Хороший хлопчик зі Стародавнього Єгипту: навіщо єгиптяни зробили механічну статуетку собаки

Древня статуетка зі Стародавнього Єгипту демонструє, що собаки займали особливе місце в єгипетському суспільстві. Ця витончено вирізьблена фігурка, що зображує собаку в стрибку, має рухому нижню щелепу, яка відкривається і закривається при натисканні на важіль, пише Live Science.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтеся, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Статуетка, яка зараз зберігається в Метрополітен-музеї в Нью-Йорку, має довжину приблизно 18,2 сантиметра й вирізьблена приблизно 3400 років тому. Виготовлена зі слонової кістки, вона зображає собаку з витягнутими ногами, що імітує біг. Спочатку важільний механізм, що дозволяв собаці рухати щелепою, закріплював шкіряний шнур. З часом шнур замінили на металевий штифт, який тепер кріпиться до плеча фігури.

Колись артефакт був частиною приватної колекції Говарда Картера, археолога, відомого відкриттям гробниці Тутанхамона у 1922 році. Хоча точне походження артефакту залишається невизначеним, вчені вважають, що він був поміщений у високопоставлену гробницю за часів правління Аменхотепа III у XIV столітті до н. е. Функція артефакту все ще обговорюється — вчені вважають, що артефакт був дитячою іграшкою або ж мав церемоніальне значення.

Собаки відігравали важливу роль у давньоєгипетському суспільстві. Деякі з них були натреновані для полювання та охорони, інші були домашніми улюбленцями. Наявність ліній на шиї цієї статуетки дозволяє припустити, що вона зображує домашнього собаку в нашийнику.

У період Нового царства (1550-1070 рр. до н. е.) нашийники ставали дедалі вишуканішими, на них часто писали імена. Серед найпоширеніших собачих імен тієї епохи — Чорниш, Син Місяця та Нікчема. Хоча порода зображеної собаки не визначена, давньоєгипетське мистецтво часто зображує атлетичні породи, такі як басенджі, ібізанський гончак та фараоновий собака.

Окрім товариських стосунків, собаки мали духовне значення в єгипетських віруваннях. Тісно пов'язані з Анубісом, божеством потойбічного світу, вони вважалися охоронцями межі між живими та мертвими. Втрату домашнього улюбленця глибоко оплакували, а сім'ї голили брови на знак скорботи.

Єгиптяни також очікували возз'єднання зі своїми тваринами в потойбічному світі, і ця віра знайшла своє відображення в муміфікації та похованні собак на спеціальних кладовищах. Цей міцний зв'язок між людьми та їхніми чотирилапими друзями свідчить про глибоку прихильність єгиптян до своїх собак.

Раніше Фокус писав про дослідження Ель-Аграра, першої держави на Піренейському півострові. Вчені змогли встановити кордони, до яких поширювався вплив цієї культури.

Також ми розповідали про таємниці ковчега Ноя. Деякі вчені вважають, що стародавнє геологічне утворення дійсно підтверджує біблійну оповідь, проте є нюанс.