Нафтовий парадокс: чому сьогоднішні ціни можуть обернутися кризою

Американські виробники сланцевої нафти при нинішньому рівні цін стикаються з багатьма проблемами.

За оцінкою засновника і голови ради директорів Continental Resources Гарольда Хемма, багато родовищ борються за збереження життєздатності. Хемм попередив: "Коли ціна пропозиції стає нижчою, ви не можете "бурити, бурити, бурити"", пише Forbes.

Цю ж думку нещодавно повторив засновник компанії Pioneer Natural Resources Скотт Шеффілд, який підкреслив недоцільність збільшення видобутку в умовах зростаючих витрат і зниження цін. Шеффілд, який нещодавно продав компанію Exxon, зазначив, що у компаній просто "закінчуються запаси".

Це суворі попередження. Однак важливо опустити той факт, що багато майбутніх запасів у нафтогазовій галузі залежать від поточної цінової кон'юнктури; багато родовищ стануть доступними, як тільки ціни знову зростуть, що знижує деякі ризики.

"Сланцева нафта США була основним джерелом зростання пропозиції протягом останнього десятиліття, і уповільнення зростання може призвести до майбутніх стрибків цін. Але ніхто не хоче стрибків цін, оскільки вони пригнічують попит, підвищують інфляцію і ставки і в підсумку завдають шкоди тому самому сектору, який, на думку людей, приносить користь. Жителі і політики Північної Америки вже давно вважають, що енергія найбільш вигідна, коли вона максимально дешева. Був період, коли це було правдою, але тепер, із зростанням сланцевих родовищ, енергетика стала одним із найзначніших факторів, що сприяють розвитку виробництва в США", - пише видання.

Зазначається, що США — один із найбільших у світі виробників нафти і газу, що забезпечує стратегічну безпеку і виробничу перевагу. При нинішньому рівні цін на нафту цей прогрес може зійти нанівець. Це справедливо і для Канади, де сектор природних ресурсів був одним з основних джерел недавнього зростання кількості робочих місць у приватному секторі економіки, яка протягом останніх кількох років з трудом збільшувала кількість робочих місць у приватному секторі. Друга унікальна перевага трохи вищих цін на нафту полягає в тому, що США потрібно більше глобальних покупців казначейських облігацій. Дефіцит продовжує зростати, і кожного разу, коли покупці не приходять на казначейські аукціони, процентні ставки, які вимагає ринок, стають вищими. Це стає небезпечним циклом, оскільки в підсумку ви просто збираєте гроші для виплати відсотків, що не подобається інвесторам і вимагає ще вищих процентних ставок.

"Проблема стає самореалізуючою. Уряди завжди можуть надрукувати гроші, купити власні облігації, а потім взяти на себе зобов'язання девальвувати валюту. Вони також можуть змусити внутрішні банки тримати більше грошей, але тоді вони витіснять можливості для приватних інвестицій. Ось чому вам потрібні іноземні покупці, але покупці казначейських зобов'язань не з'являються нізвідки", - пише Forbes.

Багато країн, в першу чергу Китай і Японія, вже досягли максимального обсягу казначейських зобов'язань кілька років тому. Вони або перестали купувати, або продають значні обсяги, як у випадку з Китаєм. Один з небагатьох способів побачити нових потенційних покупців — це знайти країни, які експортують багато дорогих товарів або сировини за ціною в доларах США, а потім потребують місця для зберігання грошей. Останнє речення описує багато з нинішніх і майбутніх нафтовидобувних країн світу.

"Ці два фактори, ймовірно, роблять оптимальну ціну на нафту для Америки трохи вищою з кожним роком. Трохи вища ціна підтримує потужність вітчизняного виробництва, запобігає стрибку цін і сприяє досягненню довгострокових фінансових цілей. Різке падіння цін, продовження недавньої тенденції, найімовірніше, призведе до зворотного результату, оскільки витіснить провідну північноамериканську промисловість і забезпечить стрибок цін і підвищення тарифів у майбутньому", - резюмує видання.