Що відомо про Запорізьку АЕС: найбільша в Європі і нездатна працювати на Росію

Запорізька АЕС знову у центрі уваги. Перспектива повернення під контроль України Запорізької АЕС, згідно із заявами ЗМІ, може стати предметом торгу ще до початку будь-яких мирних переговорів між Україною та Росією. Втім, уже три роки як вона і не йшла з головного порядку денного. Захоплення ворогом атомної електростанції - подія надзвичайна. І тепер вона стала інструментом ядерного шантажу Росії на адресу не лише України, а й усього світу. Вибух на АЕС зрівняється із катастрофою десяти чорнобильських станцій.

 Коротко про - про історію найнебезпечнішого об'єкта на території України.

Станція незалежності

Найбільша атомна електростанція в Європі - дев'ята за величиною у світі – ЗАЕС була побудована такими ж рекордними темпами. Почали її зведення у 1980-х роках, а вже у 1984-му було введено в експлуатацію перший енергоблок із реактором типу ВВЕР-1000. Останній, шостий, енергоблок запускали вже у незалежній Україні – 1995 року. Загальна потужність станції становила 6000 МВт.

До 2022 року ЗАЕС була ключовим елементом української енергетики, забезпечуючи близько 20–25% електроенергії України, а в деякі періоди - до половини всієї ядерної генерації країни. Запорізька АЕС стала першою українською АЕС, де було створено сухе сховище відпрацьованого ядерного палива, введене в експлуатацію у 2001 році. Це дозволило частково знизити залежність від Росії щодо утилізації ядерних відходів.

За даними українського оператора "Енергоатом", ЗАЕС виробляла близько 40-42 мільйонів кВт/год електроенергії на добу в період повного завантаження. Це забезпечувало не лише внутрішні потреби, а й підтримувало промислові регіони південного сходу України. Особливо, коли вугільні та газові електростанції сідали на голодну пайку через перебої у постачанні палива.

Очікувалося, що після інтеграції української енергосистеми до європейської мережі ENTSO-E у березні 2022 року станція стане важливим експортним активом, посилюючи енергетичну незалежність України від Росії. Проте РФ мала інші плани на українську станцію.

Стала військовою базою

Захоплення Запорізької АЕС російськими військами відбулося в ніч із 3 на 4 березня 2022 року після інтенсивних боїв у районі Енергодару. Під час штурму загарбники не вигадали нічого кращого, ніж обстрілювати територію АЕС, що призвело до пожежі у навчально-тренувальному корпусі. Поки українська влада намагалася підібрати слова, щоб цензурно пояснити всю небезпеку цих дій, міжнародні спостерігачі, включаючи МАГАТЕ, висловили традиційне занепокоєння щодо безпеки об'єкта і скромно замовкли, пожовуючи попкорн. Після слів голови Міністерства закордонних справ України Дмитра Кулеби про те, що катастрофа на ЗАЕС могла б перевершити чорнобильську вдесятеро, МАГАТЕ висловили вже «глибоке занепокоєння», але не більше.

Після захоплення станція залишилася під управлінням українського персоналу, який працював під наглядом російських військових та співробітників «Росатому». Незважаючи на словесний осуд з боку світової спільноти, Росія розмістила на території АЕС до 500 солдатів і важку техніку, перетворивши об'єкт на військову базу.

У серпні та вересні 2022 року почастішали обстріли ліній електропередач, які пов'язують ЗАЕС з українською енергосистемою. 25 серпня станцію вперше в історії було повністю відключено від мережі через пошкодження інфраструктури. До 11 вересня всі шість енергоблоків було зупинено, а два з них переведено в режим «гарячої зупинки» для постачання парою та теплом Енергодара.

У вересні 2022 року на станцію нарешті прибула місія МАГАТЕ, яка спробувала промоніторити ситуацію, але загарбники обмежили спостерігачам доступ настільки, що сенс поїздки одразу ж був втрачений.

А вам навіщо?

Звичайно, весь цей час у повітрі витало питання «Навіщо?» Навіщо захоплювати ядерний об'єкт, який новий «власник» не в змозі експлуатувати та підтримувати у належному вигляді? Зрозуміло, що станція стала елементом ядерного шантажу та спроби дестабілізувати енергосистему України, позбавивши її ключового джерела енергії. Але за три роки можна було зрозуміти: «холодомору» не сталося, три зими українці пережили на альтернативних джерелах тепла та світла…

Виразнішим є бажання перепідключити ЗАЕС до своєї енергосистеми, щоб підключити окупований Крим та інші захоплені території на Донбасі. Але тут, кажучи ж російською мовою, у загарбників «косорез» і вийшов.

ЗАЕС інтегрована в українську енергосистему,і її основні лінії електропередач розкинуті на південні та центральні регіони України. Для перемикання на російську мережу потрібне відновлення чи будівництво нових ЛЕП, наприклад, через Крим. Технічно це складно та дорого. Спроби відновити лінію «Каховська – Джанкой» у 2022 році було зірвано через пошкодження інфраструктури під час бойових дій. А після синхронізації української мережі з європейською ENTSO-E у березні 2022-го сумісність із російською системою стала ще більш проблематичною через технологічні параметри.

То була перша причина. Друга – відсутність води для охолодження реакторів. Окупанти підірвали Каховську ГЕС у червні 2023 року, і Каховське водосховище, що забезпечувало охолодження реакторів ЗАЕС, значно обміліло. А без стабільного водопостачання запуск енергоблоків неможливий - реактори вимагають постійного охолодження навіть у стані холодної зупинки, а в режимі генерації потреба у воді зростає багаторазово.

Третя причина – не так вже й РФ і потребує Запорізької станції. У найкращі часи ЗАЕС давала, як було зазначено, 6000 мВТ (6 ГВт) потужності. Загальна потужність енергосистеми РФ - близько 250 ГВт. А щоб інтегрувати цю краплю в море, в систему необхідно викласти непропорційно більше грошей і сил… Щоб на виході отримати аж 6 ГВт!

Втім, де ми бачили, щоб Росія щось відновлювала (Маріуполь не береться до уваги, там іде не відновлення, а комерційне будівництво)? Тим більше, що постійні обстріли, пошкодження ЛЕП та обладнання (наприклад, парогенераторів) погіршують стан інфраструктури. Росія звинувачує в цьому Україну, Україна - Росію, але результат один: станція не може безпечно генерувати електроенергію. Ризики аварії, подібної до Чорнобиля чи Фукусіми, стримують будь-які спроби експериментів із її запуском.

Ось таку валізу без ручки, набиту ядерним паливом, отримала Росія. І питається, чи коштувало воно того? Так, у жовтні 2024 року було пафосно оголошено про приєднання ЗАЕС до «Росатому» – але весь світ та МАГАТЕ продовжують вважати станцію українською. Запусти росіяни дивом станцію – отримають нові звинувачення у крадіжці української власності (у цьому разі інфраструктури та енергії). Персонал станції (кілька тисяч осіб), в основному, змішаний - російсько-український - працює під тиском, що створює ризики саботажу або помилок.

А повернути АЕС власнику з вибаченнями Росії гординя не дозволяє.

На сьогодні станція не генерує електроенергії. Без повернення контролю України та значних інвестицій ЗАЕС залишиться непрацездатною у найближчому майбутньому.

«Танці» навколо атомної станції

У серпні 2022 року "Енергоатом" заявив, що Росія мінує територію станції. Ці чутки підживлювалися присутністю боєприпасів на об'єкті та заявами про можливий підрив. 2023-го МАГАТЕ повідомило про витік радіоактивної води і попередило про можливу масштабну аварію. Проте витік був обмеженим і нерадіоактивним у значних обсягах, що спростувало найгірші сценарії.

Здебільшого ЗАЕС перебуває у зоні ризику через активні бойові дії. Так, експерти Агентства ядерної енергії (NEA) буквально ведуть щоденник спостережень за станцією.

Наприклад, у лютому минулого року спостерігачі МАГАТЕ, розміщені на ЗАЕС, повідомили про щоденні вибухи. «Було кілька вибухів 22 лютого, один із яких був відзначений як надзвичайно гучний і вказував на дуже близьке розташування до майданчика». У березні: «Вибухи та інші ознаки військової активності неподалік ЗАЕС… 6 березня група почула близько 13 пострілів вихідного артилерійського вогню». У квітні: «Чули військові дії, включаючи вибухи, стрілянину зі стрілецької зброї, а також вихідний артилерійський вогонь поблизу станції»… Останній запис у щоденнику спостерігачів на ЗАЕС датований 20 лютого цього року, а в замітці від 5 січня йдеться про посилення військової активності поблизу станції, а також численні вибухи на різній відстані від майданчика...