130-річчя від дня народження Максима Рильського: таємниці біографії, особисте життя та спогади внука

Сьогодні, 19 березня, українці відзначають 130-ту річницю з дня народження поета, перекладача, літературного критика, академіка Максима Рильського. «Главком» розповідає про життєвий шлях і творчість видатного митця.

Максим Рильський вже давно посідає гідне місце серед класиків української літератури, а його біографію вивчають у школах. У різні періоди, життя письменника не раз висіло на волосинці, що, за свідченнями, підтверджував сам Микита Хрущов. За даними Українського інституту національної пам’яті, Олесь Гончар свого часу назвав Рильського та його колег «поетами недостріляного Відродження».

Зміст

• Біографія Рильського
• Шлюб поета
• Спогади онука Рильського про діда

Біографія Максима Рильського

Максим Рильський народився 19 березня 1895 року в Києві в родині польського етнографа, економіста та громадського діяча Тадея Рильського. Спершу здобував освіту вдома, а восени 1908 року вступив одразу до третього класу приватної гімназії Науменка в Києві. Свого першого вірша Максим Рильський написав у 7 років, а у 15 вийшла перша поетична збірка «На білих островах».

Максим Рильський зростав у середовищі видатних українських інтелігентів, виховувався в родинах композитора Миколи Лисенка та етнографа Олександра Русова. Змалку спілкувався з визначними діячами культури, зокрема з фольклористом Дмитром Ревуцьким, актором і режисером Панасом Саксаганським. Спілкування з цими особистостями прищепило йому глибоку повагу до народної творчості, мистецтва та української мови.

У 1915 році, після завершення навчання в гімназії, Рильський вступив на медичний факультет Київського імператорського університету Святого Володимира. Проте вже на початку 1917 року перевівся на історико-філологічний факультет новоствореного Українського народного університету. Однак через політичні потрясіння та громадянську війну змушений був залишити навчання влітку 1918 року. Уникаючи численних мобілізацій, він повернувся в рідні краї, де присвятив себе викладанню, літературній творчості та самоосвіті.

У 1919-1929 роках Рильський працював учителем, зокрема до 1923 року викладав у школі, відкритій у батьківському домі в селі Романівка. Згодом, повернувшись до Києва, він навчав учнів у залізничній школі, викладав українську мову, літературу та історію на робітничому факультеті Київського університету та в Українському інституті лінгвістичної освіти. 

У цей же період набирає обертів його літературна діяльність. Рильський приєднався до групи «неокласиків» – мистецького об’єднання, яке зазнавало критики з боку радянської влади за «декадентство» та «відірваність від соціалістичної реальності».

19 березня 1931 року, у день народження, поета заарештували за звинуваченням у приналежності до «української контрреволюційної організації» й ув’язнили на п’ять місяців у Лук’янівській в’язниці. На допитах він пояснював, що неокласики – це літературна школа, а не політична організація, проте його слова не вплинули на вирок. Рильському також висунули звинувачення в «несприйнятті комуністичної ідеології» та відмежуванні від пролетарської культури.

Після звільнення з в’язниці у 1932 році Рильський видав поетичну збірку «Знак терезів», що засвідчила його лояльність до радянської влади. Саме це врятувало його від подальших репресій, на відміну від інших представників неокласичної школи. Вважається, що змінити свою позицію його переконав Остап Вишня, який прийняв поета до себе після арешту.

У 1935 році Рильський очолив літературний відділ Київського театру опери та балету, а також керував відділом поезії в журналі «Українська література». Під час Другої світової війни разом із родиною був евакуйований до Уфи – тимчасового осередку українських наукових і культурних установ. У цей період його поетичне слово стало зброєю у боротьбі з ворогом: восени 1941 року з’явився його відомий твір «Слово про рідну матір». Рильський активно виступав на мітингах, у пресі та на радіо, підтримуючи патріотичний дух народу.

У житті поета був один епізод, коли він порушив подружню вірність. У 1943 році, перебуваючи в Москві, Максим Рильський мав роман із хіміком Валерією Познанською, тоді як його родина залишалася в евакуації в Уфі. Коли про це дізналися рідні, син Богдан довго не міг пробачити батькові. Однак дружина Рильського, не дорікнувши чоловікові, заступилася за нього, вважаючи, що син не має права його судити.

У 1943 році він став членом ВКП(б), здобув ступінь доктора філологічних наук, а у 1958 році був обраний академіком АН СРСР. 

З документів КГБ СРСР стало відомо, що в 1945 році репресивно-каральна система планувала вбивство Максима Рильського руками своєї агентури, сконцентрованої в інспірованій організації під виглядом ОУН. В кабінетах НКГБ було виготовлено «відкритий лист» до Рильського, де його називали «справжнім зразком українського запроданства». Планувалося вбити двох зайців: усунути поета і вчинити черговий погром «невгодних» під виглядом причетності до вигаданого «тимчасового проводу східноукраїнських земель». За іронією долі викрила і знешкодила «перевертнів» Служба Безпеки крайового проводу ОУН в Луцьку.

Останні 13 років життя провів у столичному районі Голосієві, куди переїхав разом із сім’єю у 1951 році. Помер 24 липня 1964 року від раку підшлункової залози. Похований на Байковому кладовищі в Києві. Одним із його духовних заповітів став вірш «Рідна мова», виголошений на IV з’їзді письменників України у 1959 році.

Шлюб та коханка Рильського

Максим Рильський познайомився зі своєю майбутньою дружиною, коли приїхав до Києва у 1923 році. Через відсутність власного житла він звернувся по допомогу до давнього знайомого, Івана Очкуренка, який жив у столиці разом із дружиною Катериною. Під час перебування в їхньому домі між Рильським і Катериною спалахнули почуття. Зрештою, вона розлучилася з чоловіком і вийшла заміж за поета у 1926 році. Однією з умов шлюбу було всиновлення її сина Жоржа, що Рильський прийняв. У шлюбі вони також народили спільного сина Богдана.

Іван Очкуренко не хотів втрачати родину і чинив опір майбутньому шлюбу Катерини з Максимом Рильським. Він не віддавав сина, через що Катерині довелося вдатися до відчайдушного кроку – вона викрала власну дитину і деякий час переховувалася у подруг.

Але час усе владнав. Зрештою, Іван змирився, заспокоївся і невдовзі сам одружився вдруге. Відчуваючи провину перед ним, Рильський всіляко підтримував нову родину Очкуренків, допомагаючи матеріально.

З часом між ними встановилися дружні стосунки. Діти обох сімей ходили один до одного в гості, а дорослі збиралися разом на свята.

Катерина була старшою за Максима на дев’ять років, але ця різниця була непомітною. Вона ретельно доглядала за собою – завжди мала бездоганну зачіску, стильний одяг і доглянутий вигляд, що підкреслювало її витонченість і елегантність.

Однак у житті поета був епізод, який похитнув сімейну гармонію. У 1943 році, перебуваючи в Москві, Рильський завів роман із молодою жінкою-хіміком Валерією Познанською. У цей час його дружина Катерина разом із дітьми перебувала в евакуації в Уфі. Інтрижка тривала деякий час і залишалася майже невідомою для загалу, однак рідні дізналися про неї. Син Богдан довго не міг пробачити батькові за цей вчинок, тоді як Катерина, хоч і переживала біль зради, жодного разу не докорила чоловікові. Вона зайняла позицію розуміння і підтримки, зберігаючи сім’ю.

Катерина Миколаївна відійшла у засвіти в 1958 році. Її смерть глибоко вразила і Максима Рильського, і її першого чоловіка Івана Очкуренка. Обоє оплакували втрату жінки, яка залишила значний слід у їхньому житті. Поет важко переживав кончину дружини.

Спогади онука Рильського про діда

«Я ніколи не сидів на дідових колінах, навіть дитиною. Він не читав мені казок, як це робили інші дідусі. Проте наша з ним розмова була найкращою у світі – ми мовчали», – розповів Максим Георгійович Рильський, онук відомого поета, в інтерв'ю УП.

Онук Рильського зауважив, що рибальство було для діда особливим способом спілкування із природою: «Цей барометр бачите? За тиском дід часто визначав, чи клюватиме риба. Він завжди так захоплено розповідав мені про всі тонкощі, про нерест, про те, як правильно вудити. Одного разу написав навіть цілого листа з детальною інструкцією!».

Онук Рильського згадував, що його бабуся, Катерина, завжди чепурилася перед дзеркалом. Вона ніколи не носила халатів вдома, а завжди одягалася елегантно – сукні, прикраси, підбори, підпудрена, з доглянутими щічками. Він також зазначив, що й дід, Максим Рильський, завжди виглядав дуже пристойно.

Онук поета також пригадав, що будинок Рильського спроєктували, щоб господар міг під’їхати машиною, піднятися сходами до ґанку, де біля дверей стояли великі глиняні глечики, увійти в будинок та пройти червоним килимом головного коридору у вітальню. Однак дідусь заходив у будинок через кухню. Там кожен день готувала тітка Ксенія, смачний аромат страв нісся аж на вулицю.

Онук розповів, що Рильський продовжував жити у колишньому неокласичному угрупуванні навіть після ув’язнення: проводив збори, зустрічі, вечірки, всіляко намагався допомогти побратимам.