Що означає для війни в Україні зрив перемир'я між Ізраїлем та ХАМАСом? — The Telegraph

18 березня стало днем злетів і падінь для президента Трампа та його прагнення стати головним миротворцем у світі. Після тривалої розмови з Владіміром Путіним Білий дім оголосив, що Росія погодилася на часткове припинення вогню з Україною щодо ударів по енергетичних та інфраструктурних об'єктах.

Якщо це буде реалізовано, за цим послідують ширші переговори про припинення війни. Трамп буде хвалитися цим як перемогою, навіть якщо це не буде повною 30-денною паузою, на яку Україна погодилася минулого тижня, пише Деніел ДеПетріс, науковий співробітник в британському аналітичному центрі RUSI.

Погані новини, однак, переважили хороші. За тисячі кілометрів, у Секторі Газі, зірвалася триетапна угода про припинення вогню між Ізраїлем і ХАМАСом — та сама угода, до укладення якої Трамп доклав зусиль ще в січні.

Ізраїльські бомби почали падати на десятки цілей в Газі, що стало одним з найбільш інтенсивних обстрілів за всю 17-місячну війну. Уряд прем'єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньягу віддав наказ відновити наступальні операції після того, як ХАМАС відхилив продовження першої фази перемир'я на умовах Ізраїлю.

Адміністрація Трампа звинуватила ХАМАС у зриві перемир'я.

"ХАМАС міг би звільнити заручників, щоб продовжити перемир'я, але замість цього обрав відмову і війну", — заявив прессекретар Ради національної безпеки Брайан Г'юз в інтерв'ю інформаційним агентствам незабаром після відновлення бойових дій.

Для Беньяміна Нетаньягу це стало приємною новиною і, без сумніву, буде сприйнято як підтримка США ще більш інтенсивної військової кампанії Ізраїлю проти терористів ХАМАСу.

Але це було лише питанням часу, коли перемир'я в Газі зруйнується. Угода була побудована таким чином, що великі політичні рішення можна було відкласти на інший час. Ізраїль і ХАМАС підписали її, тому що їм не потрібно було йти на компроміс щодо своїх основних позицій з самого початку, вважає ДеПетріс.

"Хоча Трамп поспішив приписати собі всі заслуги, коли було встановлено перемир'я в Газі, він, схоже, вмив руки після того, як припинилися обстріли й бомбардування, і не було ніякого очевидного прогресу в його грандіозному плані відновлення Гази під захистом США", — зазначає ДеПетріс.

Президент США, схоже, переключився на інші речі, чи то на внутрішні пріоритети, такі як прискорення депортації з США, чи то на примушування Зеленського до співпраці в рамках його мирної ініціативи щодо України.

Крім того, коли Трамп говорив про війну в Газі, він був непослідовним у своїх висловлюваннях: одного дня він погрожував ХАМАСу, а іншого — захищав прямі контакти з угрупуванням.

Не виключено, що поведінка Трампа щодо України може повторювати його поведінку в Газі. Звичайно, ці дві війни надзвичайно різні й мають унікальні причини, наслідки та учасників бойових дій.

Але, виходячи з рівня його розчарування і того, наскільки непростими виявилися Путін і Зеленський, Трамп може відреагувати на це або повним відходом від війни, або подвоєнням військової підтримки України, вважає автор.

"Який шлях обере Трамп, залежатиме від того, як розвиватиметься дипломатія, чи можна буде вирішити неминучі ускладнення та яка сторона — Зеленський чи Путін — несе найбільшу відповідальність за будь-який глухий кут. Або ж це просто залежатиме від того, чи буде президент продовжувати приділяти процесу постійну увагу", — підсумував ДеПетріс.

Раніше у Financial Times з'ясували, чому Нетаньягу відновив атаки на ХАМАС. Критики кажуть, що він особисто зацікавлений у продовженні війни та, що вибір часу для відновлення наступу був пов'язаний не стільки з військовими міркуваннями, скільки з внутрішньою політикою, що Нетаньягу звісно ж заперечує.