Чому європейська "коаліція охочих" щодо підтримки України приречена на поразку? — The Telegraph

Зневажливе ставлення Владіміра Путіна до пропозицій про перемир’я для України, можливо, зірвало сподівання президента США Дональда Трампа на швидке вирішення конфлікту. Але це також виявило безперспективність пропозиції прем'єр-міністра Британії Кіра Стармера про створення "коаліції охочих" для підтримання миру в Україні після завершення бойових дій.

Нездатність Путіна дотримуватися свого слова, яка стала очевидною, коли Москва нахабно порушила умови припинення вогню, встановлені Мінськими угодами, є основною причиною того, що Стармер разом з іншими західними лідерами, такими як президент Франції Еммануель Макрон, відстоює ідею створення миротворчих сил під керівництвом Європи в післявоєнній Україні, повідомляє Кон Кофлін, редактор з питань оборони та міжнародних відносин у газеті The Telegraph.

На тлі поглиблення занепокоєння щодо довгострокових зобов'язань адміністрації Трампа щодо України після нещодавньої ескалації напруженості у відносинах між Києвом і Білим домом, на думку Стармера, існує очевидна потреба в тому, щоб європейські держави, такі як Велика Британія і Франція, заповнили цю прогалину.

За відсутності підтримки з боку США Стармер закликав Європу "взяти на себе важкий тягар" оборони, припускаючи, що "значна кількість" країн вже підтримала цю ідею.

Проте, хоча плани такої операції ледве досягли стадії розробки, вже висловлюються серйозні занепокоєння щодо доцільності цієї ініціативи, не в останню чергу через відкриту ворожість, яку вона викликає з боку Москви, вважає Кофлін.

Не дивно, що однією з ключових вимог Путіна під час 90-хвилинної телефонної розмови з Трампом 18 березня була повна заборона на будь-яку міжнародну допомогу Україні, яка, як можна припустити, охоплює й розгортання миротворців.

Макрон може заявити — як він це зробив в інтерв'ю на початку цього тижня — що рішення про розміщення західних військ в Україні має приймати Київ, а не Москва. Але майже неможливо уявити, що Європа може самостійно розгорнути й утримувати такі сили без згоди Росії, додає редактор.

"З огляду на те, що одним із головних мотивів Москви для розв'язання війни в Україні було занепокоєння щодо подальшого вторгнення Заходу, важко повірити, що Путін погодиться на розміщення сил НАТО так близько до російського кордону, незалежно від того, наскільки дружніми є його стосунки з Трампом", — пише Кофлін.

Крім того, немає жодних гарантій, що США забезпечать необхідний обмін розвідданими й повітряне прикриття, які потрібні миротворчим силам, щоб стримувати росіян.

Набагато кращою альтернативою пропозиції Стармера для Великої Британії та її союзників було б значне посилення військової підтримки України. Якщо припустити, що Трамп дійсно зможе досягти своєї мети — завершити війну, то надання Києву можливості покарати Москву було б набагато ефективнішим способом переконати Путіна дотримуватися своїх міжнародних зобов'язань.

Про те, якими є шанси, що в Україні з'явиться європейський миротворчий контингент, і яким має бути його мандат, у статті "Європа заворушилася. Хто і як може відправити миротворців в Україну" розповів Володимир Кравченко.