Ексміністр ЖКГ Олексій Кучеренко: Українська енергетика – це геополітична гра США

У телефонній розмові Дональда Трампа та Володимира Зеленського американський лідер підняв тему можливої передачі під управління США української енергетичної системи та атомних електростанцій.

"Американська власність на ці станції була б найкращим захистом для цієї інфраструктури та підтримкою української енергетичної інфраструктури", – повідомили в адміністрації Білого дому.

Журналіст Коротко про дізнавався, наскільки реальний такий крок і до чого він може призвести, у колишнього міністра ЖКГ та колишнього першого заступника голови комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Олексія Кучеренка.

Атомна енергетика заборонена до приватизації

- Як ви думаєте, про яку енергетику йде мова – розподільчі станції, лінії електропередач, атомні та гідроелектростанції?

- Подробиць ми не знаємо. Президент Володимир Зеленський наголосив, що мова йде лише про управління Запорізькою АЕС. А Білий дім розглядає цю пропозицію ширше, як таку, що торкається всієї української енергетики. Але закон України чітко визначає, що атомна енергетика заборонена до приватизації, з точки зору національної безпеки. Хоча було б непогано, якби був якийсь механізм спільного управління ЗАЕС. Він якийсь час міг би багато в чому бути корисним для її звільнення, перезапуску та подальшої експлуатації. В принципі, політично ця модель прийнятна, але треба знати деталі цієї угоди.

- Американці переконують, якщо атомні станції будуть передані під їхнє управління, то це убезпечить їх від загрози ударів з боку Росії. Чи це так?

- В цьому питанні складається досить пікантна ситуація. Якщо передачу в управління американцям розглядати як вирішення проблем безпеки, то давайте продовжимо цей перелік і далі – віддаємо їм разом і наші порти, мости, залізниці, заводи. А потім парламент, Кабмін та Офіс президента. Це, звісно жарт, але якщо розглядати передачу як фактор забезпечення безпеки, то ми так можемо далеко зайти. Тому це не зовсім партнерська позиція - маніпулювати темою безпеки на українських об’єктах, які США хочуть отримати.

Ахметов може спати спокійно, але ріст цін - неминучий

- Бажання США отримати нашу енергетику – це загроза нашим олігархам, які володіють енергетичним системами в країні, наприклад Ахметову? В них можуть відібрати енергетичну власність?

- Якщо йти «по безпредєлу», то це можна зробити. Але в нас є різного рівня управлінці енергетичною системою. Якщо ж говорити конкретно про Ахметова, про його експлуатацію енергетичними об’єктами, то точно що його компанія ДТЕК (найбільший приватний інвестор енергетичної галузі України. –Ред.), мабуть, зараз найкраща в країні. Навіть краща за державні підприємства. Але якщо хтось захоче переглянути результати первинної приватизації енергетичних об’єктів, то це відкриє скриньку Пандори, і я не думаю, що американці ведуть розмову про це.

В американців в Україні була зацікавленість в інших об’єктах - в нашій газотранспортні системі, нафтовій трубі. Коли я ще був народним депутатом Верховної Ради ІІІ скликання, я неодноразово зустрічався з тодішнім послом США в Україні Карлосом Паскуалем, який тоді це газове питання дуже ретельно вивчав. Тобто Америку цікавила спільна робота над створенням енергетичного і газового хабу в Україні. Це дуже серйозне і перспективне завдання, над яким треба працювати. Але якщо мова йде, щоб відати наші енергетичні об’єкти лише ради того, щоб захиститися від обстрілів, то це недоречно і недоцільно. Країна на цьому просто закінчиться, і ми можемо стати черговим «51 штатом» США.

- Що нам може дати контроль США над українською енергетичною системою? Чи не приведе він до росту цін на електроенергію?

- Це, безперечно, може дати позитив, але це тільки в професійних та адекватних руках. Це вже питання до нашої нинішньої влади. Але я зараз не в захваті від їх професіоналізму. Стосовно росту цін, то як тільки ми взагалі визначилися з нашим рухом в Євросоюз, в нашій євроінтеграції вже було закладене неминуче зростання цін на енергоносії. Якщо ми інтегруємося в Європейський Союз, це означає інтеграцію ринків, енергетичного і газового, вирівнювання нашого и європейського рівня цін. Це не миттєвий процес, але це усталена тенденція до вирівнювання.

Сказати, що це катастрофічно, я не можу, бо такий процес однозначно потягне за собою і вирівнювання по рівню доходів по ринку праці. Тобто так само будуть підтягуватися доходи людей, і це буде непростий, складний процес. Безумовно, що зона ризику – це будуть пенсіонери і другі незахищені верстви населення, яким буде важко інтегруватися в новий формат цін на енергоносії. Для працездатної молоді це не буде так критично. Але цей процес неминучий, виходячи з пріоритетів євроінтеграції. І кожен, хто каже, що підвищення цін не буде, - дурить український народ.

Вся енергосистема України – стратегічні об'єкти

- Яка користь для Сполучених Штатів від наших атомних станцій?

- Враховуючи прагматизм Дональда Трампа і його бізнесовий підхід та з точки зору геополітичної енергетичної стратегії, я припускаю, що Штати зацікавлені в співпраці в організації партнерства з українською владою по нашій енергетиці. І це може спрацювати на посилення наших позицій. Головне - втримати наш суверенітет, попри співпрацю з США.

Тому тут треба об'єктивно, прагматично і раціонально, проаналізувати всю нашу новітню енергетичну історію останніх кілька десятків років і знайти вірний вихід з цієї ситуації. На жаль, цей процес проходитиме в екстремальних умовах, тобто не так, як це можна було робити 10-20 років назад, спокійно та виважено. Зараз в нас поле для маневру набагато менше.

- Як Трамп може монетизувати свою користь від нашої енергетики?

- Вся енергосистема та атомні станції України будувалися ще за часів СРСР для радянської енергетичної експансії в Європу. І зараз це також стратегічні об’єкти. Рано чи пізно з Росією будуть відновлені якісь стосунки, і вона буде зацікавлена в експорті своїх енергоресурсів у Європу, більшість яких піде через Україну. Трамп це чудово розуміє, тому і намагається закріпити свій вплив на українську енергетику. Тому це, безумовно, глобальна геополітична гра США.