Неоголошена війна Росії проти Заходу

З початком повномасштабної війни проти України, Росія продовжила та навіть посилила агресивну кампанію підривної діяльності та саботажу проти європейських та американських країн

Декілька років тому ми вже писали про деструктивну діяльність (т.зв. активні заходи) з боку Російської Федерації, які спрямовані на підрив єдності Заходу. Проте, ще 7 – 8 років тому така робота Москви мала здебільшого інформаційний та цифровий контекст, переважно зосереджуючись на сфері пропаганди та кібервпливу.

При цьому, з початком повномасштабної війни проти України, Росія продовжила та навіть посилила агресивну кампанію підривної діяльності та саботажу проти європейських та американських країн. І на сьогодні слід зазначити, що згадана деструктивна діяльність є складовою більш ширшої стратегії Кремля, спрямованої на послаблення європейської згуртованості, дестабілізацію політичних систем та зменшення підтримки України.

Так, згідно з аналітичними даними, у період між 2023 та 2024 роками кількість російських атак у Європі зросла втричі. Більш того, напочатку відкритого вторгнення, протягом 2022 – 2023 років, – збільшилася вчетверо. Основними цілями атак стали транспортна інфраструктура, урядові установи, критично важливі об’єкти енергетики, оборонні підприємства та ключові фігури, пов’язані з підтримкою України.

На зараз, поряд із пропагандою та дезінформацією, російські спецслужби застосовують широкий арсенал гібридних інструментів та методів, які включають:

диверсії проти інфраструктури: вибухи на залізницях, атаки на підводні кабель-траси, підпали складів озброєння, втручання в логістику постачання військової допомоги Україні;

політичні вбивства, шантаж та викрадення: замахи на опозиційних політиків, військових експертів та осіб, причетних до оборонної співпраці з нашою країною;

кібератаки: злам урядових сайтів, вплив на інформаційні системи критичної інфраструктури, кампанії з дезінформації в соціальних мережах тощо;

фінансування та підтримка радикальних груп та рухів: координація діяльності екстремістських організацій для підриву політичної стабільності в країнах Європи;

використання кримінальних структур: організовані злочинні угруповання в Європі беруть участь у виконанні диверсійних завдань російських спецслужб.

Рухаючись таким шляхом геополітичного тиску, Росія продовжує радянську традицію ведення таємної війни проти Заходу. У часи холодної війни КДБ реалізовував так звані “активні заходи”, спрямовані на підрив західних демократій, основними з яких були і дещо залишаються:

дезінформаційні кампанії – поширення фальшивих новин та маніпулятивних наративів;

підкуп політичних еліт – вербування агентів впливу та лобістів російських інтересів серед європейських та американських чиновників;

підтримка терористичних груп – фінансування та озброєння радикальних організацій для дестабілізації Заходу.

Сучасна Росія використовує ці ж методи, додаючи нові технологічні можливості, зокрема кібервійни та штучні інформаційні кампанії в інтернеті.

Основними акторами такої діяльності на сьогодні виступають:

Головне (розвідувальне) управління Генерального штабу – головний орган, відповідальний за підривні операції за межами Росії;

Федеральна служба безпеки – забезпечує контррозвідувальні операції, керує агентурними мережами в Європі та фінансує терористичні організації;

Служба зовнішньої розвідки – здійснює шпигунські місії, вербує агентів впливу в європейських урядах;

приватні військові компанії – використовуються для проведення нелегальних операцій за межами Росії.

При цьому, географія російських атак має широкі горизонти, але більш зосереджені в таких стратегічно важливих регіонах як:

країни Балтії та Польща через їх роль у постачанні озброєнь Україні;

Німеччина, Франція, та Велика Британія, де відмічено диверсії на об’єктах промисловості та оборонного сектору;

Скандинавські країни, де зафіксовано підрив підводних кабель-трас та окремих енергетичних об’єктів.

Серед конкретних прикладів останніх атак російських спецслужб можна виокремити наступні:

вибух на заводі “Diehl Defence” у Німеччині (2024 рік), який є одним з ключових постачальників систем та засобів ППО для ЗС України;

підпал складу боєприпасів компанія “EMCO” у Болгарії (2023 рік), що виробляла боєприпаси для ЗС України;

диверсії на залізничній інфраструктурі в Польщі та Литві (2024 рік) з метою затримок та логістичного ускладнення ня шляхах транспортування до України озброєння та боєприпасів;

вбивство в Іспанії російського перебіжчика Максима Кузьмінова (2024 рік) – в якості демонстрації Кремлем своєї сили про неминучість “покарання для зрадників”.

Крім того, із перегрупуванням та частковим виходом підрозділів Сил оборони України з Курської області, російськими спецслужбами активізовано проведення окремих дезінформаційних заходів з метою звинувачення України у “злочинах” проти мирного населення та російських військових – так звана “Анти-Буча”.
В рамках цієї діяльності передбачено фальсифікація фото- та відеоматеріалів з подальшим їх поширенням серед західних аудиторій.

Слід зазначити, що в окреслених умовах та в ситуації часткової трансформації американської політики після обрання нового президента, європейські країни та США поступово посилюють заходи безпеки, серед яких посилення контррозвідувальних та режимних заходів, здійснення відповідних кібердій у відповідь на російські атаки, замороження активів та ведення санкційної політики щодо структур афілійованих із Росією, окремі операції проти російських проксі-груп тощо.

Таким чином, слід констатувати, що Росія веде масовану тіньову війну проти країн Заходу, використовуючи як традиційні методи саботажу, так і сучасні технології інформаційної та кібервійни.

Незважаючи на певні заходи безпеки, відповідь Заходу все ще недостатньо рішуча, що дозволяє Кремлю нарощувати свою активність, а відсутність жорсткої антиросійської позиції лише заохочуватиме Москву до подальшої ескалації.