Оксана Філоненко: «Суспільне стає для ветеранів не лише місцем для самовираження, а й засобом знову відчути свій внесок у боротьбу після демобілізації»

З 2014 року ГО «Центр зайнятості вільних людей» (далі — ГО «ЦЗВЛ») підтримує та допомагає ветеранам, переселенцям, жінкам, людям з інвалідністю у професійній і підприємницькій самореалізації. За допомогою організації понад 6 000 ветеранів і ветеранок отримали консультаційну і менторську підтримку, понад 300 компаній пройшли навчання, а також отримали рекомендації. А для Групи компаній «Нафтогаз», Суспільного мовлення, «Омеги», Eva були створені рішення, ініціативи, програми реінтеграції ветеранів і наданий експертний супровід під час їхнього впровадження. Про них «Детектор медіа» поспілкувався з Оксаною Філоненко, директоркою ГО «ЦЗВЛ».

Першу частину розмови читайте тут.

— Візьмімо дві кардинально несхожі між собою компанії, з якими ви співпрацювали. Чим відрізняється розробка програм реінтеграції для Групи «Нафтогаз» і Суспільного мовлення?

— Суспільне мовлення та Група «Нафтогаз» — це дві абсолютно різні сфери, які мають унікальні потреби та структуру. «Нафтогаз» із 95 тисячами співробітників і мережею підприємств по всій Україні є фактично країною в країні, тоді як Суспільне мовлення налічує приблизно 3 тисячі працівників, але при цьому також має представництва по всій країні, включаючи прифронтові зони. Ключова різниця тут — у розмірах і специфіці роботи: якщо нафтогазова сфера має в основному технічні та виробничі професії, то медіасередовище Суспільного більш динамічне, творче.

Щодо «Нафтогазу», то враховуючи великий масштаб компанії, необхідно було створити системний підхід для підтримки ветеранів. Одним із цікавих рішень стало впровадження системи координаторів, які допомагають ветеранам у процесі повернення на роботу. Координаторами стали керівники, колеги, HR-фахівці, які пройшли спеціальне навчання. Координатори ознайомилися з основами комунікації та психологічної підтримки ветеранів і ветеранок, особливостями професійної адаптації, з інструментами інтеграції військового досвіду у цивільну кар’єру та розбудови інклюзивного робочого середовища, основами гендерної рівності. Задача координаторів — розказати про можливості підтримки всередині компанії або перенаправити до зовнішніх провайдерів у разі необхідності. Наразі навчання пройшли понад 800 координаторів на всіх підприємствах Групи «Нафтогаз».

До речі, Група «Нафтогаз» увійшла до списку компаній, які добре мотивують співробітників і дбають про інтеграцію ветеранів.

Загалом одне з досягнень для мене в роботі з компаніями — це коли у компанії після співпраці з’являється розуміння, що побудова програми реінтеграції — це шлях, а не одноразова дія. У компанії, де до людей ставляться не як до ресурсів, а як до цінного людського капіталу, й це підтверджується реальними діями, а не лише словами, ефективна підтримка ветеранів ґрунтується на поєднанні знань про їхню адаптацію та людиноцентричного підходу. Така формула створює умови для ефективної інтеграції ветеранів у робоче середовище, що орієнтується на сильні сторони й унікальний досвід кожного ветерана. На ветеранів потрібно дивитися не як на пасивних отримувачів допомоги, а як на активних працівників і людей, здатних створювати нові можливості чи то для компанії, чи то для громади. До того ж такий підхід сприятиме їхній професійній реінтеграції та економічній самостійності.

— Які унікальні інсайти були здобуті під час роботи з ветеранами на Суспільному, зокрема через глибинні інтерв’ю?

— Один із моїх інсайтів у роботі з Суспільним мовленням полягав у тому, наскільки творчі люди можуть знаходити опору у своїй творчості. Це є їхнім особливим інструментом адаптації в процесі повернення. Середовище Суспільного особливе тим, що творчість тут стає для ветеранів не лише способом самовираження, а й засобом знову відчути свій внесок у боротьбу і після демобілізації.

Я проводила глибинне інтерв’ю з ветеранкою Суспільного мовлення й хочу відзначити її велику відкритість і готовність ділитися. Водночас у її розповіді була певна дуальність. Хоча офіційно вона демобілізувалася, але продовжує активно волонтерити, їздити на фронт, робити радіопередачу, де вона має можливість розповідати історії військових, пише пісні, виступає з концертами. Для неї важливо долучатися до боротьби з російською агресією, і Суспільне їй це дає через реалізацію її проєктів.

Це можна врахувати при створенні інструментів адаптації — пропонувати ветеранам проєкти на військову тематику й підтримувати їхні творчі ініціативи. При цьому варто враховувати, що не всі ветерани захочуть робити матеріали з фронтової лінії. Тож знову нагадаю про важливість оцінювання потреб та індивідуального підходу.

Надзвичайно важливо працювати з керівниками, щоб вони розуміли специфіку адаптації ветеранів. Коли керівники не мають цих знань, навіть наявність HR-спеціалістів, які пройшли цільове навчання, не забезпечує ефективних змін, адже без підтримки керівництва впровадити зміни в систему дуже складно. Це типова проблема для багатьох компаній. Тому експерти ГО «ЦЗВЛ» разом із командою департаменту управління талантами Суспільного мовлення почали проводити тренінги для керівників у всіх регіонах країни щодо ефективної комунікації, найму ветеранів і процесу їхньої адаптації.

Також було вирішено — і ми це радимо всім компаніям, — що в команді, яка працює з темою реінтеграції ветеранів, має бути ветеран. Це важливо, адже найбільшу довіру й авторитет на етапі повернення матиме саме той, хто сам пройшов через війну. І ми дуже тішимося результатом, що серед працівників Суспільного мовлення знайшовся ветеран, для якого вже створили окрему нову посаду — менеджер по роботі з ветеранами. А це, повірте, в державних організаціях не так легко…

— Як ви бачите співпрацю держави з громадськими організаціями у наданні послуг для ветеранів? Чи достатньо ефективні державні сервіси?

— Державні установи сьогодні все більше відкриті до навчання та змін. Ми бачимо запит і бажання співпрацювати від державних службовців і соціальних працівників, тому проводимо тренінги як онлайн, так і офлайн.

Однак проблема залишається у дієвості, клієнтоорієнтованості та комунікації про їхні послуги. Перш ніж рекомендувати державні сервіси, ми все ще повинні переконатися на власному досвіді, що вони дійсно працюють. Наша мета — з упевненістю говорити ветеранам: «Ідіть туди, вам там допоможуть». І ми готові вкладати ресурси в досягнення цієї мети.

ГО «ЦЗВЛ» є партнером для ветеранів, компаній і держави. Ми завжди раді поділитися нашим досвідом і брати участь у розробці державних сервісів, зокрема у створенні нової ветеранської політики.

— Яким ви бачите українське суспільство в майбутньому?

— Мабуть, наша назва відповідає на це питання — Центр зайнятості вільних людей. Що таке для нас суспільство вільних людей? Це люди, які беруть відповідальність за своє життя і створюють зміни навкруги. І коли говорити про те, як досягти таких потужних змін, то я керуюся наступним: дай мені, Боже, змінити те, що я можу змінити, не впадати у відчай від того, що я не можу змінити, і відрізнити перше від другого.

Я вірю, що життя — це дія. І вірю в те, що кожна людина може робити щось більше на своєму місці, де б вона не була. Їде вона в транспорті — подякувала військовому. Працює у відділі кадрів чи надає державні послуги — ставиться та комунікує з повагою до тих, хто перед нею, не лише до ветеранів, а до всіх. Так формується середовище прийняття, підтримки та поваги.

Тому насамперед хочеться, щоб ветерани не стали забутими чи залишилися лише символічною згадкою в День захисників і захисниць. Натомість важливо, щоб вони почувалися потрібними, реалізованими, мали можливості будувати власне майбутнє тут, в Україні, а не шукати його за кордоном. Адже вони боролися за цю країну — і саме вона має стати для них місцем гідного життя. Але без віри та дії шансів побачити цей результат немає.