Земельний дерибан прощаємо, гучні справи закриваємо? Прийнятий Радою закон наробив галасу

У відповідь на ухвалення Верховною Радою України закону, спрямованого на посилення прав добросовісного набувача, активісти зареєстрували петицію з із закликом до президента ветувати спірний документ та активно виступають проти його запровадження у публічному просторі. Основна причина – побоювання, що законодавчі зміни дозволять легалізувати оборудки з комунальної та державною землею. Натомість автори нормативно-правового акту запевняють: він захистить лише тих, хто діяв в межах закону, а з рештою власників розбиратимуться правоохоронці.

"Телеграф" з’ясовував, чому навколо запропонованих змін ламаються списи і які загрози несе закон.

Появою законодавча ініціатива завдячує "Мазепагейту"

На минулому тижні ВР України розглянула у другому читанні та підтримала 273 голосами Закон України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" (реєстраційний номер 12089). Ідея його розробки, за словами одного з авторів – народного депутата від "Слуги народу" та заслуженого юриста України Ігоря Фріса, виникла після так званого "Мазепагейта" (відсилка до Уотергейтського скандалу, коли агенти ЦРУ та представники американського президента Ніксона попалися на встановленні прослушки в офісі Демократичної партії в готелі "Уотергейт, відтоді друга частина назви готелю "гейт" – стала суфіксом для позначення інших скандалів – Авт.). Йдеться про власника інвесткомпанії Concorde Capital Ігоря Мазепу, якого запідозрили у створенні злочинної організації та незаконному заволодінні землями водного фонду (загалом 7 га), на яких розташовані гідротехнічні споруди Київської ГЕС.

"Людина, яка придбала земельні ділянки з 3-4-5 рук, що були колись приватизовані у 2000-х роках, була поставлена в рамки кримінального переслідування з тими підозрами, що він незаконно придбав цю землю, – пояснював контекст історії під час прямого ефіру на своїй сторінці у Facebook Ігор Фріс. – І незаконність базувалась на проведених нещодавно експертизах й сказано, що ці землі знаходяться не в тій зоні, в якій була можлива приватизація. Дійсно, бізнес-спільноту це сколихнуло й таких кейсів, коли ми почали розбиратися, "вилізло" аж цілих 2 000, що перебувають на розгляді Верховного Суду України. Коли в людей, що є добросовісними набувачами, які купили щось законно, бо в момент посвідчення договору купівлі-продажу були перевірені всі арешти, заборони, відчуження, підстави набуття та відчуження, повноваження представників, за позовом прокуратури, органів дізнання, слідства це майно вилучається. І вилучається у особи, яка НЕ знала і НЕ могла знати, що це майно вибуло з власності держави чи комунальної, й заплатила за нього гроші".

Дійсно, торік в розпал скандалу навколо Мазепи різні бізнесові організації називали його справу політичною та безпрецедентною, заявляли про незаконний тиск правоохоронних органів та вимагали захисту від керівництва держави. Зокрема, з відповідною заявою виходила Коаліція бізнес-спільнот за модернізацію України. Відповіддю на це стала зустріч представників уряду з підприємцями, засідання РНБО, рішення якого було затверджено Указом президента і передбачало певні законодавчі зміни для зменшення можливості тиску на легальний бізнес, мораторій на процесуальні дії, що могли б обмежити діяльність підприємства та створення Ради з підтримки підприємництва. Ще одним кроком для захисту бізнесу стала й розробка законопроєкту №12089.

Як наголошує у своїх дописах Ігор Фріс, критерій добросовісності (набувач не знав і не міг знати про те, яким чином – правомірно чи ні – отримав у власність майно його попередник) та норма щодо витребування майна у добросовісного набувача існували й до того. Це прописано у ст. 388 Цивільного кодексу України. А запропоновані зміни покликані захистити право власності загалом й такого добросовісного набувача зокрема. Строк для перегляду законності набуття права власності в рамках цивільного провадження обмежено 10 роками (у випадку якщо майно вибуло з власності держави з ознаками злочину, то йтиметься про кримінальні провадження і при цьому строків давності не існує, а добросовісність не діє). Відлік починають з моменту реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності першого набувача на нерухоме майно. А головне якщо у добросовісного набувача майно таки заберуть в судовому порядку, то він матиме право на компенсацію його вартості.

"Встановлення чітких правил щодо початку перебігу позовної давності та обмеження можливості витребування майна після певного строку захистить права добросовісних набувачів і зменшить кількість судових спорів у цій сфері. Однак, звертаю увагу, що дія цього законопроєкту не поширюється на певні категорії майна, що мають особливе значення для держави та суспільства. До таких об'єктів належать: об'єкти критичної інфраструктури, стратегічні об'єкти державної власності, об'єкти культурної спадщини, об'єкти природно-заповідного фонду", — наголошував Ігор Фріс.

Розширити перелік — пропозиція активістів

Ще на етапі обговорення законодавчих змін їх багато критикували та пропонували доопрацювати з урахуванням вимог чинного законодавства, а також інтересів держави чи окреми територіальних громад. Навіть в головному юридичному управлінні Апарату Верховної Ради визначили три концептуальні проблеми законопроєкту №12089. Всі вони, як зазначено у документі, опублікованому на офіційному сайті, стосуються не враховування окремих статей Конституції України. Через це, по-перше, "законопроєкт містить привілейовані права та надає відповідний захист лише окремим учасникам суспільних відносин".

По-друге, документ "жодним чином не передбачає необхідні компенсаційні механізми на користь держави чи територіальної громади, у разі завдання їм шкоди внаслідок вибуття з їх власності майна (хоча держава чи територіальна громада може дійсно позбуватися цінних об'єктів нерухомого майна, зокрема земель водного та лісового фондів, ділянок надр тощо)". І, по-третє, "правове регулювання, передбачене законопроєктом, в окремих випадках є суперечливим, що створює правову прогалину та не дозволяє передбачити наслідки правозастосування".

Ґрунтовно розбирав законопроєкт і Центр екологічних ініціатив "Екодія" й побачив у ньому можливості для узаконення нелегально приватизованих ділянок у межах лісового фонду, прибережних смуг водойм чи території Смарагдової мережі (екологічної мережі, що складається з територій, які становлять особливий природоохоронний інтерес – Авт.). Адже при застосуванні норми щодо 10-річного терміну позовної давності всі такі об’єкти, що опинились в приватних руках до 2014 року за різними протизаконними схемами, неможливо буде повернути у державну власність або власність територіальних громад.

Наприклад, тоді "індульгенцію" може отримати кейс з будівництвом компанією MacPaw, засновником якої є Олександр Косован, бази відпочинку з басейном та причалом для яхт у прибережній смузі Канівського водосховища. Ці ділянки належать до земель лісового фонду і фігурують в кримінальному провадженні, адже правоохоронці виявили незаконну схему при їх виведенні ще у 2013 році. При цьому її теперішній власник наполягає, що на момент купівлі "хвостів" кримінальних справ за землею не було, в наведенні ладу на ній та в будівництво були вкладені кошти, а тепер компанію намагаються позбавити майна. "Щойно ділянка стала привабливою — одразу зʼявилося багато охочих "поживитися": надумані перевірки, справи, пропозиції "вирішити питання", – так описує підґрунтя проблем сам Косован.

Крім вже згаданих компаній Косована й Мазепи у виграші від законодавчих змін можуть бути й власники трьох земельних ділянок, розташованих на території Вишеньківського лісництва ДП "Бориспільський лісгосп". Вони були вилучені із земель лісового фонду, передані в оренду на 49 років приватним підприємствам "Гросс", "Принт" та "Берег" розпорядженням Бориспільської РДА. При цьому була змінена їх категорія на землі житлової та громадської забудови. Всі фірми мають одного бенефіціара – Руслана Олексенка, що також володіє ТОВ "Переяслав Фіш Клаб", яке продало землю компанії Косована та входить до девелоперської групи DEOL Partners, що управляє готельним бізнесом братів Віталія та Володимира Кличків. Разом з братом міського голови Олексенко володіє ТОВ "Київ Аеропорт Сіті" та керує готелем 11 Mirrors, що належить Володимиру Кличку, на чому акцентує увагу журналіст Володимир Бондаренко.

Тож активісти "Екодії" пропонували прибрати обмеження по термінах оскарження для трьох зазначених категорій земель. Також вони підкреслювали, що не держава чи територіальна громада має відповідати за відшкодування ринкової (!) вартості майна, якщо його у добросовісного набувача витребують за рішенням суду. Логічно, що такі фінансові зобов’язання мав би на себе брати той перший власник, який незаконно отримав землю чи іншу нерухомість, а потім її перепродав. Але ці зауваження, як вбачається з кінцевого варіанту закону вже підписаного головою ВР, було проігноровано.

Поважати бізнес чи захищати ліси та водойми

Варто відзначити, що законопроєкт №12089 в тому вигляді , за який проголосували депутати і який поданий на підпис президенту, отримав й значну підтримку. На адресу голови ВР України Руслана Стефанчука, наприклад, надходили листи від Федерацій роботодавців, металургів та автопрому України, Асоціації підприємців ветеранів АТО, Спілки українських підприємців, Українського союзу промисловців та підприємців, Ради підприємців при Президенті України та інших. В деяких зі звернень, зокрема від громадського об’єднання "Маніфест 42" відзначається як позитивний момент встановлення саме 10-річного терміну для можливості оскарження незаконно оформленої чи набутої власності. Адже це перевищує стандартний термін позовної давності, який складає три роки.

Також представники цієї спільноти вважають також правильним положення про те, хто саме буде платити компенсацію. "Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідальність за помилки, допущені державними органами при відчуженні майна, має нести держава, а не інвестор. В період, коли багато виробничих підприємств вимушені релокуватись всередині країни, будувати нові виробництва на нових місцях і прагнуть створювати кооперацію зі світовими виробничими брендами – вони повинні бути впевнені в надійності захисту інвестицій з боку держави" – наголошують в "Маніфесті 42".

Серед тих, хто активно відстоював законопроєкт №12089 був і відомий бізнесмен Олександр Коноптоський, який назвал документ кроком до інвестпривабливості. На підтримку своєї думки у постах на Facebook він наголошував, що недоторканість приватної власності є основою економіки, а також відзначав, що а прогрес й процвітання неможливий без підприємницької ініціативи, тож якщо не піклуватися й не поважати бізнес його не буде на тій чи іншій території. А на зауваження в коментарях Української природоохоронної групи про те, що ліси та прибрежні захисні смуги все-таки варто було б захистити від зазіхань, Конотопський зазначив, що це не злочин і не гріх, та навів приклади забудови на берегах Темзи, озер Гарда та Комо, у лісах Кароліни тощо.

Попри сильне лобі законопроєкту №12089 та переконливі аргументи на його важливість для бізнесу активісти, що ведуть боротьбу з незаконною забудовою та дерибаном землі, виступають за збереження природи (а серед них крім згаданих – WWF-Україна, Greenpeace Україна, МБО "Екологія-Право-Людина", ГО "Українська природоохоронна група", ГО "Голка", ГО "Екоклуб", ГО "Бюро екологічних розслідувань") вони не переконали. Й на противагу схвальним відгукам й словам підтримки була створена петиція з закликом до президента накласти вето на документ. Її автор Мішель Терещенко – французсько-український бізнесмен, меценат, що раніше обіймав посаду міського голови Глухова, та у суді боровся за повернення до комунальної власності легендарної садиби, що належала його родині.

Автор петиції підкреслює, що основна загроза полягає в тому, що норма законопроєкту "мають зворотну дію в часі, тому повернути землі, за якими зараз тривають суди, буде неможливо". В якості прикладів Терещенко називає справуексміністра аграрної політики Миколи Сольського, якого НАБУ звинувачує в участі у схемі із заволодіння державною землею на понад 290 млн гривень, свіжу історію з махінаціями у столиці, в яких ключову роль грав бізнесмен Денис Комарницький та "викрадені до Революції Гідності соратниками Януковича під забудову ліси, водойми, пляжі". Також у петиції наводиться статистика, що лише у 2024 році вартість ділянок, за якими були подані позови, становить 407 млрд 285 млн гривень. А відповідно до законодавчих змін відшкодування таких шалених сум, у разі відповідного рішення суду, може бути покладене на бюджет.

Наразі третина голосів (8352 з 25 тис. потрібних) петиція вже зібрала. Заклик її автора підтримати ініціативу і не допустити масштабної легалізації вкраденої у держави та територіальних громад землі – лісів, водойм, прибережних смуг, пам’яток археології, земель оборони, які водночас можуть бути лісами, земель природно-заповідного фонду, а також вкраденого у держави або громади майна активно репостять й закликають робити так само. Наприклад, це публічно зробила відома українська акторка театру та кіно Ада Роговцева. Наразі неясно чи встигне петиція пройти всю процедуру до підписання законопроєкту №12089 президентом. "Телеграф" й надалі слідкуватиме за перебігом подій навколо скандального документа.