«Стахановський рух» Романа Буданова: детективно-фантастичний горор про Донбас, який варто прочитати. Рецензія ITC.ua

В наших рецензіях на книги відчувається суттєвий приріст творів від українських авторів і мені це дуже подобається. Тим паче коли до рук потрапляє новий кінематографічно-фантастичний детективний жахастик «Стахановський рух» від теперішнього військовослужбовця, а в минулому автора сценаріїв, Романа Буданова.

А ще це соціально-культурна книга про Донбас, містична історія та оповістки про деокупацію. Здається в одній книжці не можна, навіть дивно чи небезпечно, збирати усі ці теми, але книга все ж існує, та й ще читається швидко, з легкістю та захватом. Чи все тут добре? Точно ні, але вже зараз я можу рекомендувати її для прочитання, бо сучасний український читач заслуговує на такі романи. Ба більше, вони йому необхідні.

Автор Роман Буданов
Видавництво «Темпора»
Мова Українська
Кількість сторінок 496
Обкладинка Тверда
Рік видання 2024
Розмір 135×205 мм
Сайт tempora.com.ua

Кілька років тому закінчилася війна росії з Україною. Більшу частину Донбасу вдалося деокупувати, а на кордоні побудували величезну стіну, яка розділяє цивілізований світ із землями орків. Колишній переселенець та військовий, а тепер екстрасенс, Лео Багряний отримує дивне замовлення. В його рідному шахтарському містечку Юком зникають люди та чутно моторошний стогін землі, а головне — зник вчений, який проводив важливі дослідження забруднення місцевих шахт.

Замовник, пан Бальтазар, платить великі гроші за те, щоб Лео поїхав туди та розібрався в ситуації, а допоможе йому в цьому отриманий після поранення дар. Коли Багряний торкається людини чи речі рукою, то бачить усю правду про них.

А Лео Багряному потрібні гроші, бо в його мами рак, та й на національному телебаченні не вийшло пробитися у відоме телешоу з екстрасенсами. Виявилося, що справжні люди з надздібностями там не потрібні, а усе шоу глибоко корумповане та шукає лише фриків для підняття рейтингів. Отже, Лео повертається додому, на Донбас, де його чекає забуте минуле та страшне, дивне та містичне сьогодення.

Опис книги вище точно дивний, а ще цікавий та змушує взятися за неї якомога швидше. Принаймні подібні думки були в мене, коли я вперше прочитав анотацію. Сподіваюся щось подібне виникло у вас і ви вже готові зробити замовлення.

Проте мушу сказати, що це лише маленький вершечок велетенського айсберга, бо в самому романі на вас чекає настільки багато всього цікавого та різноманітного, що ви й уявити собі не можете. Знову ж таки, кажу за власним досвідом.

Анотація роману «Стахановський рух» тільки інтригує, але взагалі не дає розуміння реальної глибини книги та її різножанровості. Спочатку історія здається містичним детективом, де з гумором знущаються з «Битви екстрасенсів» та усіх подібних телешоу. Потім книга суттєво додає напруги та перетворюється в горор-трилер із таємними організаціями та дивними потворами, а в кінці перевтілюється на химерну наукову фантастику із глибоким соціальним підтекстом.

Також на це працює вміння автора поводитися зі словом. Так. це перший роман Буданова, але видно, що досвід в нього є. Книга чіпляє короткими реченнями та влучними словами, опис аскетичний та художній водночас. І ніяких вам надмірних експозицій чи перенасичення поясненнями світу — все зроблено як треба, розставлено в потрібних місцях та працює на розкриття історії.

Окремо поговоримо про насиченість роману «Стахановський рух» різноманітними соціальними та гостроактуальними проблемами для України. Тут вам і деокупація та повернення, чи ні, людей до нормального життя без росіянців, і ватні ждуни, і зрадники з колаборантами, і герої військові, яким важко звикати до мирного життя, і просто звичайні люди. Також є про страх перед новою війною, про несприйняття миру після війни тощо.

Роман Буданов зміг створити двох цікавих персонажів, за яким дуже круто спостерігати. Перший — це головний герой Лео Багряний, а другий — місцевий шериф, колишній військовий, на псевдо Пепан. А от дівчина Соня вийшла не дуже об’ємною, та й загальна історія її стосунків з Лео притягнута за вуха та взагалі не розкрита. Це нібито й любовна лінія, але вона майже не розвивається, та й коряво вигулькує місцями, тому ні почуттям Соні, ні Лео в цьому випадку взагалі не віриш.

Ну й якщо вже далі говорити про недоліки, то мені не сподобалося основне пояснення усієї цієї історії в кінці. А воно тут таке класичне науково фантастичне, а ще дуже просто та, на мою думку, не підходить під сюжет. Так, це однозначно дивує, а оці під час читання лізуть на лоба, але мені здається треба було придумати щось більш містичне, саме горорне та фентезійне, а не лізти у фантастику. Але це лише моя думка. Можливо, у вас вона буде інакшою.

Чи зіпсувало це фінал та мої загальні враження від книги? Майже ні. «Стахановський рух» настільки гарна книга, настільки глибока, напхана сенсами та актуальними проблемами, настільки жвава та моторошна, що її хочеться рекомендувати усім.

Ну й декілька слів про саме видання від видавництва «Темпора». Воно якісне, має приємний та товстий жовтавий папір та зручний для читання шрифт, але без лясе. Саме обкладинка ніби то прикольна, але взагалі не привертає увагу до книги і не дає зрозуміти наскільки крутий скарб містить.

Я декілька разів бачив «Стахановський рух» в інтернет-магазині та десь у світлинах книжкових блогерів, але око взагалі не чіплялося за неї. І тут ми знову повертаємося до проблеми фантастичної літератури в українських виданнях. Їм треба продати максимальну кількість книг, і це адекватне бажання для бізнесу, тому вони роблять універсальні обкладинки, які зможуть привернути увагу якнайширшого кола читачів. Але часто, на мою думку, подібні речі грають не на руку, а навпаки зменшують привабливість книг. Тим паче фантастики, горорів та інших жанрових романів.

Якби не декілька відео з книжковими новинками на YouTube, які розказали про неї детальніше, напевно, я б ніколи не звернув увагу на «Стахановський рух» по її обкладинці, і навіть не подумав би, що це фантастика. Тому з цим треба щось робити, додавати більше жанровості до оформлення, якось позначати їх тематику тощо.