Жах для російської ППО: що особливого в українських ракетах "Довгий Нептун"

Президент України Володимир Зеленський за підсумками доповіді генерала Олександра Сирського заявив, що ракета "Довгий Нептун" пройшла випробування та успішне бойове застосування, але не озвучив зайвих подробиць. Тоді ж з’явилася версія, що успішне ураження Туапсинського нафтопереробного заводу й було цим застосуванням.

Чим же така хороша ця ракета і чому вона може стати одним із головних аргументів України у питанні власної обороноздатності — розберімося.

ПКРК "Нептун"

Необхідність у створенні вітчизняного протикорабельного ракетного комплексу в України з’явилася фактично відразу ж після розпаду СРСР, оскільки для захисту морських кордонів у країни на той момент здебільшого були морально й технічно застарілі комплекси "Рубіж" із ракетами П-15М. Але попри наявні українські проєкти ПКРК, жоден із них так і не був реалізований.

У 2014 році, після того, як Росія окупувала півострів Крим, Україна втратила застарілі "Рубежі", які залишалися в неї на озброєнні, і саме тоді було вирішено надати поштовх проєктові "Нептун".

Він давав змогу в максимально стислий термін і досить недорого створити протикорабельний ракетний комплекс із низкою цікавих особливостей, про які поговоримо згодом.

Базою засобу ураження стала радянська ракета Х-35, яка за часів СРСР так і не завершила повного циклу випробувань і не була прийнята на озброєння. Але загалом, як база для нової ракети із перспективою розвитку та модернізації, вибір був зроблений правильний, і згодом це трансформувалося в ракету Р-360 із вельми гідними характеристиками.

Спочатку ракета мала дальність ураження цілей 280 км, з бойовою частиною 150 кг і висотою польоту на маршовій ділянці від 10 до 300 метрів, але на кінцевій від 3 метрів — тобто наднизьку висоту польоту, що значно ускладнювало можливість перехоплення цієї ракети.

Це стало вирішальним чинником під час бойового застосування ракети Р-360 у реальних бойових умовах, коли російські засоби ППО (як корабельні, так і суходільні) виявилися безпорадними проти дозвукової цілі, яка низько летить.

Бойове застосування

На сьогодні відомо кілька випадків, офіційно підтверджених і не зовсім, застосування ракети Р-360.

Насамперед звичайно — це знищення 13 квітня 2022 року російського ракетного крейсера "Москва". По ньому було завдано удару двома ракетами Р-360, які флотські системи ППО, зокрема й С-300Ф, не мали можливості перехопити. Крейсер був затоплений.

Через рік, 23 серпня 2023-го, модернізованими ракетами Р-360 було завдано удару по батареї зенітної ракетної системи С-400, яка розміщувалася на мисі Тарханкут у Криму. Повторний удар по батареї С-400 відбувся 14 вересня поблизу Євпаторії.

І це було як грім серед ясного неба!

Особливістю цих ударів було те, що, по-перше, комплекси С-400 заявлялися як здатні перехоплювати ракети на наднизьких висотах, а по-друге — підліт Р-360 до мису Тарханкут проходив над місцевістю зі складним рельєфом і перепадом висот, що говорило про вдосконалення ракети в питаннях огинання рельєфу на наднизьких висотах.

Іншими словами, того дня стало зрозумілим, що С-400 має проблеми з перехопленням цілей на наднизьких висотах, а у Р-360 значно розширився функціонал.

Важливо Точний удар: Зеленський заявив про успішне застосування ракети "Нептун" на 1000 км (відео)

Також надходила інформація, що удари по десантних кораблях "Костянтин Ольшанський", "Азов", "Ямал" та розвідувальному кораблю "Іван Хурс" теж здійснювалися ракетою Р-360.

Отже, ця ракета за час свого бойового застосування показала, що вона успішно може вражати не лише надводні цілі у відкритому морі, а й сухопутні, у складних рельєфних умовах та за наявності ешелонованої ППО супротивника. І в цьому не було нічого дивного з огляду на те, які перспективи закладалися в ракету.

Перспективи

Коли тільки ПКРК "Нептун" було презентовано, він викликав шквал негативних відгуків та абсолютно необґрунтованої критики. Причому до цькування проєкту приєдналось як багато українських "експертів", так і їхніх російських "колег".

Але якщо з російським цькуванням "Нептуна" було все зрозуміло, адже цей комплекс був прямим конкурентом російського БПРК "Бал-Е", а пізніше колісної копії українського "Нептуна" — БПРК "Рубіж-МЕ" на шасі "КамАЗ" (8х8), то щодо українських "експертів" постає багато питань.

По суті, на самому старті створення першої української протикорабельної системи українські "експерти" почали її топити, не даючи змоги вдосконалюватися й розвиватися. Тим часом у проєкт було закладено вкрай перспективний доробок.

Насамперед Р-360 мала стати багатофункціональною в питанні носіїв, а саме — запускатися не лише із сухопутної пускової, а й бути морського й авіаційного базування. Ракета задумувалася (і цю реалізацію ми вже побачили) як високоефективний засіб ураження морських цілей, водотоннажністю до 5 тисяч тонн, а також сухопутних. Перевагою ракети мала стати можливість прориву ешелонованої ППО противника, попри її дозвукову швидкість, що теж ми з вами вже спостерігали.

Але в подальший розвиток самої програми закладалося збільшення дальності польоту до 500 кілометрів і більше. І, з огляду на слова президента України, цих характеристик ракети було досягнуто.

Не дивно, що однією із причин, через яку росіяни ще до 2022 року намагалися максимально інформаційно тиснути на проєкт, було й те, що вони побоювалися цієї ракети не лише як конкурента на ринку озброєнь, а і як засобу завдання ударів по їхніх об’єктах. Адже ракета із дальністю ураження цілей до тисячі кілометрів або більше, яка долає маршрут на наднизькій висоті з можливістю обгинання рельєфу — це жах для ешелонованої ППО радянського зразка.

Що ж, схоже, це жахіття починає втілюватися в реальність…

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо Р-360 "Нептун": ракета, що стала символом російсько-української війни