Німеччина повертається: Берлін робить ставку на силу, а не лише на дипломатію

На шляху до нового уряду в Німеччині розгортаються події, які мають стати визначальними не лише для країни, а й для всієї Європи.

18 березня Бундестаг ще старим складом і 21 березня верхня палата Бундесрат ухвалили зміни до Конституції щодо послаблення обмежень так званого боргового гальма — запобіжника зростання державної заборгованості.

Необхідність такого кроку зумовлено насамперед величезною прогалиною в бюджеті, особливо в сфері оборони й інфраструктури, що оцінюється приблизно в 1 трлн євро. Закриття цього дефіциту стало одним із головних викликів коаліційних перемовин між блоком Християнсько-демократичного союзу / Християнсько-соціального союзу (ХДС/ХСС) і Соціал-демократичною партією Німеччини (СДПН).

Після виборів у Німеччині 23 лютого варіант чорно-червоної коаліції (за офіційними кольорами вищеназваних партій) був очевидним фактично одразу після закінчення голосування. Водночас за часів канцлерства Ангели Меркель колись традиційні політичні опоненти — ХДС/ХСС і СДПН — були змушені тричі об’єднуватися в «велику коаліцію». Розбіжності в їхніх політиках були подекуди занадто радикальними, а процес погодження більшості рішень ставав важким компромісом.

Однак тепер ситуація кардинально змінилася. За результатами виборів СДПН посіла третє місце з рекордно низькими 16,4%, а другою політичною силою стала ультраправа «Альтернатива для Німеччини» (АдН), фактично подвоївши свій результат. Це змусило традиційних суперників ХДС/ХСС і СДПН знову піти на союз, створивши безальтернативність для збереження демократії перед обличчям наступу правого радикалізму.

Коаліційні перемовини стартували 13 березня. Але, за словами очевидців, вони просуваються зовсім не так швидко, як сподівалися християнські демократи на чолі з Фрідріхом Мерцем, що має очолити майбутній уряд. Утім, тут існує спільне розуміння: якщо новий уряд не зможе ефективно подолати економічну кризу та цілу низку нагальних викликів у сфері безпекової, міграційної, соціальної політик тощо, то вже у наступному виборчому циклі мандат на формування уряду може отримати відверто праворадикальна та антиєвропейська сила.

Саме цією загрозою й пояснюється поспіх із голосуванням за зміни до Конституції ще попереднім складом парламенту. У новому складі Бундестагу, який розпочне роботу 25 березня, АдН і «Ліві» матимуть блокуючу меншість, тобто змогу заветувати подібні рішення.

Процес забезпечення необхідної більшості виявився не з простих (а рішення щодо змін до Основного Закону ухвалюються обома палатами парламенту щонайменше двома третинами голосів). У Бундестазі християнським і соціал-демократам довелося заручитися підтримкою «Союзу 90 / Зелених». І хоча їх не запросили до коаліції, їхні голоси стали вирішальними, тож довелося йти на значні фінансові поступки в рамках запланованої реформи.

Під час голосування в Бундесраті «Вільна демократична партія» (ВДП) спробувала зіграти свою гру, відстоюючи «боргове гальмо». Нагадаємо, що через неї розпалася попередня коаліція, що призвело до дострокових виборів, після яких ліберали не подолали прохідного бар’єра і залишилися поза Бундестагом. У результаті 21 березня чотири з 16 федеральних земель, у двох з яких ВДП входить до парламентської більшості, утрималися під час голосування.

Чому питання є настільки принциповим? «Боргове гальмо» було закріплене в Конституції 2009 року. До цього часу, за даними Федерального відомства статистики (Destatis), Німеччина накопичила близько 1,694 трлн євро державного боргу (72,3% від ВВП). Згідно із запобіжником, доходи і витрати уряду з 2016 року завжди мали бути збалансовані без надходжень від позик.

Станом на кінець третього кварталу 2024 року державний борг Німеччини досягнув 2 488,6 млрд євро, що становить 62,9% від ВВП. Це ставить Німеччину на середні позиції серед країн ЄС за відносним (відсотковим) показником боргу і на третє місце за абсолютним значенням. Для порівняння, загальний федеральний бюджет Німеччини 2024 року становив лише близько 477 млрд євро.

Тепер же витрати на оборону, цивільну оборону та цивільний захист, а також на розвідувальні служби, що перевищують 1% ВВП, у майбутньому більше не підпадатимуть під дію боргового положення німецької Конституції, тобто можуть фінансуватися за рахунок боргу. А сьогоднішні потреби оборонного сектора оцінюються принаймні у 400 млрд євро.

Крім того, Основний Закон дозволить створити спеціальний фонд загальним обсягом 500 млрд євро «для додаткових інвестицій в інфраструктуру та додаткових інвестицій для досягнення кліматичної нейтральності до 2045 року». 100 млрд євро з цієї суми повинні надати федеральним землям для інвестицій, ще 100 млрд мають бути спрямовані до кліматичного та трансформаційного фонду (поступка «зеленим»). Це означає, що 10% запланованих витрат мають бути профінансовані з бюджету, решта може бути покрита за рахунок боргових зобов'язань.

Далеко не всі в захваті від «боргів без обмежень», і навіть серед самих християнських демократів. Економісти вже підрахували, що обслуговування боргу коштуватиме німцям мінімум 37 млрд євро на рік. Дехто вже звинувачує ймовірного канцлера в порушенні виборчих обіцянок і надмірному фінансовому тягарі для наступних поколінь. Проте Мерц не збирається відступати. «З огляду на загрози нашій свободі та миру на континенті тепер і на нашу оборону має поширюватися принцип «хоч би чого це коштувало», — наголосив він.

У цьому контексті великі сподівання покладаються на майбутні інвестиції, які мають пожвавити економіку. Ринок уже позитивно відреагував на історичне рішення 18 березня. Попередні прогнози на 2025-й ще тиждень тому не виключали третього року рецесії, хоча Німеччина лишається третьою світовою економічною потугою. Наразі прогнози скореговано до мінімального зростання в 0,2% на цей рік і між 1,5 і 2,2% на наступний. Утім, більшість економічних дослідних інститутів сходяться на думці, що позитивний вплив на економічне зростання стане очевидним лише у середньостроковій перспективі.

Водночас тривають непрості дискусії щодо інших ключових реформ.

Неконтрольовану міграцію відносять до найбільших стратегічних помилок урядування Меркель. Тому ХДС/ХСС наполягає на жорсткішому контролі міграції, включаючи примусове повернення шукачів притулку, проте не має єдності із СДПН щодо механізму реалізації. В енергетичній політиці коаліція підтримує кліматичну нейтральність до 2045 року, втім, без чіткої стратегії її досягнення. У соціальній сфері ХДС/ХСС пропонує посилити контроль за соціальними виплатами, замінивши «дохід громадянина» на «базову підтримку» із суворішими санкціями для безробітних. Пенсійна реформа не викликає значних суперечностей, але і масштабні зміни не плануються, що спричиняє критику експертів.

Ухвалені зміни до Конституції є також приводом для відчутного тріумфування і в Європі. Через історичні реалії і не в останню чергу через строгість боргових регулювань Німеччина фактично самоусунулася від провідної ролі в ЄС у політичному плані, передусім у сферах оборони та безпеки. В умовах нарощування конфронтації США із трансатлантичними партнерами та усунення їх від переговорів щодо України, а також усвідомлення реальної російської загрози навіть після можливої зупинки воєнних дій в Україні, нинішнє керівництво обох потенційних коаліціантів налаштоване рішуче на потужне укріплення європейської безпеки.

Сьогодні Фрідріх Мерц наголошує: «Німеччина повернулася». Його абсолютним пріоритетом є якнайшвидше «реальне досягнення незалежності від США» для європейців. Насправді Мерц завжди був справжнім трансатлантистом. Під час виборів він дозволив собі частку очевидно імпульсивної критики дій і заяв США. Втім, подальша відсутність будь-яких заяв у цьому напрямі свідчить про відчутну обережність у даному контексті і намагання знайти конструктивне підґрунтя для подальших відносин із традиційним стратегічним партнером.

Водночас сьогодні підвищення європейської обороноздатності й усвідомлення Європою необхідності більшої відповідальності в безпековій сфері є незаперечними. Під час голосування змін у Бундестазі Фрідріх Мерц окреслив це як «перший великий крок до великої європейської оборонної спільноти». До якої зрештою мають увійти не лише члени ЄС, але й такі країни, як Велика Британія.

Чим важливі ці події в Німеччині для України?

ХДС/ХСС рішуче стоїть на боці України, виступає за необхідність посилити підтримку, зокрема за необхідність надати далекобійні крилаті ракети Taurus. Водночас останнє питання не таке однозначне: історично зумовлено, що більшість німців виступає проти постачання далекобійного озброєння, а тим більше проти розміщення німецького миротворчого контингенту в Україні. А громадська думка відіграє в європейських країнах подекуди вирішальну роль.

Також унаслідок зеленого світла реформі «боргового гальма» бюджетний комітет німецького Бундестагу 21 березня затвердив додатковий пакет допомоги для України, яку місяцями блокував канцлер Олаф Шольц. У супровідному проєкті Міністерства фінансів щодо цієї допомоги зазначено: «Наслідки воєнного успіху Росії призведуть до прямої загрози європейській безпеці».

Зазначений пакет передбачає 3 млрд євро на допомогу Україні з боку Німеччини лише на цей рік. На період 2026–2029 років для України передбачено ще 8,3 млрд євро. У нинішніх умовах це критично важливо: роль ФРН як найбільшого донора допомоги Україні в Європі, в умовах можливої зупинки підтримки США, стає вирішальною. І це є дуже потужним сигналом як для України, так і для Росії: віднині Німеччина робитиме ставку не лише на дипломатію, а й на реальну силу.