Рецензія на фільм «Білосніжка» / Snow White

З 20 березня в кінотеатрах розпочався показ музичного фентезійного фільму «Білосніжка», котрий наробив чимало галасу ще до своєї прем’єри. Це кіноадаптація класичного діснеївського мультфільму «Білосніжка та сім гномів» 1937 року, котрий, своєю чергою, був заснований на однойменній казці братів Грімм. Стрічка має багато навколофільмового контексту з негативним відтінком, про який ми обов’язково згадаємо. Але в тексті також намагатимемось зосередити увагу і на художніх особливостях резонансної новинки. Тож нумо розбиратися, чи потрібне насправді це переосмислення світу.

Плюси:

виконавиці головних ролей нічим особливо не дивують, але виглядають гармонійно і хейтити їх немає за що; загалом візуально це виглядає, знову ж таки, без одкровень, але пристойно; нове покоління, можливо, справді потребує осучаснення старої історії;

Мінуси:

відсутня казкова атмосфера і дорослому глядачу на долю персонажів точно буде начхати; на суб'єктивний смак тут занадто багато музичних номерів; в цілому стрічка викликає байдужість;

5/10

Оцінка
ITC.ua

«Білосніжка» / Snow White

Жанр музичне фентезі
Режисер Марк Вебб
У ролях Рейчел Зеґлер, Ґаль Ґадот, Ендрю Бернал, Ансу Кабіа, Мартін Клебба, Гедлі Фрейзер, Лорена Андреа
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2025
Сайт IMDb, офіційний сайт

Переказувати загальновідомий сюжет про Білосніжку, сім гномів та Злу королеву зайвий раз напевно не треба. Як і наголошувати на тому, який вплив мав цей твір на культуру та, зокрема сучасну попкультуру — купа екранізацій, як «живих», так і анімаційних, театральні постановки, численні переосмислення історії в літературних творах, коміксах тощо. Навіть Rammstein інтерпретували казку на власний лад у кліпі на хітову Sonne.

Далеко не останню роль в популяризації творіння братів Грімм зіграла однойменна анімаційна екранізація від Disney 1937 року. Це була перша повнометражна анімація від «мишачої» студії, і вона виявилася не тільки надзвичайно успішною, а й започаткувала нову віху в історії золотої доби американської анімації. Тому з огляду на нинішню політику Disney рімейк класичного мультфільму в рамках ігрового кіно був лише питанням часу.

Сама ж стрічка зіткнулася з потужною хвилею хейту ще задовго до виходу на екрани. В мережі користувачі активно критикували вибір Рейчел Зеґлер, акторки з латиноамериканським корінням, на роль білошкірої героїні. Багатьом не сподобалися її висловлювання стосовно оригінального мультфільму і того, що певні його змістові аспекти застаріли.

Спецпроєкти

Дісталося і семи гномам, яких вирішили намалювати на комп’ютері замість того, щоб ці ролі виконали реальні актори з карликовістю. Підливав оливи у вогонь й заочний, не тільки екранний антагонізм Рейчел Зеґлер та Ґаль Ґадот, котрий стосувався їхніх протилежних поглядів на ізраїльсько-палестинський конфлікт. Ну і вишенькою на торті виглядало те, що трейлери «Білосніжки» назбирали силу-силенну дизлайків на YouTube.

Після перегляду виникає лише одне запитання — тю, і от через це все стільки галасу? Новітня «Білосніжка» — середньостатистичний діснеївський контент і не більше того. Яка-небудь «Чаклунка» з Анджеліною Джолі, яку важко назвати прямо видатною, та й та виглядала привабливішою казковою історією. Навіть «Русалонька» зразка 2023-го, яка отримала свою порцію хейту, здавалася живішою.

Проблема в тому, що якщо і діставати із засіків власну запилену класику, то не тільки заради, як би це банально не звучало, зміщення акцентів у бік лівих прогресивних поглядів. Так, у 2025-му ніхто точно не буде підкреслювати шкіру «білу, як сніг», так само як і головна героїня не візьметься одразу за мітлу, щойно потрапить в занедбане житло гномів. І вже стовідсотково ніхто не стане сипати сексистськими, можливо навіть мізогінними фразочками, як це робив Буркотун в старому мультфільмі.

Та окрім таких от нюансів творцям бажано було б вкласти в проєкт ще й душу, щоб історія могла претендувати на щирий глядацький відгук. На жаль, про «Білосніжку» такого не скажеш, адже на емоційному та емпатійному рівнях вона лишає абсолютно байдужим. Принаймні з погляду дорослого.

Якщо ж оперувати тим, що це казка, котра в першу чергу призначена для дітлахів, тоді якось нівелюється ідея самого переосмислення, адже юним глядачам явно байдуже на колір шкіри головної героїні чи те, хто її поцілує — архетипний «принц-рятівник» чи може простий хлопака з народу. Хоча, звісно, це матиме вплив на підсвідоме сприйняття незміцнілих умів.

Щодо тези про абсурдність заздрощів диво-жінки із зовнішністю Ґаль Ґадот красі Білосніжки у виконанні Рейчел Зеґлер, котра для когось, можливо, виглядає не так ефектно, то такі закиди відверто ні в тин ні в ворота.

По-перше, у кожного свої стандарти краси. По-друге, одна справа постати перед глядачем в образі мультяшної героїні з дурнуватою зачіскою і в дитячій сукеночці, і зовсім інша — поглянути на світлини Рейчел в Instagram, що змушують засумніватися в естетичних смаках хейтерів, хоча, знову ж таки, все це суб’єктивно і воно не має бути основоположним з погляду оцінки якості фільму. По-третє, чарівне дзеркало радше припускає красу внутрішню, а не зовнішню. «Врода твоя бездоганна, проте холодна, мов гострий кинджал. Краса ж Білосніжки — із серця і сяє, як чистий кристал» — промовляє зловісна театральна маска впевненим, чоловічим, зауважте, голосом.

Спецпроєкти

Якщо ми вже згадали про красу зовнішню, приготуйтеся до неочікуваного порівняння, то Зла королева в якомусь сенсі уособлює ту жіночу невпевненість в собі, з якою так завзято боролася Коралі Фаржа у своїй шоковій «Субстанції». Недарма місцева лиходійка, як і героїня Демі Мур, має складні стосунки з дзеркалом і в якийсь момент теж перетворюється на зморшкувату стару, нехай змістовно ці трансформації не тотожні між собою. А ось хто тут досягає абсолютної впевненості — здогадатися неважко.

До певного моменту, нехай з відхиленнями, але в цілому «Білосніжка» досить точно слідує сюжету анімаційного першоджерела. Втім, коли автори дозволяють собі віддалитися від нього на максимальну відстань, їхня художня самодіяльність не йде на користь. Спроба зробити Білосніжку персонажем дещо глибшим, ніж пасивна принцеса, яка чекає свого принца, це добре. Однак вона не робить кіно цікавішим.

І ще те питання, наскільки як юній, так і дорослій авдиторії зайдуть тутешні музичні номери, а точніше — їхня кількість. Здається, що ледь не кожна сцена супроводжується відповідним саундтреком. Виховання доньки неможливе без гарної пісні. Якщо і хизуватися своїм беззаперечним лиходійством, то тільки за допомогою пісні. За нами женуться посіпаки Злої королеви — нумо співати. Так, це мюзикл, але якщо виступи нічим не примітні і більше дратують, аніж розважають чи заряджають відповідним настроєм — копійка ціна в базарний день тим співам і танцям.

От, в принципі, і усе переосмислення — невиразно потанцювали, голосно поспівали, апгрейднули на свій розсуд Білосніжку, гарних лісних звірят і не дуже гарних гномів на комп’ютері намалювали, розставили потрібні акценти й на тому все. А от щоб глядач дійсно поринув у чарівну атмосферу казки — з цим якось не склалося.

Нова «Білосніжка» не заслуговує такої нищівної реакції, щоб з налитими кипучою ненавистю очима заклацувати рейтинг на IMDb до максимально низького рівня. Але й хорошого про стрічку до ладу сказати нічого. Власне, вона взагалі практично не викликає емоцій, тож навряд чи заслуговує на ту шалену увагу, яка їй приділяється.

Висновок:

Нова «Білосніжка» спричинила чимало галасу, але він абсолютно необґрунтований — тут просто нема чого ненавидіти або, навпаки, чим захоплюватися. Це середня температура по Діснею, тож і реакції кіно заслуговує відповідної.