Рецензія на фільм «Небезпечний рейс» / Flight Risk

З 20 березня в кінотеатрах стартував прокат екшн-трилера «Небезпечний рейс» з Марком Волберґом, Мішель Докері та Тофером Ґрейсом у головних ролях. За постановку відповідальний Мел Ґібсон. Стрічка добирається до українських кінотеатрів з помітним запізненням і вже встигла отримати реакцію від глядачів та критиків, і вона лишає бажати кращого. Чи заслужені численні непривабливі епітети, адресовані в її бік, — розповідаємо у нашій рецензії.

«Небезпечний рейс» / Flight Risk

Жанр екшн-трилер
Режисер Мел Ґібсон
У ролях Марк Волберґ, Мішель Докері, Тофер Ґрейс, Лія Реміні (голос), Пол Бен-Віктор (голос)
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2025
Сайт IMDb, офіційний сайт

Десь у Богом забутому засніженому мотелі на Алясці, де збоять мікрохвильовки та у вікна люблять заглядати поганенько намальовані на комп’ютері лосі, крута федеральна маршалка США Медолін Гарріс заарештовує Вінстона — тендітного бухгалтера кримінальної сім’ї Моретті. Той має дати свідчення проти свого колишнього роботодавця в Нью-Йорку.

Але туди ще треба дістатися. На приватному літаку Медолін та Вінстон планують долетіти до Анкориджу, а звідти вже вирушать у пункт призначення. Та безпосередньо під час подорожі пасажири доходять висновку, що їхній доволі привітний пілот Деріл Бут зовсім не той, за кого себе видає.

На жаль, на своєму нинішньому етапі кар’єри зірка культових франшиз «Шалений Макс» та «Смертельна зброя» не цурається розпорошуватися не те що на щось прохідне й одноразове, а на відверту маячню, яка не вартує глядацької уваги. Тут можна згадати яке-небудь «Небезпечне місце» (2022), або «Заручника часу» (2023) з феноменальним 0% позитивних відгуків на Rotten Tomatoes, чи торішнього «Збирача кісток», який теж нікуди не годиться. Здається, Мел і справді вже too old for this shit.

Але ж вищезгадані стрічки — всього лише акторська рутина, яка для Ґібсона не більше ніж заробіток. А от із режисерством-то у нього начебто справи йдуть значно краще. Он, якраз зараз у розробці знаходиться продовження «Страстей Христових». Втім, з виходом «Небезпечного рейсу» важко повірити, що це ґібсонівське кіно, яке у фільмографії постановника буквально сусідить із «З міркувань совісті» (2016). Не вкладається в голові, що настільки мертвонароджене кіно видав той, хто 30 років тому подарував нам «Хоробре серце».

Мабуть, за задумом «Небезпечний рейс» мав взяти висоту напруженого екшн-трилера з елементами виживача, нехай відвертої категорії Б та з ухилом в бойовикові 90-ті. Плюс коли герої потрапляють в екстремальні обставини та змушені героїчно їх долати, адже й тікати їм в літаку нікуди — це завжди потенційно цікаво.

Тут не зайвим буде згадати «Льодовиковий дрифт» (2021) — стрічку, виконану приблизно в тому ж жанрі і також в сетингу засніжених пейзажів, з тією різницею, що там смертельно небезпечна мандрівка відбувалася на землі (і навіть на льоду!), а не в повітрі. При тотожних невибагливості, приземленості та старомодності саме бойовик з Нісоном здається більш виграшним, і саме через те, що сприймається він тим, чим задумувався.

Відповідальні за просування фільму маркетологи вистрілили Ґібсону в ногу: хоча й під модний кавер на культову «Psycho Killer», але так безбожно заспойлерити у трейлері єдиний твіст, що передбачав хоч якийсь маневр для несподіванки, — справді вищий пілотаж. Щоправда, зі знаком мінус. Тобто, коли на початку персонаж Волберґа прикидається пілотом і спокійнесенько собі сідає в літак, а ми вже знаємо, ким він є насправді, виникає логічне питання — навіщо витрачати час на дешеву виставу, якщо вже й так все зрозуміло?

Поки Волберґ безуспішно намагається махати кулаками після програшної бійки, мужня героїня Мішель Докері встигає не тільки приструнити скаженого вбивцю й опанувати керування літаком, але й викрити негідника, що стоїть за всіма злодіяннями. На тлі цієї диво-жінки якось геть розклеюється бідолаха Вінстон у виконанні Тофера Ґрейса, котрий натурально видає вічно наляканого Дрінкінса, недарма ж ми тут згадали про «Каламбур».

Поки головна героїня з усіх сил намагається не загинути і буквально вирулити ситуацію, пілот на землі, який інструктує її щодо керування транспортним засобом, починає фліртувати. Це могло б зійти за доречне підбадьорення, однак доречною така поведінка аж ніяк не здається, бо настирливий кавалер явно перегинає зі своїми залицяннями і, хочеться сказати, — знайшов же час!

От з таких нісенітних епізодів та абсурдних балачок в основному і складається «Небезпечний рейс». Вийшло необов’язкове, жанрово безпорадне кіно, від якого може бути своя користь лише в тому випадку, якщо позамежну невибагливість не вважати за порок. В іншому випадку дотерпіти до фінальних титрів — не менш потужне досягнення, ніж здійснення такої вистражданої, підкріпленої недоладними підкатами, посадки літака у тому бісовому Анкориджі.