«Вдавати божевільного, лишаючись здоровим». Про деякі принципи інфовійни

Весна 2002 року. Українці фанатіють від пісень «911» «Океану Ельзи» та «Емігрант» гурту Green Grey. А що ж слухали у США? Не скажемо за всіх американців, але у Сан-Франциско Велике журі уважно слухало майора СБУ Миколу Мельниченка.

Той стверджував, що мав записи розмов президента Леоніда Кучми з керівником «Укрспецекспорту» Валерієм Малєвим про продаж іракському диктатору Саддаму Хусейну чотирьох радіолокаційних систем «Кольчуга». Така система могла виявляти літаки без випромінювання електромагнітних сигналів, це робило її важливим військовим об’єктом.

Америка сприйняла заяви Мельниченка як чергове свідчення щодо проблем із демократією та прозорістю в Україні. Вашингтон заблокував транш фінансової допомоги, що стало серйозним ударом по державі. На Празькому саміті НАТО у 2002 році Леоніда Кучму символічно посадили в кінці столу, подалі від британського прем’єра Тоні Блера і президента США Джорджа Буша.

Систем «Кольчуга» в Іраку так і не знайшли, а Кучма, який робив обережні кроки щодо входження України в НАТО, опинився в міжнародній ізоляції. У 2003 році росіяни спробували анексувати острів Тузла. Світ майже не відреагував.

Зараз подібні події прийнято називати ІПСО, інформаційно-психологічними спецопераціями. Словосполучення поширилося в Україні після повномасштабного вторгнення, проте інформаційні операції існують весь час, що людство воює.

Одним і найдавніших документів, що описує застосування ІПСО, — трактат «Мистецтво війни», його авторство приписують давньокитайському стратегу Сунь Цзи. Ще детальніше про інформаційні операції для досягнення політичних або воєнних цілей йдеться в китайському есе «Тридцять шість стратагем». У цьому тексті читайте про деякі принципи інфовійни з цього документу.

Стратагема 7: «Створити щось із нічого»

Напередодні висадки в Нормандії у 1944 році союзники розуміли, що прямий напад на окуповану Німеччиною Францію майже гарантовано провалиться. Аби забезпечити успіх операції, потрібно було переконати німців, що головний удар завдадуть не в Нормандії, а в іншому місці, та змусити Гітлера неправильно розподілити війська.

Так народилася «Стійкість», одна з наймасштабніших інформаційних спецоперацій. Головне її завдання — змусити німців повірити, що основні сили союзників вдарять у Па-де-Кале, найвужчій частині Ла-Маншу, а не в Нормандії.

Для цього союзники вигадали Першу групу армій США (FUSAG), яку нібито очолював генерал Джордж Паттон, один із найповажніших командирів союзників. Уздовж південного узбережжя Британії розмістили надувні танки, гармати й вантажівки, які з висоти виглядали як справжня техніка. На березі встановили макети десантних кораблів, що зображали підготовку до висадки. FUSAG підтримувала інтенсивний фальшивий радіообмін між військами.

Подвійні агенти «згодовували» німцям інформацію, що ударний кулак готується для атаки в Па-де-Кале. Тож коли 6 червня 1944 року розпочалася висадка в Нормандії, німці вважали її відволікаючою операцією. Гітлер відмовився перекидати війська, і німецька 15-та армія ще деякий час залишалась у Па-де-Кале, очікуючи «основного» удару союзників.

Стратагема 27: «Вдавати божевільного, лишаючись здоровим»

Ця стратагема полягає у створенні враження власної некомпетентності та слабкості, щоби ворог недооцінив загрозу і втратив пильність.

У 1805 році Наполеон Бонапарт воював проти Третьої антифранцузької коаліції, до якої входили Австрія, росія, Швеція, Велика Британія та інші країни. Армія коаліції була впевнена у своїй чисельній перевазі та вважала, що французи слабкі й виснажені. Загального оптимізму не поділяв командуючий об’єднаними російсько-австрійськими силами Михайло Кутузов. Він пропонував союзникам відступити, зустріти французів у районі Карпат і дочекатись підкріплень.

Перед битвою при Аустерліці Наполеон навмисно послабив свою позицію на правому фланзі. Відступивши з вигідних Праценських висот, він створював видимість хаосу в своїх лавах. За декілька днів до битви імператор запросив перемовини з російським візаві, Олександром I. Той направив до ставки французів одного з найближчих офіцерів Петра Долгорукова. Долгоруков повідомив російському імператору, що Наполеон нервує, і порадив Олександру наступати. Протести Кутузова були проігноровані.

Основні сили французів, до того приховані рельєфом і туманом, вступили в бій. Попри чисельну перевагу росіян, їхній стрій зламався. Союзницьку армію охопила паніка, солдати розбігалися. Кутузов отримав важке поранення та ледь уник полону. Французи до вечора повністю розгромили противника у битві під Аустерліцом. Це призвело до розпаду коаліції та підписання імператором Австрії Пресбурзького миру з Наполеоном.

Стратагема 13: «Бити по траві, аби налякати змію»

Ця стратагема передбачає навмисне розкриття своїх намірів, щоби викликати реакцію супротивника й дізнатися про його задуми. Прикладом її застосування є підготовка до битви за Мідвей на Тихоокеанському театрі Другої світової війни у 1942 році.

Аналітики союзників частково розшифрували японський код JN-25B і перехопили повідомлення про майбутню операцію в невідомому місці під кодовою назвою «AF». Аби з’ясувати, що означає це «AF», американці вдалися до хитрощів. Команда станції криптографічної розвідки під керівництвом коммандера Джозефа Рошфорта таємно наказала американській базі на острові Мідвей передати відкритим радіоканалом повідомлення про несправність системи очищення води.

Згодом американці перехопили чергове зашифроване повідомлення японців «AF відчуває нестачу води», що підтвердило, що «AF» — це Мідвей. Слухаючи перемовини, США завчасно дізналися точне місце, дату, час атаки та розташування японських сил. Японці, впевнені у секретності планів, розпорошили сили на чотири окремі оперативні групи, які не могли ефективно підтримувати одна одну.

Отримавши інформацію про плани ворога, головнокомандувач тихоокеанського флоту США Честер Німіц грамотно розподілив сили, компенсувавши чисельну перевагу японців. В результаті американці не тільки виявили, де ховається «змія», а й завдали їй нищівного удару. Японці програли битву за Мідвей, втратили чотири з шести важких авіаносців, понад 200 літаків і більше ніж 2000 людей. Союзники отримали стратегічну ініціативу на Тихому океані, а флот Японії значно послабився.

Стратагема 3: «Вбити позиченим кинджалом»

Ця стратегема є однією з найпоширеніших тактик війни протягом історії людства. Її сутність — послабити супротивника, не витрачаючи власних ресурсів.

У XVI сторіччі Англія та Іспанія боролися за контроль над морськими шляхами й колоніями. Іспанія значно переважала Англію фінансами і флотом. Королева Єлизавета I не бажала вступати у відкритий конфлікт з іспанцями. Вона санкціонувала використання приватних каперів для атак на іспанські кораблі та колонії.

Каперство стало узаконеним піратством. Британські «морські пси» отримали спеціальні дозволи від корони на ведення воєнних дій проти ворогів Англії в обмін на частку від здобичі. Постійні рейди каперів виснажували ресурси Іспанії та змушували її витрачати кошти на оборону інфраструктури. Британці витрачали награбоване на розбудову Королівського флоту.

Офіційна ж Англія розводила руками та казала, що її військові непричетні до атак. На додачу Англія таємно підтримувала Голландську республіку — об’єднані протестантські провінції, які вели боротьбу за відокремлення від Іспанії.

Напади каперів і страта королеви Шотландії, католички Марії Стюарт спричинили рішення короля Іспанії вторгнутися в Англію. Філіп II наказав створити у портах Кадіса й Лісабона могутній флот — Непереможну Армаду.

Один з найвідоміших каперів сер Френсіс Дрейк за наказом Єлизавети очолив англійський флот і почав рейди проти кораблів Армади. Частину флоту Дрейка профінансували лондонські купці, які мали отримати прибуток з рейду, співвідносний їхньому вкладу.

У квітні 1577 року «морські пси» атакували Кадіс, знищили кілька десятків кораблів Армади та захопили судна з провізією. Згодом Дрейк вирушив уздовж узбережжя Іспанії та Португалії, захоплюючи ворожі фортеці. А наприкінці 1577 року він вирушив на п’яти кораблях у навколосвітню подорож, яка насправді була масштабним каперським рейдом. Дрейк грабував іспанські порти, захоплював кораблі зі скарбами. Однією з жертв каперів став 120-тонний галеон, на якому було стільки цінностей, що їх перевантажували на англійські кораблі майже тиждень.

Унаслідок рейдів каперів іспанське вторгнення довелося відкласти на рік. Іспанська Армада в битві з англійським флотом, частково побудованим за кошти, захоплені каперами, зазнала нищівної поразки.

Стратагема 12: «Вкрасти вівцю легкою рукою»

Ця стратагема передбачає використання навіть найдрібнішої ситуації чи обставини для досягнення мети без значних зусиль.

У перші дні російського повномасштабного вторгнення українці почали знаходити загадкові знаки у формі хрестів або інших геометричних фігур на асфальті, дахах і стінах будинків. Соцмережі рясніли повідомленнями, що ці мітки використовуються для наведення російських ракет і координації дій диверсійних груп. Українські правоохоронці отримали тисячі повідомлень про «мітки», люди панікували та шукали «навідників», яких ніколи не існувало.

Розслідування одного з проєктів радіо «Свобода» довело, що «міткоманія» була результатом російської ІПСО, спрямованої на хаотизацію українського суспільства. Ініціював операцію Ігор Мангушев, російський політтехнолог і бойовик, відомий співпрацею з російським гру.

Мангушев через власний канал у Telegram закликав завалювати українських правоохоронців повідомленнями про «мітки» і «коригувальників російського вогню», аби створити «параліч екстрених служб». Пізніше він стверджував, що перші фото «міток», які розповсюджувалися українськими соцмережами, зробили його друзі на даху одного з московських будинків.

Автор: Віктор Пічугін

Джерело: НАКИПІЛО