Ядерне роззброєння України: як США в 90-х підтримали Москву

Як стався розворот політики США на 180 градусів, коли країна, яка спочатку розглядала Україну як партнера в цьому питанні, фактично стала на бік Росії.

Сполучені Штати Америки не були готові до розпаду ядерного СРСР. Про це свідчить промова експрезидента США Джорджа Буша-старшого у Верховній Раді України 31 липня 1991 року, буквально за кілька тижнів до проголошення незалежності України. У своєму виступі він закликав народних депутатів України відмовитися від політики суверенізації та підтримати перебудову Горбачова. Він навіть назвав прагнення України до незалежності "вбивчим націоналізмом", який Сполучені Штати підтримувати не будуть.

Цим виступом США фактично підтвердили відсутність у них стратегії щодо того, що робити з ядерною зброєю, яка після розпаду СРСР залишилася на території чотирьох республік: Російської Федерації, України, Казахстану та Білорусі.

Однак, коли Верховна Рада України (ВРУ) почала формувати власну стратегію руху до без'ядерного статусу, цей процес передбачав поетапність знищення ядерної зброї. Саме знищення, а не передачі будь-кому. Ба більше, згідно з постановою Верховної Ради, ядерні матеріали після розбирання боєголовок мали залишатися на території України і використовуватися для виробництва ядерного палива.

Сполучені Штати уважно вивчали всі ці рішення українського парламенту, і вже наприкінці 1992 року, окрім пропозиції про рух України до НАТО в обмін на відмову від ядерної зброї, вони почали пропонувати нам технології переробки високозбагаченого урану в ядерне паливо для українських АЕС. На той час 100% поставок ядерного палива Україна отримувала від Росії. Тобто в один момент припиненням поставок Росія могла зупинити понад 50 відсотків енерговиробництва, спричинивши цим енергетичну катастрофу.

США уважно стежили за ситуацією і реагували шляхом конструктивної співпраці. Тему переробки високозбагаченого урану для України розробляла компанія General Atomics - одна з найбільших корпорацій, що має великий досвід у сфері ядерних технологій.

Коли ж у червні 1993 року Верховна Рада України відхилила пропозицію президента Леоніда Кравчука про негайну ратифікацію Договору СТАРТ-1 (про скорочення стратегічних наступальних озброєнь) і Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (НТО), США переглянули свою позицію. Кравчук пропонував ратифікувати ці договори як без'ядерна країна. На моє запитання як голови спеціальної комісії, чию ж тоді зброю ми знищуватимемо на своїй території, відповіді не було.

Після цього рішення парламенту, яке відкинуло пропозиції Кравчука, тодішній прем'єр-міністр Леонід Кучма фактично підтримав стратегію нашої робочої групи. Вона полягала в поетапному знищенні ядерної зброї у співпраці зі США, які пропонували різні формати взаємодії.

Одразу після голосування в Україну прибув міністр оборони США Лес Еспін. На пресконференції він заявив, що Сполучені Штати перегортають сторінку, коли вони пасли за російськими пропозиціями щодо знищення української ядерної зброї через передачу Росії третього ядерного потенціалу у світі.

США оголосили про готовність співпрацювати з Україною. Міністр оборони США також зазначив, що вони готові розглянути можливість збереження ядерних боєголовок на території України під міжнародним контролем, що також було однією з пропозицій нашої робочої групи.

Ба більше, перед цим президент США Білл Клінтон домовився з президентом Росії Борисом Єльциним про тристоронній формат переговорного процесу (Україна, США і Росія) щодо ядерного роззброєння. Однак після підписання угоди Шмаровим росіяни заявили, що більше немає необхідності в такому форматі.

Після парафування угоди Шмаровим вона була офіційно підписана у вересні в Криму, під час підписання низки інших угод, зокрема й щодо Чорноморського флоту. Саме після цього Сполучені Штати Америки змінили своє ставлення до співпраці з Україною. Згодом це трансформувалося в так званий проєкт співробітництва з Росією - "Партнерство заради миру", в рамках якого Росія отримала статус неформального члена НАТО з правом вето на всі рішення Альянсу, що стосуються безпеки РФ.

Ось так стався розворот політики США на 180 градусів, коли країна, яка спершу розглядала Україну як партнера в цьому питанні, фактично стала на бік Росії, підтримавши передачу ядерної зброї України росіянам.

Юрій Костенко, спеціально для Главреда