Хто порятує світ від трампізму?

Недавно політики та журналісти дивувалися, чого це Дональд Трамп не раз повторював путінську брехню про оточення кількох тисяч українських вояків на Курщині, ба більше, мова навіть ішла про «українські дивізії», а такі з’єднання в ЗСУ відсутні з початку 2000-х. Багато хто вважав, що Трамп механічно повторює слова російського диктатора, бо не має об’єктивної інформації. З’ясувалося, що це не так. Агенція Reuters із посиланням на компетентні джерела розповіла, що ЦРУ й інші спецслужби поінформували Білий дім, що таке оточення не існує. Після цього заговорили, що президент США, м’яко кажучи, свідомо поширює неправду, щоби переконати всіх, наче опір України є марним, агресор зрештою все одно переможе, оскільки має більше ресурсів, і в цьому російська й американська стратегії збігаються.

Ну, а публічні марення спецпредставника президента США Стівена Віткоффа щодо України та Росії взагалі є чимось потойбічним щодо фактів.

Але, як на мене, Трамп і Віткофф не поширюють неправду. Все значно гірше. Все, що вони говорять, є правдою «світу колективного Трампа».

Щоб поставити діагноз чинному стану справ у Штатах й особисто їхнім лідерам, звернімося до досвіду історії. Знана дослідниця тоталітаризму Ханна Арендт свого часу зауважила, що у Третьому Райху неодноразово поїзди з поповненням для фронту зупинялися й перечікували інші потяги, які везли євреїв до таборів смерті – це було для Гітлера важливішим за виграш війни. Як не намагалися фельдмаршали та генерали довести. що це неправильний спосіб дій, і взагалі варто використовувати бодай частину євреїв у військовій промисловості (Гудеріан, до речі, в 1941 році заборонив у смузі наступу своєї танкової групи  виконувати наказ про комісарів і євреїв), Гітлер лишався непохитним (а серед генералітету мало хто мав таку сміливість, як Гудеріан). Але це не демонструвало особисте божевілля фюрера, не унаочнювало ірраціоналізм усієї системи, а являло собою вияв принципово іншого типу логіки, заснованого на вельми специфічній, а саме тоталітарній міфології. Ну, а панівна політична система робила таку логіку загальнообов’язковою.

Тоталітарна міфологія – явище, відчутно інше, ніж міфологія первісної доби, тим більше, міфологія християнства й інших світових релігій. Якщо ідеологія як така є засобом впливу на людину й остання більш-менш вільна у виборі її типу та його сприйнятті, то міф – це спосіб життя, який не викликає сумнівів, а міфологія – це система координат, яка не може бути піддана індивідом запереченню чи критичному розмислу, є чимось апріорно істинним. «Кожен міф представляє себе як авторитетний, фактичний виклад, незалежно від того, наскільки розказані події суперечать природному закону чи звичайному досвіду. Міф має свій авторитет не тому, що доводить себе, а тому, що представляє себе як даність», - наголошує електронна Encyclopedia Britannica. Тоталітарна міфологія виникає на початку ХХ століття, так чи інакше оживляючи, використовуючи та розвиваючи настанови традиційного етнонаціонального деспотизму (навіть якщо у ній мовиться про руйнацію старого світу «до основанья»). Вона неможлива без потужних модерних засобів комунікацій, які поширюють соціально-міфологічні наративи на все суспільство, в кінцевому підсумку – і на творців такої міфології. Тоталітарна соціально-міфологічна система світобачення заміщує собою реальну історію, і не тільки її, а й реальне сьогодення, відтак активно формує майбутнє того чи іншого народу і соціальної системи. Загалом соціальна міфологія «вживлена» у суспільне тіло завжди, впливаючи на людські вчинки. Проте існує посутня різниця між органічно виниклою соціальною міфологією і міфологією тоталітарною, створюваною штучно, яка перетворює індивіда на жорстко запрограмованого біоробота. Такого штибу насаджувана та постійно підживлювана міфологія пронизує всі сфери життя та підпорядковує їх собі.

Нарешті, the last but not least, останнім за переліком, але не останнім за значенням у цьому контексті є те, що великий очільник (лідер, фюрер, дуче, вождь тощо) тоталітарної спільноти виступає носієм абсолютної істини, ледь не божественною істотою (а у певних випадках – і живим богом, навколо якого сакральні істоти меншого ґатунку). Міфологічна система, осердям якої він є, крім усього іншого включає ритуал шанування його і поклоніння йому. Тому справедливо виникли найменування гітлеризм, сталінізм, маоїзм…

А тепер теоретичні положення проілюструємо історичною практикою. Краще знайомою читачам, аніж німецька, а саме совєтською. 1941 рік, 22 червня. Масштабна катастрофа Червоної армії, яка відбувається після нападу Третього Райху та закінчується по суті лише восени наступного року під час боїв за Сталінград. Спершу, ще під час війни, Кремль списував усі лиха на «раптовий напад» і «величезну перевагу фашистів у техніці та живій силі», розповідаючи водночас про «геніальний сталінський план оборони». Потім настав час в усьому звинуватити «культ особи» й особисто Сталіна, який, мовляв, «надто вірив Гітлеру, але не вірив нашій розвідці». Далі ці пояснення катастрофи поєднали, а в наш час «молоді історики» Путіна істотно змінили формули – «старі» танки були «зношені та небоєздатні», а нові – «недоведені та неосвоєні». Схожим є пояснення щодо авіації, тобто воювати було ні на чому. Ця міфологема вкоренилася і в україномовну Вікіпедію: «Значна частина втрат танкових військ РСЧА влітку 1941 року носила небойовий характер. Зношені старі танки Т-26 і БТ разом з недоведеними Т-34 та КВ під час зверхфорсованих маршів ламалися і кидалися на захопленій ворогом території…» Геніально! Дві тисячі Т-26, випущених у 1939-41 роках – це «зношені старі танки»? 1400 БТ-7 1939 року випуску та майже 800 БТ-7М, розроблених у 1939 році та випущених у 1940-му, - теж «старі та зношені»? А німецькі кулеметні Pz.I, які випускалися у 1933-37 роках, очевидно, і не старі, і не зношені… Втім, всупереч новітній міфології, у жовтні 1941 року 4-а танкова бригада полковника Катукова, маючи на озброєнні 7 КВ-1, 20 Т-34, 10 БТ-7 і 12 БТ-5 і БТ-2 (це справді застарілі танки), зуміла загальмувати рух на Москву танкової групи (армії) Гудеріана й істотно «поколотити» майже вдесятеро меншими чисельно силами 3-тю та 4-ту танкові дивізії Вермахту.

Насправді тим, що передусім зумовило поразки Червоної армії у 1941 і 1942 роках, став двоєдиний чинник: панування тоталітарної міфології «от Москвы до самих до окраин» і відсутність у більшості населення СССР того, що філософ Мамардашвілі називав «м’язом самостійності». Сталін особисто, як і «колективний Сталін», жив у світі тоталітарної міфології, ним самим і створюваному. У цьому світі СССР був потужною індустріальною державою з могутнім ВПК, вишколеною Червоною армією та беззастережно відданим «справі Леніна-Сталіна» народом. Ясна річ, «нагорі» знали, що «внизу» не все ідеально, проте це не надто псувало загальну картину. «Броня крепка, и танки наши быстры…» Сталін вважав, що Червона армія здатна виконати будь-які його накази, що її бойовий дух надзвичайно високий, а поставлені ним на посади після Великого Терору генерали вміло керують військами. А тому він не надто боявся нападу Гітлера. Частина його генералів і маршалів не була певна у бойових якостях Червоної армії, але «м’яз самостійності» у неї видалили, а Сталіна та НКВД вона боялася більше, ніж Гітлера.

Отож не варто дивуватися сталінській вечірній директиві від 22.06.41 (номінально вона підписана іншими, але реальним її автором був «вождь народів»). У ній найближчі завдання визначалися так: загалом утримувати фронт по кордону, а концентрованими ударами механізованих військ оточити та знищити танкові угрупування противника в районах Сувалок і Любліна, 24 червня оволодівши Сувалками та Любліном. Наказ божевільний під оглядом бодай мінімально обізнаних із військовою справою – з маршу, без заправки танків, без перепочинку піхоти, не знаючи, де ворог, які у нього війська, без уд9арів по ворожій авіації наступати, оточувати і знищувати… А от логіка, дійсна у тоталітарній реальності, власне, міфо-логіка, диктує саме такий спосіб дій: «вождь народів» усе знає краще за інших, вірні йому війська не знають утоми, танки незупинні, ворог тікатиме, тільки-но побачить червоні зірки. Ясна річ. так не сталося. Проте Червона армія постійно намагалася атакувати та контратакувати, і лише з осені 1941-го вимушено перейшла до оборони. Проте ненадовго. Після успіху у битві під Москвою (зумовленому передусім помилками Гітлера) Сталін знову зажадав тотального наступу. Результат відомий. У спогадах маршала Василевського проскочило – тільки з вересня 1942-го Сталін став дослухатися до нас, військовиків. А маршал Рокосовський незадовго до смерті сказав журналістам: коли ми, командувачі фронтів, навчилися дурити цього кремлівського м…ка, тоді й погнали німців.

Іншими словами, отой «м’яз самостійності» таки запрацював усупереч тоталітаризму та його міфологічній системі з «великим вождем» на чолі, але зауважмо: фронтами тоді вже не командували ворошилови-будьонні-кулики-тимошенки. А по війні нові репресії впали і на генералів і маршалів, і на пересічних фронтовиків, і на літераторів. Система відновила себе, діючи і після смерті Сталіна; не сконала вона і разом з СССР. За логікою цієї системи незалежної України немає («київсбкитй режим») і бути не повинно – Путін у цьому пішов далі навіть за Сталіна. А Віткофф пристав на путінську міфо-логіку, не тільки тому, що підполковник КҐБ його завербував (вчитайтесь у розповіді спецпредставника – там щиро описаний перебіг вербування), а й тому, що «колективний Трамп» живе і діє у світі тоталітарних за своїм єством міфологем. У цій системі світобачення Путін – «великих лідер», рівний Трампу, а Україна – перешкода їхній величі. І тому Віткофф зовсім не випадково заявив: «Ці два великі лідери об’єдналися заради блага людства». І тому Трамп прагне зруйнувати американську демократію з її незалежними судами та потужним третім сектором, громадянським суспільством. У новій системі «великий лідер» сам вирішує всі питання. От і зараз: президент США лідер написав у Truth Social. «Люди, яких зловлять за саботаж щодо Tesla, матимуть дуже добрі шанси потрапити до в’язниці на строк до 20 років, і це стосується їхніх спонсорів. Ми шукаємо вас», – написав Трамп. Адже Tesla у новітній міфології – не просто успішна компанія, а одне з уособлень нового прекрасного світу, який разом із іншими такими ж світами пануватиме на Землі. А всі, хто проти бодай якоїсь складової цього світу, будуть знищені.

…Колишній російський, а нині ізраїльський історик Марк Солонін, який тривалий час палко обстоював чесноти трампізму, так висловився щодо озвучених Віткоффом міфологем: «Казкові, нездатні навчатися ідіоти. Боже, порятуй і збережи Америку…» А Україну, та й увесь світ?