Представництво Президента в Криму підготувало довідку з головними меседжами щодо територіальної цілісності України

Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим підготувало довідку «Головні меседжі щодо територіальної цілісності України», де зібрано аргументи щодо невизнання спроби анексії, фейкових «референдумів» і необхідності відновлення суверенітету України.

Головні меседжі щодо територіальної цілісності України, які радить використовувати відомство:

1. Європейський суд з прав людини визначив, що РФ встановила ефективний контроль над Кримським півостровом з 27 лютого 2014 року, тобто майже за місяць до проведення так званого «референдуму». Так, «референдум» був проведений вже в умовах окупації РФ під контролем російських військових і власне не має ніякого значення та правових наслідків.

2. В щорічних звітах офісу Прокурора Міжнародного кримінального суду, події захоплення Криму в 2014 році визначені як міжнародний збройний конфлікт, оскільки РФ використовувала свої Збройні Сили для захоплення території АР Крим та міста Севастополя.

3. Згідно з Конституцією України, питання зміни території країни, вирішуються тільки на всеукраїнському референдумі. «Голосування» 16 березня 2014 року в Криму таким не було.

4. Резолюція Генеральної Асамблеї ООН No68/262 (27 березня 2014) підтвердила суверенітет і територіальну цілісність України, назвавши «референдум» у Криму незаконним. Крім того, резолюції 71/205 (2016), 72/190(2017), 73/263 (2018), 74/168 (2019), 75/192 (2020), 76/179 (2021) та 77/229 (2022) стосуються ситуації з правами людини в АР Крим і місті Севастополі, тимчасово окупованих РФ, у яких зафіксовано чисельні випадки утисків місцевого проукраїнського населення, застосування катувань та насильницьких зникнень.

5. 9 квітня 2014 року Парламентська Асамблея Ради Європи (ПАРЄ) ухвалила резолюцію, в якій засудила дії Російської Федерації, пов’язані з окупацією Криму, а також розкритикувала ініціативи РФ щодо федералізації України. Окремо було прийнято рішення щодо так званого кримського «референдуму», який було визнано таким, що суперечить як Конституції України, так і кримському законодавству. У документі підкреслюється, що результати голосування та подальше приєднання Криму до Росії не мають юридичної сили та не визнаються Радою Європи. Дії РФ були офіційно кваліфіковані як акт агресії проти України.

6. Після початку російської окупації почалась хвиля насильницьких зникнень журналістів, українських та кримськотатарських активістів. Це зафіксовано Моніторинговою місією ООН з прав людини в Україні в інформаційній довідці від 31.03.2021 року «Насильницькі зникнення в автономній республіці Крим і місті Севастополі (Україна), тимчасово окупованих Російською Федерацією».

7. Окремий блок резолюцій — 73/194 (2018), 74/17 (2019) та 75/29 (2020) — підтверджує політику невизнання спроби анексії Криму, закликає всі держави, міжнародні організації та установи не визнавати жодної зміни статусу півострова та утримуватися від дій або заяв, що можуть бути витлумачені як визнання.

8. У 2023 році була ухвалена резолюція 77/275, якою Генеральна Асамблея ООН засудила спробу анексії нових територій України, зокрема, частин Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей. Резолюція підтвердила, що жодні дії Російської Федерації не можуть мати юридичної сили щодо зміни статусу будь-якої частини території України.

9. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати «голосування на референдумі». ОБСЄ визнала «референдум» незаконним, оскільки його проведення суперечило Конституції України та міжнародному праву, та відмовилася направляти спостерігачів через невизнання процесу.

10. У 2018 році Державний департамент США оприлюднив Кримську декларацію — офіційну заяву, в якій Сполучені Штати чітко зафіксували, що не визнають і ніколи не визнають спробу незаконної анексії Криму Російською Федерацією. Декларація підтвердила незмінну підтримку територіальної цілісності України в межах її міжнародно визнаних кордонів і відданість принципам суверенітету, недоторканності кордонів та невтручання у внутрішні справи держав, які є основоположними нормами міжнародного права.

11. За статтею 2 Статуту ООН за 1945 рік забороняється застосування сили або погрожувати силою проти територіальної цілісності чи політичної незалежності будь-якої держави. Жодна держава не має права втручатися у внутрішні справи іншої. Додатково, Декларація про визначення агресії від 1974 року визначає, зокрема, що вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави, будь-яка воєнна окупація, анексія території іншої держави з використанням сили, або блокада портів чи берегів є актом агресії.

12. Гельсінський заключний акт підписаний державами-членами ОБСЄ, закріплює: непорушність кордонів у Європі; суверенітет держав і невтручання у внутрішні справи; мирне врегулювання конфліктів.

13. Будапештський меморандум 1994 року підписаний Україною, США, Великою Британією та Росією декларував повагу до територіальної цілісності України в обмін на її відмову від ядерної зброї.

14. У 2014 році Російська Федерація грубо порушила цілу низку міжнародних договорів, у яких вона сама зобов’язувалася поважати суверенітет і територіальну цілісність України. Зокрема, це «Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією» 1997 року, за яким Росія офіційно визнала кордони України, включно з Кримом; Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон 2003 року, який закріплював межі між двома державами; Угода між Україною та Російською Федерацією про статус і умови перебування Чорноморського флоту РФ на території України 1997 року, яка визнавала український суверенітет над Кримом; а також Угода про створення Співдружності Незалежних Держав 1991 року, де було підтверджено незалежність та недоторканність кордонів усіх держав-учасниць, включно з Україною.

Фото: ppu.gov.ua