/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F137%2F46ffa665004d8c998b6ab5bfce4820f1.jpg)
Рецензія на другий сезон серіалу «Розрив» / Severance
Другий сезон «Розриву» – не просто продовження хітового серіалу Apple TV+. Це подорож у ще глибший морок корпоративного пекла, де кожен вибір, кожна дія і навіть сама пам’ять перестають належати тобі. Перший сезон задав планку психологічного трилера і змусив нас задуматися, а другий – ще більше розширює межі жанру, додаючи більше драматизму, більше тривоги і ще більше питань без відповідей.
Плюси:
актори висоті, особливо Адам Скотт; сценарій ще глибший і ще складніший; атмосфера – тиск і параноя на максимумі; розширення світу – тепер Lumon здається ще страшнішим
Мінуси:
темп – місцями хочеться більше динаміки; багато питань, мало відповідей – все ще не дають чітких пояснень
ITC.ua
Жанр психологічний трилер, драма, детектив, фантастика
Режисери Бен Стіллер, та ін.
У ролях Адам Скотт, Брітт Лоуер, Зак Черрі, Джон Туртурро, Крістофер Вокен, та ін.
Прем’єра 18 лютого, 2025 року, Епл тв
Якщо хтось забув (а таке можливо, бо перший сезон вийшов давно), фінал був просто бомбою. Він залишив глядачів у стані абсолютного шоку. Головні герої змогли активувати «робочих» себе у реальному світі – це означало, що вони вперше змогли подивитися на власне життя ззовні.
Для кожного це був удар: Гелі дізналася, що вона – не проста співробітниця, а дочка високопоставленої особи в Lumon. Вона не жертва, а частина системи. Ірвінг зіткнувся з тим, що його «зовнішнє» життя – зовсім не таке, як він собі уявляв. Марк в останню секунду усвідомив, що його померла дружина… не така вже й померла.
Другий сезон починається саме з цього хаосу. Lumon не збирається стояти осторонь, компанія знову бере все під контроль. Посилений нагляд, нові методи придушення будь-яких бунтів, ще більша маніпуляція. Але головне – тепер герої знають, що з іншого боку щось є, і ця надія стає їхнім рушієм. Але ось питання: а що, якщо виходу немає?
Якщо перший сезон «Розриву» можна було назвати офісним детективом, то другий – повноцінний психологічний трилер із елементами екзистенційного жаху.
Він менше сфокусований на розслідуванні та більше занурюється в переживання персонажів. Багато сцен тримаються виключно на їхніх внутрішніх конфліктах, розриваючи межу між емоційною напругою і справжнім божевіллям.
Головна зміна у сценарії – це відчуття безвиході. У першому сезоні все здавалося простішим: якщо герої зможуть розкрити правду, то вони виберуться. Але тепер стає зрозуміло, що Lumon набагато сильніший, ніж здається, і що навіть якщо тобі відкрили очі – це ще не означає, що ти зможеш щось змінити.
Серіал знову грається з нашим сприйняттям реальності. Деякі моменти змушують тебе сумніватися: це справжній світ чи черговий рівень маніпуляції? Чи можуть герої довіряти собі ж? І найголовніше – що таке Lumon насправді?
Але перший сезон був динамічнішим і мав більше інтриги. Але другий підходить до історії з іншого боку — він глибший у сенсі психології персонажів. Ми нарешті бачимо їх не просто як жертв, а як особистостей, кожна з яких має свій внутрішній конфлікт. Він повільніший, що для когось може стати мінусом. Деякі сцени затягнуті, але це виправдано: вони змушують нас відчути той самий дискомфорт, що і герої.
Якщо у першому сезоні нас тримали на межі нервового зриву через невідомість, то у другому – через усвідомлення, що виходу може і не бути.
Світ Lumon – це відображення найгірших аспектів сучасної корпоративної культури. Ми всі хоча б раз у житті відчували себе розірваними між роботою і особистим життям. Усі хоч раз думали: «От якби я просто міг відключити голову і не згадувати про офісне лайно». Але «Розрив» показує, що ця фантазія насправді страшна.
Цей серіал б’є по найболючіших точках, а також запитує про межу між тим, ким ти є насправді, і тим, ким ти стаєш на роботі? Чи можна повністю стерти одну частину себе, не втративши щось важливе? Що, якщо тобою керують сильніше, ніж ти думаєш? І найгірше – чи дійсно люди хочуть свободи?
Другий сезон серіалу «Розрив» показав, що це найкраща роль Адама Скотта (Марк). Якщо у першому сезоні він був збитим, загубленим у собі персонажем, то тепер він – це жива тривога. Він балансує на межі двох особистостей, і Скотт грає це без надмірної експресії, але з такою глибиною, що ти просто віриш йому.
Також одну з найсильніших акторських робіт сезону показала Брітт Лоуер (Гелі). Її персонаж – це вибуховий коктейль ненависті до себе і страху перед правдою. Вона більше не просто бунтарка, а людина, яка проходить шлях від заперечення до жорсткого усвідомлення.
Усі інші актори підібрані ідеально, кастинг у серіалу неймовірний. Зі своїм завданням впоралися всі.
Якщо перший сезон ви проковтнули за ніч, то другий змусить довго його пережовувати і боятися ковтнути правду.
Операторська робота все ще неймовірно холодна, стерильна, моторошна. Камера працює так, що ти буквально відчуваєш ізоляцію героїв. Часті довгі плани, статична зйомка, коли треба підкреслити безвихідь.
Музика тут не кричуща, але коли її вмикають – вона пробирає до кісток. Електронні моторошні мотиви і тиша, яка гнітить.
Висновок:
Другий сезон не такий динамічний, як перший, але він глибший, розумніший і ще більш тривожний. Він менше тримає в напрузі, зате більше дає нам деталей і ще сильніше змушує відчувати той самий екзистенційний жах, навіваючи купу нових інтриг, та загадок. Це той випадок, коли після перегляду хочеться полізти в Reddit і годинами розбирати фанатські теорії.
Він повільніший, ніж перший, але водночас масштабніший, більш особистий.
Я дуже боявся, що сценаристи зіпсують фінал сезону, але ні. Завдяки ідеально проробленій роботі, він завершився приголомшливо! Ми маємо один з найкращих серіалів десятиліття, якщо не більше.