Украинско-российская трагедия и игра Дональда Трампа – 2: цена иллюзий

Барак Обама вважав Україну не важливою країною для національних інтересів США, країною, яка знаходиться на периферії, від якої не залежить національна безпека Америки. Також Барак Обама був переконаний, що США слід здійснювати розворот до Азії для стримування Китаю, одночасно зменшуючи свою роль в вирішенні міжнародних криз, концентруючись, перш за все, на вирішенні внутрішніх проблем. Геополітична гра Барака Обами передбачала і зменшення присутності американців в Європі, за безпеку якої, як він вважав, повинні були відповідати європейські регіональні лідери Німеччина, Франція та Велика Британія.

Росія ж, з точки зору Барака Обами, була регіональним гравцем, не здатним стати гегемоном, але цінним для США своїм впливом на Близькому Сході, особливо на Іран та в Африці. До того ж представники зовнішньополітичної команди Барака Обами були впевнені, що перезавантаження відносин з Росією допоможе перетворити її на партнера по стримуванню Китаю, оскільки Російській Федерації не вигідно бути молодшим партнером Піднебесної.

Фактично, Дональд Трамп повторює зовнішньополітичні дії та рішення Барака Обами, якого американські ультраправі зневажливо називали комуністом. Наслідком же рішень Барака Обами та його зовнішньополітичної команди, яка працювала і на Джозефа Байдена, стала можливість для Росії витіснити США з Європи за рахунок створення геополітичної вісі Москва – Берлін – Париж та збільшення впливу Китаю як в Європі, так і в Азії.

Після Афганістану поразка США ще і в Україні призвела би до репутаційного удару та підриву довіри до Америки. Росія ж після успіху в Україні достатньо швидко встановила би контроль на всьому пострадянському просторі, посилившись за рахунок ресурсів цих країн. За цих нових геополітичних реалій країни західної Європи були би змушені піти на поступки сильній Росії, створивши з нею геополітичну вісь, домовляючись також з Китаєм про взаємовигідні домовленості для балансу інтересів.

Саме стійкість України зберегла геополітичне домінування США в Європі, посилила їх вплив в країнах Західної Європи, послабила вплив Китаю, виснажила Російську Федерацію, дозволила американській владі домовлятися з російською елітою, отримуючи від неї поступки вигідні Америці. Стійкість України також збагатила США, бо тільки за рахунок експорту зброї до Європи Америка заробила більше ніж витратила на підтримку нашої країни, збільшивши і експорт в європейські країни газу та нафти.

Не можна забувати, що в 2021 році адміністрація президента Джозефа Байдена відмовилась продовжувати санкції проти компаній, які будували газопровід “Північний потік – 2”, оскільки американська влада не бажала відштовхувати від Америки свого союзника Німеччину до Російської Федерації. Американські політики завжди боялись створення геополітичної вісі між Москвою та Берліном та союзу Росії з Китаєм, тому робота “Північного потоку – 2” сприймалась ними як збільшення економічної взаємозалежності між РФ та Європою, збільшення впливу Заходу на російську еліту і зменшення залежності Москви від Пекіну.

Під час саміту Росія – США в Женеві 16 червня 2021 року Джозеф Байден казав Володимиру Путіну, що Росії не вигідно бути молодшим партнером Китаю, пропонуючи йому взаємовигідну економічну співпрацю. Ще раніше інший американський президент Барак Обама проводячи перезавантаження відносин з РФ вважав, що вплив Росії на Іран можна використовувати для припинення іранської ядерної військової програми.

Тож Дональд Трамп фактично повторює зовнішньополітичні дії своїх попередників, оскільки зовнішня політика США достатньо послідовна і передбачувана як і Російської Федерації. Коли економічна ситуація в кінці 80 – х років погіршилась в Радянському Союзі, радянська еліта пішла на поступки американцям, коли в 90 – х роках була важка економічна ситуація, російська еліта йшла на поступки американській владі. Коли ж Росія почала стрімко економічно розвиватись, зміцнюючись за рахунок великих цін на нафту, вона розпочала геополітичний наступ, розпочавши гібридну війну проти Заходу.

Зараз же російській еліті потрібна економічна стабілізація Росії за рахунок зняття західних санкцій, виграш часу для нової геополітичної гри і гібридної агресії. Важливо розуміти, що для американської еліти Російська Федерація має велике значення для балансу геополітичних інтересів в Європі, Азії, Близькому Сході. Ця американська геополітична конструкція передбачає, що Росія буде стримувати Китай, Європа буде стримувати Росію, яка буде використовуватися США як російський інструмент для тиску на європейські еліти, заради отримання вигідних поступок економічних і геополітичних.

Перемога ж України загрожує цій геополітичній конструкції, в 2022 році коли наша країна мала реальні шанси нанести поразку Росії за рахунок збільшення військової допомоги США, американські політики і експерти в приватних розмовах казали, що Америці не вигідний цей сценарій. Перемога нашої країни призвела би до руйнування геополітичного балансу, руйнування американського геополітичного сценарію по якому грає Кремль та появи, зі слів американців, України як нового геополітичного гравця, з їхньої точки зору, абсолютно неконтрольованого.

Росія мала всі карти для підкорення України, використовуючи лиш м’яку силу, Росія могла геополітично домінувати в Європі, Кремль міг створити нову Російську імперію, а російська еліта мала всі можливості взяти реванш у США за програну холодну війну. Натомість, Росія, потрапивши в українську пастку, допомогла збільшити геополітичний вплив США та Великої Британії, пропонуючи зараз американській владі доступ до своїх природніх ресурсів, погоджуючись на те, що американці будуть заробляти на експорті російського газу до Європи.

Якщо підрахувати витрати Росії на гібридну війну і повномасштабну агресію проти України, то цієї величезної суми вистачило би на купівлю лояльності кожного громадянина України, натомість Кремль обрав масові вбивства українців та знищення російськомовних міст. Фактично, російська еліта, замість створення нової Російської імперії, обрала криваві геополітичні понти і імперський пафос, недарма радянський тиран Йосип Сталін казав: ”Кадри вирішують все”.