Армійська Біблія

Минулого разу я порушив паузу, яку сам і розпочав іще 2022 року. Надто довга вийшла. З приходом до війська довелося вивчити багато нового, особливо це стосується статутів. Знали б ви, як я всією душею їх ненавидів спочатку.

Про статути легко говорити лайкою. Тебе зрозуміють і військові, яким це багато крові попило. Та й цивільні — теж. Особливо ті, яким хочеться звинуватити армію в совковості, але справжню совковість там вони зроду не бачили (бо тоді треба до армії дійти для початку). Втім, насправді статути — доволі цікава річ. І ось чому.

Це звичайна дорожня карта на будь-який випадок життя. Мовляв, команди думати не було. Написано так, щоб навіть ідіот зміг щось для себе винести цікаве. Раптом він не в курсі, що робити. Статут допоможе із цим.

Ще ви можете його використати у своїх цілях. Наприклад, нагнути штабного панича, який вивчив кілька розділів і хотів вас затягнути. Не буду кидати спойлери, але проти таких шановних розумників у нас вистачає болтів із правильною різьбою. Шукати їх треба там само, на кілька розділів далі.

Сердимось ми на статути, бо все ж звикли шукати відповіді не в них. Так само, як не зовсім багато людей сьогодні готові для цього гортати Біблію.

Однак що не забереш у статутів, так це їхній характер основоположного документа. Треба воно чи ні, а має бути готове. Бойовий статут допоможе зберегти життя на війні, якщо ти зовсім-зовсім не зметикував. І так далі, і тому подібне. Звісно, й «згідно», «відповідно» там також є. Куди ж без цього, якщо зрозуміти має навіть клінічний дебіл.

Одного разу я вирішив почитати, який статут може запропонувати військовослужбовцю блок НАТО. Пошукати відмінності з нашим. І був здивований! Річ у тім, що я його не знайшов. Судячи з усього, єдиного статуту як такого альянс не має.

Якщо я помилився, і все ж статут для країн НАТО існує — прошу скинути в коментарі посилання.

У цей момент українські лівачки прославляють прогресивність західної думки. Проте я змушений їх розчарувати. Це не спеціальна така штука, а звичайне недопрацювання. І зараз я хотів би показати, до чого це може призвести у реальній червоній зоні. Тобто там, де по вас може не шахед прилетіти, а прямо з калаша.

Уявімо ситуацію. Ви солдат однієї з країн НАТО. Маєте у війську свій «національний» статут. По ідеї, він може передбачати все: від правильного порядку чищення черевиків аж до порядку відступу під обстрілом. Ще є якісь рекомендації на рівні блоку держав, спільні терміни і так далі. Що може піти не за планом?

Передусім сусіди. Тобто суміжні підрозділи. Вони, оскільки ми говоримо про НАТО, цілком собі можуть бути з інших держав. Надбудова над статутами у них та сама, але самі внутрішні правила зовсім інші. Здавалося б, дрібничка, але зараз поясню на прикладі.

У вас жорстка дисципліна, у суміжників — не дуже. У вас карають за помилки, в сусідів — не дуже. Як ви вважаєте, якщо у ворога є розвідка, де він вирішить прориватись?

Здавалося б, лупцювати будуть не вас. Але це омана. У мене товариші одного прекрасного ранку виявились на вістрі, бо одним суміжникам дали прочуханки окупанти, а інші банально відступили та не попередили нікого про такий маневр. Усі мої тоді не постраждали, однак випадок дуже показовий.

І це підрозділи однієї армії з одним стандартом зв’язку та одними правилами. Уявіть собі салат олів’є з мов, статутів та нерозуміння будь-якої мови, окрім своєї. Вам би так дуже захотілось повоювати?

Тобто зрозумійте правильно. Я зараз не кричу, що НАТО — фу-фу-фу, а ми — ого-го. Радше дивуюсь: настільки розвинена структура не виконала таких простих кроків. Якщо на фронті суміжними підрозділами виявляться американці, британці та французи, на цих кілометрах діятимуть три військові юрисдикції водночас.

Блок має чудові універсальні стандарти STANAG. Вони визначають, як має працювати тактика, логістика, зв’язок та інші речі. Документи Військового комітету НАТО пояснять, хто кому підпорядкований в операціях. На випадок сутичок розроблено Rules of Engagement. Це якщо солдат Потужненко не допетрав, коли стріляти, а коли прикинутися кущем.

Однак усе це не статут у звичному розумінні. Кожен боєць піде в бій зі своїм набором правил у кишені. Американці мають U.S. Army Regulations, британці — Queen’s Regulations, у французів — свій Code de la défense. Якщо поодаль стоять німці, на їхніх позиціях панує Zentrale Dienstvorschrift.

Мені байдуже, чиї правила гри ліпші. Ви мені скажіть одне: як чотирьом таким підрозділам щось утримати на фронті?

Щойно прилетить перша авіабомба, увімкнеться його величність Людський Фактор. Ганс верещатиме, Франсуа молитиметься, Джон і Джордж зі Ньюкасла та Фінікса, відповідно, впадуть у ступор. Кожному з них у голову вбили власний статут. НАТО свій не придумала. Всі надбудови чіпляються вже на твої готові правила. Окей, якщо ви на навчаннях це не надто відпрацювали, хто за вас відпрацює на війні?

STANAG 2036 розповість, як правильно мінувати клумбу. STANAG 2449 підкаже деталі щодо спільного патрулювання місцевості. Але все це не так легко, коли ваш суміжник не знає вашої мови і гвинтівку востаннє бачив на турнірі з Counter Strike.

У всіх свої інструкції. Щоб це працювало разом, потрібні стандарти STANAG і Allied Tactical Publications (вони ж ATP). Наприклад, ATP-3.9.1 — про інженерну справу і вже згадане мінування. Проте наш Микола відкриє один документ і там матиме підказку. Солдат НАТО для початку збиратиме пазл із купи паперів та установчих документів.

Жарти про Українську паперову армію пропоную в коментарі не виносити. Повірте, не все так погано саме з вітчизняною. Принаймні, ми свої косяки вже хоча б на практиці побачили та поступово їх виправляємо.

НАТО проводить достатньо навчань, аби зрозуміти свої проблеми ще до початку бойових дій за своєю участю. Скажімо, проблему з незнанням мов засвідчили не лише навчання Steadfast Defender 2024, а й Cold Response 2022. Солдати не дуже прагнуть опановувати мови інших країн. Хоча англійська — офіційна мова альянсу.

STANAG 6001 вимагає певного рівня знань, хоча на практиці багато хто знає лише «yes, sir». Звісно, розумні люди заздалегідь переклали документи. Але це не рятує, коли треба швидко скоординуватися.

І ось ти маєш французів, німців і… Господи, та хоч естонців. Усі вони в критичний момент ризикують неправильно зрозуміти наказ. Або щось не таке погане, та все одно неприємне.

Я не можу вказувати країнам НАТО, що робити. Та й не маю такого бажання. А от щодо ЗСУ — маю: вважаю, наших офіцерів треба ганяти на курси англійської та не лишати жодних шансів схитрувати. Хтозна, що там далі. Нехай хоча б наші Миколи в необхідний момент зрозуміють наказ. Або навіть його віддадуть. Зате правильно й доступно.