Борчиня Ірина Бондар: Перемагати росіян у фіналах приємно. Їх взагалі завжди добре перемагати

В албанській Тирані Ірина Бондар у фіналі чемпіонату Європи з вільної боротьби перемогла росіянку Аміну Танделову.

Ірині вже три роки поспіль немає рівних у ваговій категорії до 62 кг. Перемагає вона не лише на змаганнях Європи, але й світу. Ірина Бондар розповіла кореспонденту Коротко про, як вона налаштовується на переможні фінали, і пояснила, що потрібно для того, щоб перемагати будь-кого.

Зробила собі подарунок на день народження

- Ірино, нещодавно ви втретє стали чемпіонкою Європи з вільної боротьби серед молоді. Що означає для вас ця перемога?

- Для мене ця перемога означає, що Україна і надалі є незламною державою. Я вже 3 роки поспіль виграю, і мені приємно перемагати на чемпіонаті Європи.

Мені якраз виповнялось 19 років на цьому чемпіонаті, і дуже хотілось виграти і зробити такий собі подарунок. І це вдалося. Але емоційно для мене було важливіше виграти саме на першому чемпіонаті. Другий і третій я відчула не так сильно. Ці перемоги стали дещо звичними. І що цікаво, я ще до кінця не встигла осмислити, що вже триразова чемпіонка Європи.

- Приємно було перемагати в фіналі саме росіянку?

- Звісно, було приємно. Я з цією росіянкою раніше не боролась. Але я знала, що вона ще до бою вже перегоріла, боялася мене. Авжеж, перемагати росіян у фіналах приємно. Росіян взагалі завжди добре перемагати.

Росіяни зараз – це країна без прапора, без гімна, без нічого… Вони, як у нас кажуть, «сірі миші». Нічого не мають. Просто країна під білим прапором. І мені з ними часто доводиться боротись. Навіть на цьому чемпіонаті – перша сутичка була з представницею Білорусі. А в фіналі вже боролась з росіянкою.

- Що допомогло вам налаштуватись на фінал?

- Перед фіналом треба завжди налаштовуватись на хорошу боротьбу. Бо це вже фінал. І ти в будь-якому разі вже на п’єдесталі - або перше місце, або друге. Якщо ти хочеш золото, ти маєш битися за цю медаль. І я, через те що вже була дворазовою чемпіонкою U-23, я не хотіла ні бронзи, ні срібла. Я хотіла золото.

- Які завдання ставите перед собою надалі?

- Тренуватись. Далі дорослий чемпіонат Європи у Братиславі. Це наразі і є моя мета.

Особливо приємно перемагати хлопців

- З чого для вас почалась вільна боротьба?

- Для мене вона почалась з 12 років. До нас прийшов тренер і запросив прийти і подивитись на вільну боротьбу. Я прийшла, подивилась і не захопилась. А потім вдома мені стало якось нудно, хотілось чимось займатись. І я повернулась. Я почала боротись, напрацьовувати певні навички, перемагати. І перемагати виявилось приємно. Особливо хлопців.

- Чим спортивна боротьба підкорила ваше серце настільки, що ви вирішили залишитись у цьому виді спорту?

- До 6-го класу я була відмінницею у школі. А потім попала на боротьбу. І загалом мені не було з чого обирати. І я така людина – якщо я вже вибрала щось, то буду йти до кінця. Я захопилась цим видом спорту. Звісно, сумно програвати на змаганнях. Але коли ти виграєш, отримуєш цю дозу адреналіну, то хочеться ще й ще.

- Коли і після чого зрозуміли, що хочете займатись боротьбою всерйоз?

- Напевно, після ЧЄ до 23 років в 2019 році. Я виграла на тому турнірі і після цього зрозуміла остаточно, що це - "моє".

- Хто вас надихав? Чи були, а може, й зараз є у вас кумири у боротьбі?

- Моя підтримка – це мій тренер, Михайло Христосов. Без нього цих медалей не було б. Це 100%. Він завжди підтримував і вірив в мене, завжди казав «ти зможеш». І якщо в тебе вірять, то треба в себе вірити. Треба вірити в себе, і все буде виходити. Все залежить від тебе самого. Моя підтримка – мій тренер і мої мама з татом.

Баку мені сподобався найбільше 

- Чим займаєтесь у житті поза спортом?

- Вільного часу від тренувань ну дуже мало. У вихідні гуляю. А щоб чимось займатись? Такого немає. У нас по два тренування на день, і між ними ще треба встигати відновлюватись. А так люблю читати книжки, якщо вже почала читати, то роблю це з захопленням.

- Який відпочинок є для вас ідеальним?

- Люблю море. Улюблена пора року – весна, бо день народження навесні. Також люблю літо, бо тепло і не треба багато речей з собою носити.

- Яка кухня вам до вподоби? Можливо, є улюблена страва?

- Люблю деруни зі сметаною, домашні. Всередині з сиром. І з холодним молоком. Це моя улюблена страва. А ще люблю манку. Для мене найкращі – прості страви. Після "згонки" ваги це саме те, що треба!

- Як спортсменка, ви побачили чимало країн і міст, але які вам сподобались найбільше і чому?

- Багато країн я ще не відвідала. Але сподобалось в Америці. І дуже сподобалось ще в Баку, в Азербайджані. Також дуже гарно в Італії. Але мій фаворит – Баку.