Миротворчий контингент в Україні. Потрібні зміни до Конституції?

Днями The Telegraph оприлюдило інформацію, що президент Франції Емманюель Макрон розглядає можливість створення місії для захисту України під час потенційної майбутньої мирної угоди під егідою Організації Об'єднаних Націй.

За інформацією видання, Макрон підняв тему альтернативи ООН на саміті Європейської ради разом з генеральним секретарем ООН з питань безпеки Антоніу Гутеррешем, який був гостем зібраних лідерів ЄС.

«Будь-які миротворчі сили ООН потребують схвалення Ради Безпеки. Оскільки і Росія, і потенційно США виступають проти цього, перспективи виглядають примарними» , - йдеться у публікації The Telegraph.

Наразі французький президент вивчає різні сценарії, які могли б замінити відправлення європейського військового контингенту до України. Макрон разом зі Стармером намагаються сформувати «коаліцію охочих» для формування миротворчих сил за підтримки гарантій безпеки США.

Раніше, в інтерв'ю Le Parisien, Макрон заявляв, що Україна як суверенна держава має право запрошувати союзні країни для розміщення миротворчого контингенту, і це не є питанням, яке має вирішувати Росія. Крім того Макрон заявив, що європейські держави не потребують дозволу Кремля для ухвалення такого рішення.

Зауважу, що ухвалення рішення про введення миротворчої місії ООН має пройти кілька етапів, що займе не менше року. І на кожному з них Україну очікують підводні камені. Консультації, голосування, формування бюджету, питання розміщення, логістики. Це може стати глухим кутом.

Вже на першому етапі – консультацій – можуть виникнути серйозні суперечності. Зокрема, консультації про можливість місії проходять з обома сторонами конфлікту, які повинні дати згоду.

Навіть, якщо Росія дасть згоду, починається етап технічної оцінки. Представники ООН виїжджають в зону конфлікту і оцінюють весь спектр питань, з якими зіштовхнеться місія – військова складова, політична, релігійна, соціально-економічна.

Підводний камінь технічної оцінки в тому, що таку характеристику представники ООН можуть дати лише за умови гарантій їхньої безпеки. Тобто, якщо російські окупанти таких гарантій не нададуть, то місія не виїде.

За умови подолання цих двох етапів рішення про мандат місії має затвердити Радбез ООН.

Основна функція миротворців визначається в залежності від мандату миротворчої місії. Або це підтримання миру – тоді вони стоять між двома протиборчими сторонами, і кожна зі сторін розуміє правила поведінки. Або це примус до миру – тоді миротворці беруть активну участь у бойових діях.

Але мандат місії може заблокувати Росія, яка має право вето. У Кремлі вже заявили, що можливість розгортання іноземного миротворчого контингенту Росія категорично відкидає. За словами міністра закордонних справ Росії Лаврова, розміщення військ країн НАТО в Україні неприйнятне для Москви.

Потенційну миротворчу місію прокоментував і прессекретар російського диктатора Пєсков. Він фактично повторив тези Лаврова про «неприйнятність» цього сценарію: мовляв, із цього «не вийде нічого хорошого». А представниця МЗС країни-окупанта Марія Захарова пригрозила «залученням країн у прямий збройний конфлікт» , якщо країни Заходу відправлять в Україну миротворців.

Коментуючи неодноразово озвучену категоричну незгоду країни-агресора з ідеєю розміщення в Україні миротворчого контингенту, очільник МЗС України Андрій Сибіга підкреслив, що «ми будемо робити все те, що відповідає нашому національному інтересу і що дійсно гарантує безпеку України на довготривалий період» .

Утім можна піти на голосування через Генасамблею. Але виникає питання, чи набере Україна 2/3 голосів членів Генасамблеї ООН.

З приводу контингенту місії. Цифри про які говорять європейські партнери, – до 30 тисяч миротворців, – є просто смішними з огляду на масштаби фронту. Лінія бойового зіткнення становить близько 1200 кілометрів. Навіть за дуже поміркованими оцінками українського президента, потрібно до 100 тисяч військовослужбовців.

Однак повністю відкидати цю ідею, все ж, не варто. Треба створювати дипломатичні паски вже безпосередньо для європейських партнерів. «Будь ласка, ми готові розмовляти. 30 тисяч нас задовільняє, давайте 30 тисяч». Це буде вже як військовим, так і інформаційним тиском на росію. Ми маємо використовувати навіть цей поміркований варіант гарантій безпеки.

Але найскладніше питання – фінансування. Всі основні витрати беруть на себе члени Радбезу. 29% надають США, Росія – лише 3,5%.

Тобто на кожному пункті введення миротворчої місії ООН нас чекають підводні камені. Голосування, формування бюджету, контингенту, питання розміщення, логістики.

Втім, є й важливий юридичний аспект, про який поки що не говорять у європейських столицях, але який може стати перепоною для подібних кроків, коли справа дійде до діла.

Стаття 17 Конституції України забороняє розміщення військових баз іноземних держав на території країни. Тобто, для того, щоб вимагати військової присутності іноземних держав, треба робити кроки назустріч, а саме щодо зміни чинної Конституції. І це буде політичний сигнал як партнерам, так і, відповідно, Росії, що ми дійсно готові до розміщення військового контингенту як гаранта безпеки на майбутнє.

Наразі обговорення можливого розгортання миротворчого контингенту в Україні триває.

Утім президент України Володимир Зеленський переконаний, що миротворча місія ООН не може бути альтернативою військовому контингенту або гарантіям безпеки.

«Що стосується ООН – при всій повазі, ООН нас не захистить від окупації або бажання Путіна прийти знову. Ми не бачимо ООН як альтернативу контингенту або гарантіям безпеки. Ми підтримуємо розумні, логічні стосунки з ООН, з представниками та генсекретарем, але ООН не може бути альтернативою гарантіям безпеки», - заявив він під час спільної пресконференції з президентом Чехії Петром Павелом.

На його переконання, якщо ООН не матиме мандату захищати Україну, Путін знов прийде до нас із війною.

«Безумовно, коли є війська, є ППО і кораблі, є літаки і є серйозна армія, є реальна розвідка наших партнерів тут, в Україні, піти проти такої інфраструктури небезпечно для росіян», - висловив свою думку президент.

Своєю чергою начальник Головного управління розвідки Кирило Буданов висловив сумнів щодо того, що введення миротворчих сил стане дієвою гарантією безпеки для України.

Він зазначив, що не пам'ятає випадків, коли розміщення миротворців справді вирішило б проблему і припинило агресію.

«Покажіть мені хоч одну країну у світі, де введення миротворців спрацювало. Може десь і є, але я такого випадку не пам'ятаю. Я цікавився, багато прикладів розбирав. Ніде. То чи можна вважати це гарантією? Очевидно, під питанням. Ну, давайте скажемо так: просто під питанням», – зауважив очільник ГУР МОУ.

Навіть у американських політиків є розуміння того, що миротворчі місії ніколи не вирішували конфлікти, а лише заморожували їх. «Дуже рідко розгортання миротворців робить щось інше, окрім як закріплює присутність цих сил назавжди» , – заявив експосол США в ООН Джон Болтон.

Нагадаю, дискусія про розгортання іноземного контингенту в Україні активізувалася в листопаді 2024 року, після перемоги Дональда Трампа на президентських виборах у США. Саму ідею миротворчої місії в Україні у Вашингтоні підтримали. Щоправда, президент Трамп виключив участь у ній американських військових. Він заявив, що відповідальність за безпеку на континенті має нести сама Європа.

Раніше прем'єр-міністр Британії Кір Стармер заявив, що країна готова відправити свої війська в Україну для забезпечення виконання мирної угоди, якщо це буде потрібно.