Нам соромно дивитися – їм соромно зніматися. Чому наші актори погоджуються на кринжові серіали?

На ютубканалі Аліни Доротюк вийшло чергове інтерв'ю з актором. Цього разу це Богдан Буйлук, який працює в театрі «Золоті ворота» і знімається в серіалах.

Ваша Антоніна завжди уважно слухає рефлексії тих, хто обличчям відповідає за весь контент, який ллється з телеекранів на глядачів. Тому що ми роками шукаєм «золотий грааль» — причину того, що маючи таланти, ми отримуємо одиничні випадки притомних серіалів. 

Плюс завжди цікаво спостерігати за акторами, як вони оцінюють те, в чому знімаються. Частина з них нахвалює будь-який треш, в якому працює. Інша категорія — з тих, хто розуміє, що це іспанський сором, але все одно продовжує в такому зніматися. 

Ми давно позбулися думки, що якість серіалу залежить виключно від його бюджету. Це була зручна позиція: в українському теле- і кіновиробництві неспівставно менші гроші, ніж на великих платформах, тому у нас майже не виходять серіали, за які не соромно. 

Але нас посвятили в таємницю: за малі гроші можна знімати якісний продукт. Якщо є ґрунтовно пропрацьована історія і професійний підхід до виробництва. Це доведено в тому числі і українськими прикладами. Починаючи ще із «Спіймати Кайдаша», знятого ще до повномасшабного вторгнення.

Тож, чому актори знімаються в тому, що змушує кринжувати і нас, і їх (якщо, звісно, вони не із тієї категорії, якій все подобається).

Якщо судити із розповіді Богдана Буйлука, то схоже на фаталізм. Він цілком свідомий того, що в переважній більшості всі серіали знімаються за одним шаблоном. А акторів запрошують на одні й ті самі ролі виключно за ознакою типажності:

«В більшості серіалів є Ніна, яка приїхала з села, закохалась в Роберта, Роберт теж в неї закохався, але їм на перепоні стає Крістіна. І всі Ніни, Роберти і Крістіни стоять в одних папках. Я в цьому пасьянсі завжди або Стас, або Костя, який робить капості і в кінці отримує по заслугах».

А ось і один з таких персонажів. Якраз Костя. Із неймовірного «плюсівського» серіалу «Ніхто не ідеальний».

Неймінг – просто у серденько. Там ше в кінці зі сценарієм налажали, бо головні герої посварилися назавжди, любов пішла, все пропало. Драма. Глядачі чекають, як же вони миритимуться. Та в останні хвилини останньої серії ми бачимо, що вони знову щасливі. Але як саме помирилися – неясно. Як то кажуть, немає часу пояснювати. 

І Буйлук, як і абсолютна більшість акторів, приймає такий розклад. Тому що дійсно від акторів не залежить контент. З іншого боку, в таких обставинах вони вимушені шукати виправдання, навіщо вони це роблять. За словами Богдана, в такому продукті він зазвичай обмежує відповідальність лише своєю роллю. Тобто неважливо «про що кіно», головне якісно відпрацювати свого персонажа.

Крім того, якщо ми вже говоримо про акторів, які грають хоч і великі, важливі для історії ролі, але все ж не головні, то тут мова буде не стільки про якість, скільки про кількість. В інтерв'ю Буйлук признався, що його зарплатня в театрі 300 доларів. Це дуже далека цифра від уявлень глядача про рівень життя зірок екрану. Тож мови про перебірливість йти не може — він зніматиметься в усьому, куди покличуть. 

Зокрема, згадав перший рік повномасштабного вторгнення, коли роботи було настільки мало, що актори з досвідом та ім'ям погоджувались на будь-які проєкти. Аж до «Сліпої»,куди зазвичай йдуть зніматися напівпрофесійні актори або і зовсім аматори.

Тут ми вставимо свої п'ять копійок і згадаємо, скільки топових акторських обличь з телеекрану в ті місяці перекочувало в «рилз-серіали» — короткі (по хвилині) вертикальні епізоди суперпримітивних історій, які почали знімати українські продакшени на міжнародну авдиторію.

Зокрема, один із тих, чиє обличчя часто з'являлось в таких продуктах, — Влад Никитюк — в своїй розмові з Доротюк чесно визнає: якщо стане вибір знятися в якісному серіалі з малим гонораром чи прохідному за хороші гроші, не факт, що піде працювати туди, де є сенси.

Важко засуджувати (і ми цього не робимо) акторів за те, що вони хочуть заробляти. Люди будь-якої професії націлені на фінансовий успіх. Інший актор в своєму інтерв'ю на тому ж каналі підтвердив, що вибір ролей напряму залежить від життєвих обставин. Максим Самчик, зірка серіалу «Перші ластівки» (одного з прикладів якісного продукту), каже, що «це треба мати великі яйця», щоб відмовлятися від заробітків і чекати свою роль.

Більше того, Максим Самчик залишив нам ще менше оптимізму, ніж той самий Влад Никитюк. Якщо розвилка «хороший проєкт – погані гроші, поганий проєкт – хороші гроші» ще має якусь логіку, то за його словами все може бути навіть гірше.

Але не тільки гроші важливі. В іншому інтерв'ю Аліни Доротюк із зіркою фільму «Черкаси», актором і військовим Дмитром Совою, прозвучав додатковий аргумент. 

Дмитро якраз із тих акторів, які знімались багато і грали саме головні ролі.

Після лютого 2022-го він пішов воювати, акторська кар'єра стала на паузу. Та навіть будучи на позиціях, він продовжував записувати проби для різних проєктів, навіть знаючи, що його ніхто не зможе відпустити на зйомки. Лише для того, щоб не втрачати акторську форму. 

Після того, як його вже перевели до Києва, йому вдалося знятися в кіно. Це були «Песики». І критерієм його вибору тут було те, що зйомки відбувались швидко. Він міг відзнятися за 10 знімальних днів. Причому без відриву від служби, регулярно повертаючись зі знімального майданчика на чергування.

Не про гроші це ще і тому, що акторські гонорари під час активної фази війни впали подекуди удвічі. Навіть у тих акторів, які знімаються зазвичай у комерційних проєктах. Зірка «Папіка» акторка Дар'я Петрожицька в своєму інтерв'ю Аліні теж це підтвердила. 

Тобто і проєктів менше, і гонорари зменшились. Знову не до перебірливості.