Тонка гра Давида Арахамії

Поки українці прискіпливо слідкують за розвитком подій серіалу "трампіада" - які карколомні зміни несе нова реальність у ставленні Вашингтона до Києва, - всередині країни ось уже кілька місяців непомітно триває прем'єріада. Протистояння між чинним главою уряду Денисом Шмигалем та віцепрем'єром Олексієм Кулебою дещо послабили позиції голови президентської фракції "Слуга народу" Давида Арахамії.Почалось це не тепер. Кадрові перестановки у фінансовому блоці уряду кінця минулого й початку нинішнього року дали поштовх подальшим перетасуванням прізвищ у владі.У першу чергу це стосується голови парламентської фракції "Слуга народу" Давида Арахамії. А оскільки він вважається одним з членів тріумвірату Арахамія — Шмигаль — Гетманцев, то й посадова доля двох інших персонажів цього ланцюжка також розгойдується.
Щодо голови профільного комітету парламенту Данила Гетманцева, нагадаємо, що заміною попереднього голови податкової служби (ДПСУ) на колишнього голову Київської обласної військової адміністрації (ОВА) Руслана Кравченка Банкова позбавила керівника фракції "Слуга народу" Давида Арахамію доступу до головного "держсейфа". Тобто податкової. До цього моменту операційним "керівництвом" ДПСУ займався саме Данило Гетманцев.
Необхідність виконати завдання, поставлені перед віцепрем'єром Олексієм Кулебою, схоже, змусили президента Володимира Зеленського знеструмити Арахамію. Відтак ключові фінансові "потоки" почали перетікати під контроль офісу. Зауважте, не держави, а офісу.Наразі настрій Давида Арахамії відповідний. Він прагне втримати владу, а отже, контроль над необхідною кількістю "кнопок". Однак "кнопки" давно й глибоко западають. Із цієї обставини й виросло партнерство верхівки "слуг" із парламентськими групами-сателітами ("Довіра" та "За майбутнє!"). Саме вони підперли колись потужну монобільшість, але цього виявилось недостатньо, тому доводиться користуватися послугами не лише опозиції, а й залишками ОПЗЖ. Це виявилось не так обтяжливо для "Слуги Народу", адже з чужими не потрібно няньчитися, а можна просто домовлятися на взаємовигідних умовах.
Як неодноразово зазначали певні джерела Банкової, президент Володимир Зеленський та глава провладної фракції Давид Арахамія тривалий час перебували на одній хвилі, що не тільки заощаджувало час вирішення питань, а й забезпечувало психологічний комфорт гаранту.
Але в певний момент, вочевидь, Давид Арахамія захопився. Його економічний інтерес почав переважати здоровий глузд. Подейкують, Арахамія "відкусив" від бюджетного "пирога" скрізь, де тільки міг, включно з "контролем" над сигаретним та іншими ринками.
Досі послаблення "апетиту" голови президентської фракції в обмін на стабільність монобільшості здавалося Банковій рівнозначним. Тим паче, що "пиріг" великий і всім є куди вгризатися. Але дистанція, на яку відсунули керівника фракції СН не влаштовує Давида Арахамію.
Наскільки рішуче Банкова має намір "розмахувати мечем" перед дещо "підрізаним" гонщиком, стане зрозуміло вже незабаром. Тим паче, що в керівника фракції вже помітно відросла нова "голова", — Давид Арахамія зблизився з головою СБУ Василем Малюком. Тому їхню дружбу проти глави офісу президента Андрія Єрмака, в якого на вусі "сидить" генерал СБУ Олександр Поклад, можна зрозуміти. Подейкують Поклад "копає" й під Малюка, й під голову ГУР Кирила Буданова. Малюку чудово відомо, що зняти його з посади може тільки Рада. А парламенту без Арахамії, як наразі не крути, ніби й немає. А хто може "наздогнати" Арахамію? Ну, явно ж не ДБР…
Сигнали про те, як потужно зростає бажання голови офісу президента закрити парламентські формальності (так називають питання Арахамії), рвуться назовні з усіх пробанківських телеграм-смітників. Мовляв, під Арахамією "захиталося" так, як не хиталося ніколи, "в ідеалі потрібно забрати ті десятки мільйонів, які він заробив на війні, й віддати ЗСУ". Медіа-кілери почали активно формувати громадську думку стосовно голови президентської фракції. І, вочевидь, це лише початок.А про те, як може бути боляче від подібного медіабулінгу, добре відомо спікеру Русланові Стефанчуку, який свого часу пройшов "чистилище" ТГ-кілерів. Однак, "ошпарившись", Стефанчук, як у відомій казці, лише помолодшав. Спікер зумів не тільки психологічно зібратися, а й так сконцентруватися на роботі, що 248 депутатів парламенту проголосували за токсичний і корупційний законопроєкт №6013. Цей кейс сміливо можна назвати заголовком політичного портфоліо спікера. Він стосується прихованої приватизації державних і комунальних підприємств, бездумного скасуваням Господарського кодексу, а також укинутої в законопроєкт буквально перед голосуванням, поправки про скасування штрафів недобросовісним постачальникам Міністерства оборони.
Скандал у медіа був великий. Утім, як і інструментарій спікера-лобіста.
У мережі достатньо неофіційних версій, що пояснюють таку наполегливість Стефанчука, але нас у цій історії, як і Банкову, цікавить винятково результат. Якщо Стефанчук без Арахамії зміг протягнути через зал таку "смердючку", то навіщо Арахамія?
Однак є нюанс. Імʼя депутата, який усе-таки нейтралізував найскандальнішу поправку в законі щодо постачальників і МО (йдеться про внесення до Бюджетного кодексу поправки, вже підтриманої профільним комітетом), — Давид Арахамія. А отже, голова фракції по суті дав можливість президенту не бруднити рук ветуванням закону, який уже став токсичним у публічній площині, й у такий спосіб іще раз показав, наскільки тонко продовжує грати.
Тож якщо команді ОП усе-таки вдасться вивести Давида Арахамвію з великої гри "зелених", це зовсім не означає, що новим "суперклеєм" більшості в парламенті стане чинний спікер Руслан Стефанчук.