У Києві відбулася Олімпіада, про яку мало хто знає: це був тріумф спорту та технічного прогресу

Перша половина XX століття подарувала світу чимало значних спортивних подій. Проте одна з них, яка відбулася на українських землях, незаслужено залишається в тіні великої історії.

Більше ніж століття тому, коли Київ був одним із важливих центрів Російської імперії, місто стало ареною унікальної спортивної події — Всеросійської Олімпіади 1913 року. Це змагання відіграло надзвичайно важливу роль у розвитку спортивного руху на українських землях та продемонструвало прогресивність київського суспільства початку XX століття.

Передумови проведення

Після відновлення олімпійського руху П'єром де Кубертеном у 1894 році світ поступово повертався до традицій античних спортивних змагань. Російська імперія, до складу якої тоді входила більша частина України, спробувала долучитися до світового спортивного руху, взявши участь в Олімпійських іграх 1912 року в Стокгольмі. Проте виступ був невдалим — лише 17-те місце з 18 країн-учасниць.

Після такого фіаско було вирішено провести власні "всеросійські" ігри для розвитку спорту на теренах імперії. Організацію цих змагань взяв на себе Київ, який на той час був одним із найрозвиненіших міст імперії з активним спортивним життям.

Масштаб і учасники

Всеросійська Олімпіада проходила з 20 по 28 серпня 1913 року. За своїм масштабом київські змагання були цілком співставні з тогочасними міжнародними олімпіадами — у них взяли участь 639 спортсменів та суддів, що було близько до кількості учасників Олімпіади в Сент-Луїсі (651 учасник).

Примітною рисою Київської Олімпіади була значна участь військових — серед учасників було 285 офіцерів, переважно представників фехтувальних шкіл, що відображало тісний зв'язок між військовою підготовкою та спортом у тогочасному суспільстві.

Програма змагань

Програма Київської Олімпіади була досить різноманітною і включала:

• атлетику;
• боротьбу;
• гімнастику;
• футбол;
• плавання;
• стрибки у воду;
• біг;
• веслування;
• вітрильний спорт;
• кінний спорт;
• стрільбу;
• фехтування.

Особливо прогресивним для того часу було включення жінок до змагань з легкої атлетики та фехтування, що було неможливим у консервативній Москві. Це демонструвало більш передові погляди київського спортивного товариства.

Досягнення та скандали

У футбольному турнірі перемогу святкувала команда Київського політехнічного університету. Особливий інтерес викликали інноваційні на той час веломотогонки, де змагалися як велосипедисти, так і мотоциклісти.

Олімпіада не обійшлася без скандалів. Силачі з Москви та Санкт-Петербурга були спіймані на шахрайстві — вони вказували неправдиву вагу та фізичні дані в анкетах, за що були дискваліфіковані.

Тріумф киянок

Справжньою сенсацією Олімпіади стали виступи киянок Наталії Попової та Анни Радкової. Наталія Попова здобула неймовірні сім медалей (п'ять золотих та дві срібних), а її колега Анна Радкова виборола три золоті та три срібні нагороди.

Найвизначнішим досягненням стало встановлення Наталією Поповою світового рекорду в бігу на 100 метрів — 13 секунд. Цей результат залишався неперевершеним протягом наступних семи років, що свідчить про надзвичайно високий рівень спортивної підготовки українських атлеток.

Медальний залік

У загальному медальному заліку кияни здобули 37 медалей, випередивши представників тодішньої столиці імперії Санкт-Петербурга на чотири нагороди. Учасники з Риги вибороли шість медалей, а москвичі — лише п'ять.

Історичний контекст

Важливим історичним моментом став авіаційний подвиг, який відбувся під час завершальних етапів Олімпіади. 27 серпня 1913 року авіатор Петро Нестеров вперше у світі виконав "мертву петлю" — фігуру вищого пілотажу, яка увійшла в історію світової авіації.

Київська Олімпіада 1913 року стала важливою подією не лише для розвитку спорту на теренах України, але й демонструвала прогресивність Києва як великого європейського міста. Змагання продемонстрували спортивний потенціал українців, їхні організаційні здібності та прагнення до інтеграції в європейський культурний та спортивний простір.