200-річна плутанина: вчені ідентифікували справжні останки сумнозвісного німецького злочинця

Понад два століття два скелети німецьких злочинців, були частиною анатомічної колекції, проте їхня приналежність залишалася невизначеною. Нещодавній судово-медичний аналіз нарешті вирішив плутанину, ідентифікувавши останки сумнозвісного Шиндерганнеса, пише Phys.org.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтеся, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Йоганнеса Бюклера, широко відомого як Шиндерганнес, та його спільника Шварцера Йонаса стратили на гільйотині в Майнці у 1803 році. Два роки по тому Якоб Фіделіс Акерманн, перший професор анатомії в Гейдельберзькому університеті, придбав їхні скелети для наукових цілей.

Однак на початку XIX століття, за часів наступника Аккермана Фрідріха Тідемана, помилка в каталогізації призвела до неправильної атрибуції останків.

Тепер міжнародна дослідницька група під керівництвом доктора Сари Долл з Гейдельберзького університету та професора доктора Вальтера Парсона з Медичного університету Інсбрука виправила цю історичну помилку.

Використовуючи комбінацію ізотопного аналізу, радіологічних зображень та секвенування ДНК, дослідники визначили, що скелет, який раніше вважався належним Шварцеру Йонасу, насправді належав Шиндерганнесу. Місцезнаходження справжніх останків Шварцера Йонаса залишається невідомим.

Доктор Долл припускає, що його скелет могли загубити або викрасти, припускаючи, що він належав Шиндерганнесу. Ця плутанина, однак, ненавмисно зберегла справжній скелет знаменитого розбійника.

Генетичний аналіз дозволив додатково реконструювати фізичні риси Шиндерганнеса. Історичні джерела містять суперечливі описи його зовнішності, але судово-медична експертиза прояснила деталі.

"Дані свідчать про те, що Шиндерганнес мав карі очі, темне волосся і світлий колір обличчя", — сказав професор Парсон, який проводив аналіз. Ці висновки сприяють як історичним дослідженням, так і майбутнім культурним інтерпретаціям.

У дослідженні, в якому брали участь експерти з Німеччини, Австрії, Швейцарії, Швеції, Португалії та США, також вивчався хімічний склад кісток, що дає уявлення про раннє життя Шиндерганнеса.

Ізотопний аналіз припускає, що він, можливо, провів роки свого дитинства в регіоні Хунсрюк. Додаткове порівняння мітохондріальної ДНК за зразками живого нащадка Шиндерганнеса підтвердило належність скелета.

Остаточним підтвердженням був аналіз ДНК з ядер кісток скелета. Використовуючи новий метод, який можна дослідити майже 5 тисяч маркерів, вчені підтвердили родинний зв’язок скелета Шиндерганнеса з його нащадком.

Попри ці відкриття, доля скелета Шварцера Йонаса залишається невизначеною. "Це відкриття дає відповідь на одне питання, але залишає відкритим інше", — сказав доктор Долл.

У той час як ідентифікований скелет Шиндерганнеса був знятий з публічного показу з метою консервації, його детальна копія доступна для відвідувачів в Анатомічній колекції Гейдельберзького університету.

Раніше Фокус писав про завершення реставрації храму Афіни в Сіде, Туреччина. Тепер він знову доступний для туристів.

Також ми розповідали про те, що тривалість секунди може незабаром змінитися. Вчені знайшли точніший спосіб вимірювання часу й тепер можуть досягти рівня точності в 100 разів вищого, ніж досі використовували.