Дарʼя Верис з 500К підписників: про формулу успіху в Instagram, хейт, вигорання і шлях до себе

У відвертій розмові з Viva! Дар’я Верис розповіла про свій шлях, виклики, які довелося подолати, створення власної філософії прийняття себе та секрети успіху в соцмережах.

Як залишатися автентичною у світі фільтрів та ідеальних картинок? Чому важливо не боятися свого тіла та емоцій? І що стоїть за її впливом на сотні тисяч людей? Про все це — в ексклюзивному інтерв’ю.

— Розкажи трохи про себе для тих, хто тільки знайомиться з тобою.

Привіт, я Дарʼя Верис — блогерка, якій 24 роки. Веду свій Instagram @vveryss, де зібрала вже понад 500 тисяч підписників. У блозі я ділюся своїм досвідом трансформації — від надмірної худорлявості, тривожності, глибокої емоційної втоми — до прийняття свого тіла, внутрішньої сили й балансу. Я надихаю дівчат не боятися бути собою, піклуватися про себе та розвивати себе — у житті, в спорті, в ментальному здоровʼї й у соцмережах.

— Що, на твою думку, найбільше дивує людей, коли вони дізнаються про тебе більше?

Мабуть, те, наскільки глибокий шлях я пройшла, щоб бути тією, ким я є зараз. Часто люди бачать лише картинку, але за нею стоїть реальна історія: боротьба з собою, прийняття, зцілення. І багатьох дивує, що при всій публічності я залишаюсь дуже справжньою й чутливою.

— Як змінилося твоє життя за останні кілька років?

Радикально. Раніше я жила у постійному стресі, мені здавалося, що я ніколи не буду «достатньою». А зараз я обираю себе.

У мене є чіткі кордони, цінності, внутрішня опора. Я більше не біжу за ідеалом — я будую своє життя з любовʼю.

— Ти не приховуєш, що колись боролася з комплексами. Що було найважчим у цьому процесі?

Найважче — визнати, що тобі потрібна допомога. Я довго жила у переконанні, що мушу справлятися сама. Але коли я почала відкриватися — собі, близьким, підписникам — усе почало змінюватися. І цей процес досі триває.

— Коли у твоєму житті настав момент, що ти сказала собі: «Я приймаю себе»?

Це не був один момент — це як серія маленьких кроків. Але дуже чітко пам’ятаю, як дивилася на своє відображення у дзеркалі після тренування і подумала: «Я сильна. І я заслуговую любові — вже зараз, а не колись, коли стану кращою».

— Як ти ставишся до поняття «тілесна цілісність»? Для тебе це більше про зовнішність чи внутрішнє відчуття себе?

Це однозначно про внутрішнє. Про те, як ти себе відчуваєш, як ти дихаєш, як ти відчуваєш себе у просторі.

Зовнішність — це лише оболонка. А справжня цілісність — це гармонія з собою.

— Що ти сказала б собі 10 років тому, якби могла повернутися в минуле?

Ти — достатня. Тобі не потрібно нічого доводити, щоб бути гідною любові. Я б обійняла ту маленьку дівчинку й сказала: все буде не просто, але ти станеш сильною, неймовірною жінкою.

— Коли ти зрозуміла, що блог — це більше, ніж хобі?

Це відчуття прийшло не одразу, але було дуже сильним. Я памʼятаю, як почала отримувати не просто коментарі на кшталт «класна фотка», а зовсім інші слова. Люди писали мені: «Я хочу бути схожою на тебе», «Ти така красива, така сильна — я рівняюсь на тебе», «Ти мотивуєш мене змінювати себе».

У ці моменти я зрозуміла: мій блог — це не просто сторінка, це джерело впливу. Я — не просто «контент», я — приклад, мотивація, підтримка для когось. І саме це стало найбільшою точкою натхнення для мене самої.

— Ти наголошуєш, що будувала Instagram без ботів. Які головні правила для зростання у соцмережах ти можеш виділити?

Автентичність, регулярність і цінність. Бути собою, давати людям щось важливе, говорити щиро. Instagram — це не тільки про фото, це про енергію, яку ти несеш.

— Хто або що тебе найбільше надихає у житті?

Справжні люди. Мої підписники. Моя мама. Мої подруги, які знають мене справжню. І я сама — та, якою я стала.

— Як ти ставишся до критики? Чи були ситуації, коли хейтери тебе зачіпали?

Було, звісно. Я жива людина. Але зараз я навчаюся розділяти конструктив і проєкції інших. Мене не можуть зачепити ті, хто мене не знає по-справжньому.

— Ти часто говориш про щирість у блогінгу. Як залишатися автентичною, коли соцмережі диктують певні тренди?

Я завжди ставлю собі запитання: «Це про мене? Це мені близьке?» Якщо відповідь «Так» — я роблю. Якщо ні — відпускаю. Тренди приходять і йдуть, а справжність залишається.

— Як виглядає твій ідеальний день?

Ранок зі смачним сніданком, спорт, тиша, робота над проєктами, час із близькими, вечірнє світло, аромат свічки й вдячність за ще один день.

— Як ти відновлюєш енергію, коли відчуваєш, що вигоріла?

Вимикаю телефон, йду на прогулянку, медитую або просто лежу в тиші. Мені важливо побути з собою — без шуму й очікувань.

— Чи є у тебе правила цифрової гігієни? Як ти контролюєш свій час у соцмережах?

Так! Я маю чіткий таймінг на робочі соцмережі, вимикаю повідомлення, ставлю нагадування про відпочинок. І ще — не заходжу в телефон одразу після пробудження.

— Чи відчуваєш ти відповідальність перед підписниками? Як це впливає на тебе?

Так, дуже. Я знаю, що мене читають молоді дівчата, які ще шукають себе. Тому я завжди думаю про те, що я транслюю. Але при цьому залишаюсь собою — без ідеалізації.

— Яким ти бачиш свій блог через 5 років?

Я бачу спільноту сильних, свідомих жінок, які підтримують одна одну. Бачу офлайн-події, книгу, курс, благодійні ініціативи. І себе — вільною, натхненною, відкритою.