Кінематографічна графіка Георгія Якутовича: літопис української свідомості

Будинок кіно в Києві – знакова адреса для багатьох поколінь, сюди йшли щоб поспілкуватись та побачити однодумців, вдихнути повітря творчості і свободи. Якщо кінотеатр “Україна” увійшов в історію премєрою “Тіні забутих предків”, яка і дала початок явищу “Поетичного кіно”, в оточенні “людей в штатському” і з закликом В’ячеслава Чорновола : “Хто проти тиранії – встаньте!”, то Будинок кіно – це місце, куди збиралися на прем’єри нового українського кіно та “закриті” покази західних, поза прокатних стрічок. Спрага нової мови, нових засобів самовираження – ось те, що об’єднувало і де знову, вдруге, народилось поетичне кіно, де неформальні творчі об’єднання збирались, щоб розказати світу про Україну мовою поезії ті та фільмів. Покоління “відлиги” почуло заклик В’ячеслава Чорновола і переказало нащадкам, ми досі стоїмо, щоб опиратись тиранам. Це складне завдання сьогодні і лише можна уявити, чого вартував такий вибір в часи “розвинутого соціалізму”. Але насправді, ми добре знаємо ціну, яку заплатили люди, що свідомо встали на заклик. Забуття, – такою була плата за українську свідомість. На довгі роки згадка про фільм Сергія Параджанова була заборонена, це попри визнання на Каннському кінофестивалі, числені покази по всьому світу. “Тіні забутих предків” – найвідоміша картина з українських стрічок, яку знають і дивляться по всьому світі до сьогодні. Особиста та професійна доля Георгія Якутовича, художника- постановника стрічки, теж відображення у долі цілого покоління, що повірило в зміну курсу. Графік, художник і педагог – Георгій Якутович з першого курсу художнього інституту привертав увагу: досконало продумана композиція, виразні емоції героїв та сама манера малюнку вугільним олівцем не залишали сумнівів – перед нами роботи майстра, і лише питання часу, коли про це дізнається весь світ. Він дійсно перевернув уявлення про книжкову графіку, якою вона може бути, саме на українському літературному матеріалі. Іван Франко, Василь Стефаник, Михайло Коцюбинський ще з часів аспірантури стали співрозмовниками Георгія Якутовича. Із бронзових постатей, на які їх намагалась перетворити радянське літературознавство – в книжках ілюстованих Георгієм В’ячеcлавоичем вони та герої їх оповідань розповідають живу історію українства. Всього 4 фільми створив Георгій Якутович разом з Леонідом Осикою та Сергієм Параджановим, але всі вони стали новою ерою, що буде носити ім’я – українське поетичне кіно.

Сергій Борденюк, голова НСКУ, кінооператор про пошук власного голосу та теми життя майстра: «Відкривши для себе, вже дорослої людини, Світло і «Тіні…» Михайла Коцюбинського, кінохудожник Георгій Якутович разом з режисером Сергієм Параджановим та оператором Юрієм Іллєнком своєю поетичною візуальною віртуозністю, мов чуттєвий і бурхливий, харизматичний аркан, захопив й повів глядача у дивовижний, незбагненно побачений світ Карпат, назавжди залишивши наші серця з Іваном та Марічкою… Зі вселенською мудрою красою»

28 березня о 18.00 ретроспективою робіт Георгія Якутовича в графіці та кінематографі повертаємо ім’я людини, чию роботу знають далеко за межами України. Важливо зазначити, що за життя у Георгія Якутовича двічі лауреата премії імені Тараса Шевченка відбулась лише одна виставка – влада робила все можливе, щоб ім’я митців, що створюють українське не знала широка аудиторія. Тож разом з двома найбільшими професійними об’єднаннями НСКУ та НСХУ ГО “Культура та спадщина України”, за участі ГО “Музей творчої скульптурної майстерні” повертають ім’я художника- постановника “Тіні забутих предків”, “Камінний хрест” (консультант), “Захар Беркут”, “Гетьманські клейноди”(консультант). В програмі ретроспективи: виставка графіки та ескізів Георгія Якутовича, його видань та книжок про нього, показ родинної хроніки, відновленої Дмитром Томашпольським, автограф – сесія та презентація книги Катерини Рапай “Коло Якутовичів” – все це у супроводі безсмертної музики Мирослава Скорика, друга та партнера по фільмах.

Сергій Тримбач, кінокритик та кіносценарист, про графіку Георгія Якутовича в кінематографі: “Митець працював у галузі книжкової і станкової графіки, іноді його залучали до роботи в кіно. І тоді з’являлись шедеври – «Тіні забутих предків» (художник-постановник), «Захар Беркут», де він так само працював, “Камінний хрест” (науковий консультант). Митець допоміг Сергію Параджанову і Юрію Іллєнку пізнати гуцулів і Гуцульщину, їх звичаї, побут, картину світу, у якій знайшов чимало новаторських пластичних ідей. Крім того, на вечорі буде розкрито особливості літературно-мистецького побуту, який характеризує родину Якутовичів. Побуту, в лоні якого виникали нові творчі союзи і нові, феноменальні мистецькі ідеї.”

Найцікавіша частина показу до 95- річчя українського графіка Георгія Якутовича – це безперечно спілкування наживо з колегами, учнями, музейниками та колекціонерами, що вивчають , збирають і досліджують спадок графіка.

Гравюра – камерне та витончене мистецтво, що не припускає помилок, адже можливість правки кліше виключена, маємо неоцінену українську спадщину, що створив Георгій Якутович про Україну, достатньо лише завітати, щоб опанувати українські скарби.