Фінляндизація для України та Канади: як Трамп і Путін задумали перебудувати світ

Будучи президентом Сполучених Штатів, Джо Байден постійно використовував одну цікаву фразу, яка демонструє, що 46-й президент був поганим комунікатором, але хорошим геополітичним стратегом (а 47-й — навпаки).

Знову і знову Байден майже зловтішався з приводу того, що російський президент Володимир Путін хотів "фінляндизації НАТО", а натомість отримав "НАТОїзацію Фінляндії". Слова "фінляндизація" і "НАТОїзація" складаються з п'яти складів і мало що значать для простих американців. Від Трампа, який віддає перевагу ударним моносилабічним англосаксонським словам, ви не почуєте такої ораторської еквілібристики.

Як спосіб донести гранд-стратегію до виборців фраза Байдена провалилася. Але основоположна гранд-стратегія, яку Байден намагався прорекламувати, мала успіх — той, який Трамп тепер скасовує.

Термін "фінляндизація" був придуманий західнонімецькими вченими під час "холодної війни". Він стосувався досвіду Фінляндії, яка двічі відбивалася від Радянського Союзу — один раз у Зимовій війні 1939 року, а вдруге як союзник нацистської Німеччини в 1941-1944 роках. Унаслідок гіркого перемир'я вона поступилася Москві приблизно 10 % своєї території та погодилася переселити етнічних фінів, які там проживають. Але вона залишилася незалежною державою.

Врегулювання, пізніше назване "фінляндизацією", почалося 1948 року з підписання договору між Гельсінкі та Москвою. За привілей залишатися суверенною державою Фінляндія погодилася підкоритися радянській зовнішній політиці та відмовитися від тісніших зв'язків із НАТО, США та Західною Європою. Карі Суомалайнен, фінський карикатурист, пізніше визначив "фінляндизацію" як "мистецтво кланятися Сходу, не вдаючись до допомоги Заходу".

У вузькому сенсі "фінляндизація" зазвичай набуває форми вимушеного нейтралітету або неприєднання і покірності повелителю. Монголію, яку Москва і Пекін вважають буферною державою, називають фінляндизованою, як і деякі "стани" в Центральній Азії. На Тайвані обговорюється питання про те, чи буде "фінляндизація" відповідним способом стримування материкового Китаю.

Початковим планом Путіна щодо України було її повне завоювання і поневолення. Але коли хоробрі українці, подібно до фінів у 1939 році, відмовили Москві в цьому тріумфі, Путіну довелося зменшити оберти. Щоб він міг змиритися з подальшим існуванням України, країна повинна була перетворитися на нічийну землю, назавжди залишитися поза НАТО, демілітаризуватися і підкоритися Кремлю. Коротше кажучи: мала стати фінляндизованою. Аналогічне бачення він має, скажімо, щодо Молдови чи Грузії (поза НАТО) і навіть Естонії, Латвії та Литви (в НАТО).

Як не забула пояснити адміністрація Байдена, загроза Путіна простягається ще далі. Він хоче підпорядкувати собі, а в ідеалі й розпустити, весь західний альянс. Вторгнувшись в Україну, він також відкинув увесь "заснований на правилах" міжнародний порядок, що базується на законі та принципі національного суверенітету, закріпленому в статуті Організації Об'єднаних Націй.

Тому, коли Байден сказав, що Путін усупереч своїм намірам "ввів Фінляндію в НАТО", він мав на увазі щось більше, ніж вступ Фінляндії до альянсу. Він мав на увазі, що Росія зазнала невдачі в ширшому розумінні, тому що Україна — з американською, європейською і навіть азіатською та антиподною допомогою — захищала себе і все більше наближалася до Заходу. А Захід, який аж ніяк не злякався, став більш згуртованим і рішучим у захисті не тільки України, а й самої ідеї національного суверенітету.

Трамп перебуває на шляху до того, щоб перекреслити ці досягнення. Він давно нехтує НАТО, ставлячи під сумнів пункт про взаємну оборону, що лежить в її основі, і підриваючи її стримувальний ефект щодо Росії. Він зневажає окремих союзників — зокрема Данію, чию територію в Гренландії прагне роздобути, — і залицяється до Путіна як однодумця у філософії примусу. Він третирував українського президента в Овальному кабінеті та, в ім'я мирних переговорів, готовий на таке перемир'я, що дорівнюватиме капітуляції України.

Трамп навіть, здається, не проти зайнятися власною "фінляндизацією". Як ще можна описати ту форму підпорядкування США, яке він задумав для Канади на півночі або Панами на півдні?

Байден розумів цінність союзів і міжнародного порядку, а Трамп — ні. Байден також погано пояснював американцям суть іноземних загроз, тоді як Трамп уміє знаходити спільну мову з багатьма виборцями. І все ж: навіть якщо говорити короткими та добре зрозумілими фразами, політика відмови від друзів та ідеалу суверенітету за умов потурання тиранії та агресії — це жахлива гранд-стратегія.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо Як Україна покінчила із фінляндизацією Фінляндії. Досвід фінів показав, що не можна здаватися Росії