Що люди н*хріна не знають, що депутати — воюючий нардеп про мирні перемовини, фантомні голосування і зарплати військовим

"От нехай депутати спочатку мобілізуються…” Чули таке? Нардеп-мажоритарник з Черкащини, член групи "За майбутнє" Сергій Рудик — живий приклад розриву такого шаблону. Народний обранець добровільно пішов у військо в березні 2022 року і служить дотепер.

В інтерв'ю "Телеграфу" Сергій Рудик розповів які завдання виконують депутати на фронті, чи планують у парламенті підвищувати зарплати військовим, та що буде з мобілізаційним віком і мирними перемовинами.

Як омолодити парламент

— Пане Сергію, ви один з небагатьох воюючих депутатів. Поясніть людям що таке депутат, який знаходиться на війні? Це прямо окопи, посадки чи все ж таки трохи інші завдання?

— Ну брехати про посадки не буду. Все ж таки я офіцер, полковник, призивався у 2022-му році зі званням "майор запасу". В основному це функції, пов'язані з управлінням військами. Вже пройшов три військових частини за цей період, два роди військ. Останній період – це Запорізький напрямок. З трьох років я майже два роки в зоні бойових дій.

З завдань, які виконував, це обмін полонених, обмін тілами загиблих героїв, забезпечення ротації місії МАГАТЕ, які приїжджають, в середньому, раз на місяць на ЗАЕС. На жаль, ця частина роботи стала достатньо небезпечною навіть для самих цих експертів. Так, на початку грудня минулого року в машину МАГАТЕприлетів російський FPV. Я їхав в сусідній машині, як керівник цієї групи. Та їм було трохи легше, оскільки у них броньовані капсули. Якби FPV потрапив в мою машину, то я б сьогодні з вами тут не сидів.

— Минулого року ви закликали майже 200 депутатів "списочників" мобілізуватися. Якийсь фідбек отримали від колег?

— Відчув легке похолодання в стосунках з колегами. Ніхто там особливо не відреагував. Та популізмом це не назвеш, бо ж кажуть, як же буде існувати парламент, якщо всі підуть на війну? Я підкреслюю — мова про депутатів "списочників". За регламентом діяльності Верховної Ради, якби депутат "списочник" пішов на війну, то на його місце став би представник його ж політичної сили. Таким чином, Верховна Рада б омолодилася. А загально відомо, що перші півроку діяльності нового політика, це золотий період, коли в тобі є енергія, ти хочеш щось поміняти. А цьому парламенту явно б це не зашкодило — прихід нових людей. Нічого б страшного не сталося.

З мажоритарниками дійсно є питання, тому що під час дії закону про воєнний стан, перевиборів в мажоритарних округах не проводять. І якби депутат мажоритарник пішов [на війну] та склав депутатські повноваження, то округ лишився би без депутата і до кінця дії воєнного стану там перевибори б не провели. Що не скажеш про "списочника": він би пішов, дав можливість своїм колегам по своїй же політичній силі піднятися вверх по списку, ЦВК протягом тижня підтвердила б його повноваження і всім було б добре.

Ми ж розуміємо, що повноваження цієї Ради вже закінчилися, якби не воєнний стан. П'ять років — більш ніж достатній термін, щоб зробити все, що ти планував зробити для країни. Тепер покажи іншим своїм прикладом, що ти такий самий, як всі. І тоді зовсім по-іншому суспільство реагувало б на заклики політиків, державних діячів, міністрів, депутатів місцевих рад, до мобілізації всіх і вся.

Фантомні голосування

— Хочу поговорити про нещодавнє скандальне голосування у парламенті, коли вас в сесійній залі не було, а картка ваша голосувала. Бачив, що ви вже зверталися до голови ВР з вимогою провести розслідування. А самі що вже встигли дізнатися, як таке взагалі могло трапитись? Хтось поцупив картку народного депутата?

— Я вже кілька версій почув від колег і експертів. Починаючи від того, що це могло бути втручання в сервер когось з адмінів, хто управляє цією "Радою-4" (йдеться про систему електронного голосування і реєстрації депутатів, — Ред.), на яку витратили величезну суму коштів. Суть її полягала в тому, що на початку каденції цієї Верховної Ради з'явилася довгоочікувана сенсорна кнопка, яка не дозволяє одній і тій самій людині протягом 10 секунд голосування (а в середньому відводиться до 10 секунд для того, щоб депутат проголосував), проголосувати за іншу людину. Тобто людина змушена тримати два пальці одночасно: одним натискаючи на кнопку "За" чи "Проти" або "Утримався", а другий палець, власне, тримається на цій сенсорній кнопці. Це було подано суспільству як велика перемога… і тут така оказія.

"Копнули" офіційні дані, (а в той день я точно не був в столиці), і виявилося, що я проголосував 20 разів: 16 "За" та 4 "Утримувався". Тому я звернувся до голови Верховної Ради і попросив провести ретельне службове розслідування для того, щоб ми з'ясували обставини. Я собі просто уявив ситуацію, коли за мене голосується, наприклад, щодо "червоних ліній" в переговорах з росіянами… Просто уявімо: картка депутата Рудика, який перебуває в зоні бойових дій, голосує "За". А потім всі розводять руками і кажуть: "Сорі. Так вийшло. Технічна помилочка". А це кримінальна відповідальність!

Заступник голови Верховної Ради Корнієнко вже відреагував на прохання вилучити мою картку і щоб я був впевнений, що вона не з'явиться в якомусь гнізді ще під час якогось голосування.

— Я не зовсім розумію, тобто ваша картка у когось таки була?

— Практика депутатської діяльності полягає в наступному: народний депутат зранку приходить в пленарний день на сесію і звертається до працівника апарату Верховної Ради, який знаходиться в цей момент в залі, і тобі цю картку видають. Ти проходиш до свого робочого місця, вставляєш її в гніздо і працюєш. Коли закінчується пленарний день, картка залишається, як правило, в гнізді для голосування. Працівники апарату наприкінці засідання обходять місця депутатів, витягають ці картки і вони зберігаються у технічного працівника. Наступного дня ти приходиш в сесійний зал і повторюєш процедуру.

Востаннє раз я був в сесійному залі в останній тиждень лютого. І десь є версія про те, що цю картку не витягнули, комусь передали. Не хочу навіть здогадуватись, де зрада, а де технічний збій, але факт залишається фактом. Можна припускати різні сценарії. Може хтось захоче проголосувати якесь дуже непопулярне рішення, за яке немає голосів, а тут знаходиться картка Рудика. Просто Рудик – показовий приклад, тому що загальновідомо, що він на службі. А я можу уявити, скільки таких карток не від Рудика, а від того, хто ходить постійно на сесії, але в даному випадку не хоче брати участь в голосуванні.

Я часто чую, що монобільшість вже перестала існувати, не вистачає голосів, що вони дружать з ОПЗЖ якраз з тією метою, щоб забезпечувати гарантоване голосування. Цілком можливо, що мали б створити коаліцію за участі реальної більшості. А для чого їм це створювати, якщо можна проголосувати чужою карткою.

Мобілізаційний потенціал поліції

— Виплати в мільйон гривень за контракти з Міноборони для людей віком від 18 до 24 років. Деякі військові наполягають на тому, що це несправедливо, адже добровольці, що пішли на війну раніше, таких виплат не отримують. Як ви вважаєте?

— Це несправедливо стосовно тих військових, які з 24 лютого 2022 року були добровольцями, чи навіть не добровольцями, а їх призвали ТЦК.

Ми, по суті, говоримо про стратегічну помилку влади, яка закон про мобілізацію прийняла тільки минулого року. Якби ми прийняли цей закон весною 2022 року, тоді б не було проблем з призивом нових людей. А так дали можливість через "Шлях", інші моделі, виїхати за кордон величезній кількості людей, а потім прийняли законопроект і стали шукати додатковий ресурс.

Можна піти непопулярним шляхом, коригуючи мобілізаційний вік, а можна було піти шляхом стимулу тих, хто перебуває поза межами мобілізаційного віку. Що і зробили. Та воно було б справедливо тільки у випадку, якщо б ця норма розповсюджувалася на всіх людей. Ми в суспільстві на рівному місці породжуємо конфлікт між різними групами людей, які служать. Розумієте? Чесно було би розповсюдити цю пільгу на всіх людей, які підпадають під цю вікову категорію з перших днів широкомасштабного вторгнення. Теоретично це ще можна зробити. На єдиний марафон гроші є, на тисячу Володимира Олександровича є, а на те, щоб вирівняти підходи до молодих людей, які йдуть служити, немає?

— В такому разі, чи є у парламентарів плани підвищення фінансового забезпечення для всіх військовослужбовців ЗСУ?

— Мені важко говорити за весь парламент, але бажання і вогню в очах своїх колег на цю тему я не бачу. Як тут знайти кошти, коли в парламенті воєнні законопроекти голосуються вкрай рідко?

Коли тільки починалася служба, людина отримувала дві зарплати: за місцем своєї основної роботи, з якої вона була мобілізована, і кошти від держави вже від своїх військових частин. Потім першу зарплату перевели в режим бажання працедавця. Ті компанії, що спроможні і далі платити зарплати мобілізованим співробітникам, вони це роблять, але основна маса військових перестала отримувати ці виплати.

— А вогонь в очах колег щоб змінювати мобілізаційний вік ви бачите?

— Є сенс говорити не про збільшення або зменшення мобілізаційного віку, а в межах того мобілізаційного віку який є, підійти справедливо до деяких категорій громадян, які за всіма законами жанру могли б служити. Без змін мобілізаційного віку.

— Наприклад?

— Про поліцейських, суддів, прокурорів вже сказано і пересказано. Але є така група людей, їх 15 тисяч, це державна охорона. Вони їздять на службовому транспорті, одягаються за кошти з державного бюджету, виконують функцію охорони на рівні з приватною охороною, але вона називається державна охорона. П'ятнадцять тисяч підготовлених людей, які вміють користуватися зброєю. Якщо ми на ринок допустили приватників, то хай приватники, які мають відстрочки, цим займаються.

Я не хочу говорити за всіх поліцейських, тому що та ж бригада НГУ "Азов" з формальної точки зору поліцейська, але все одно запас міцності серед поліцейських ще дозволяє знімати десятки тисяч людей і, принаймні, робити ротації.

Дві проблеми фортифікацій

— Ви були членом ТСК з перевірки будівництва фортифікацій. Які проблеми ви бачили, коли інспектували їх будівництво?

— Є три лінії фортифікацій. Окоп — куди, зрозуміло, що ніякий депутат не мав би доїхати з міркувань безпеки. Друга лінія, яка будувалася силами різних підрозділів Міноборони, і третя лінія, яка раніше будувалася силами обласних державних адміністрацій. Звертали увагу, в першу чергу, на якість робіт і чи не вкрали гроші. І воно виглядало логічним, адже була хвиля публікації про те, що завалені траншеї, якісь тамнезрозумілі споруди. Але звертаючи увагу на якість бетону, дерева, забували про дві дуже важливі речі.

Перше — утримання цих споруд після того, як вони були збудовані. Уявіть собі ситуацію: весною побудували фортифікаційні споруди, але якщо за ними не доглядати, то на осінь вони вже заросли травою (я вже не кажу про те, що там щось може відвалюватися).

Друга проблема — фізична присутність людей [на фортифікаціях]. Аналізуючи всі фортифікаційні споруди, які є у нас в Україні, то це відстань як до Лісабону і назад. Це нарили тільки за 2024 рік. По суті це як Велика Китайська стіна тільки з меншим обсягом робіт. А зараз у нас ще будується кругова оборона великих міст, і ці кілометри можна буде продовжити не тільки до Лісабону, а й може й до самого Пекіну. Під час курської операції ми зайшли в їхні фортифікаційні споруди, а там же не було людей. Там були одиниці російських строковиків. Тому наявність фортифікацій не зупинила.

У нас на запорізькому напрямку, де я від "А" до "Я" все моніторив, ситуація добра. А десь, кажуть, ситуація і гірше. Не хочу підривати авторитет сил оборони, але людський фактор теж ніхто не відміняв.

— А як щодо ситуації на Сумщині?

— Сумський напрямок не інспектував, чесно. Але я думаю, що така сама проблематика і там. Коли відбувається прорив, малоймовірно, що фортифікаційні споруди можуть зупинити ворога, особливо, якщо вони працюють по схемі оточень. Там же не лобова… Зверніть увагу, яким чином ми втратили частину Курської області, яка була під нашим контролем — шляхом перерізання основних магістральних шляхів. Коли втрачається можливість забезпечувати сили оборони технікою, їжею, водою і всім необхідним. Тоді командування приймає рішення про вихід. Лобового зіткнення і перемоги у противника там не було.

— Ви кажете, що одна з проблем — належна підтримка фортифікацій. А хто це повинен робити? Міноборони набудувало свою лінію, місцева влада свою. А далі? Вони і зобов'язані це підтримувати?

— На момент закінчення роботи нашої тимчасової спеціальної комісії зійшлися на тому, що мають створити окремі комунальні підприємства на рівні області, які мають набрати туди людей і цим займатися. Потім Державна служба спеціального транспорту (ДССТ, — Ред.) взяла на себе основну роль від імені Міноборони цим займатися. Прийняли рішення, що мають бути окремі батальйони, підпорядковані ДССТ, які будуть це робити.

Але ми говоримо тільки про утримання. Відстань між деякими ВОПами складає від двох кілометрів. Де взяти людей, щоб постійно дивитися за цими двома кілометрами Зради немає. В багатьох місцях якість робіт була зроблена нормально, але якщо немає належного утримувача і необхідної кількості людей, які можуть фізично відстояти ці рубежі в момент потенційного наступу противника, звичайно, ефективність цієї діяльності різко падає.

Заморозка війни

— Давайте поговоримо про те, що відбувається на треку перемовин. Наші "червоні лінії", угода про копалини, формати паузи у війні… З депутатами ці всі речі влада обговорює? Чи ви про все дізнаєтесь зі ЗМІ?

— Останній тиждень лютого я спілкувався з представниками всіх без винятку депутатських груп і фракцій. Жодна людина не сказала мені, що вона знає про предмет розмови. Жодна! Я кілька разів звертався зробити хоча б закрите засідання парламенту. Якщо ви боїтесь витоку інформації, ну, зробіть закрите засідання для людей, які мають доступ [до державної таємниці]. Далеко не всі нардепи володіють цим доступом до таємності. Та до сьогоднішнього дня такого засідання не провели. Мабуть, вперше за багато років, народні депутати стали як всі. Що люди н*хріна не знають про те, що відбувається, що депутати. Це неприйнятна позиція.

— Тоді за вашим політичним відчуттям до чого ми рухаємося? Буде продовження війни весь 2025 рік?

— Я, як військовослужбовець, який вже четвертий рік служить, звичайно, хотів би якоїсь передишки. Неможливо на одному диханні, служити, воювати. Цивільні мешканці теж достатньо страждають, особливо в прифронтових регіонах. Та сама Запорізька область, де на приліт КАБу вже практично не реагують.

З того, що я бачу, мова йде про заморозку. Бо я не бачу, як виконати ті "хотєлкі" які Путін періодично висуває. Очевидно, за межами того, що ми читаємо в ЗМІ, є якісь таємні протоколи. Ну я так собі думаю. Але я от читаю в ЗМІ, (якщо це не фейк), що обговорювалися і прямо на карті промальовували, що віддати їм [росіянам], а що віддати нам. Це яким титаном треба бути, щоб від імені українського народу проводити цю лінію: умовно Мелітополь не віддадуть вороги, а Енергодар теоретично можуть віддати.

На війні росіяни продовжують так само тиснути. Я маю доступ до щоденних звітів про кількість прильотів в межах нашого групування. Нічого не змінилося. Кількість FPV, КАБів, артилерії, РСЗВ така сама. Вони як валили по тому самому Нікополю, так і валять. Я не бачу передумов на передку, що сторони реально думають над миром. Як ми можемо зупинитися і реально думати про мир, якщо Путін говорить знову про всі області? Тому я думаю, що поки що мова йде про заморозку. І навіть за заморозку Путін торгується.

Уявіть собі які думки у людей на передку, яким треба тримати фронт з постійними розмовами про те, що завтра закінчиться війна. Ви можете уявити як важко мотивувати людей воювати в цих умовах? А нічого ж не зупиняється. Де ті 24 години від Трампа? Де 100 днів? Тому мені би хотілося думати про щось хороше, але я поки не бачу ніяких перспектив.