США хочуть швидкого завершення війни з Росією, й Україна не може розглядатися як перешкода на шляху до миру — WSJ

За президента Байдена США пообіцяли підтримувати Україну "стільки, скільки буде потрібно", і здавалося, що військова допомога та підтримка союзників по НАТО гарантуватимуть стійкість України. Але перемога Дональда Трампа на виборах 2024 року залишила українських посадовців у здогадках щодо його наступних кроків. Їм довелося змиритися з небезпекою того, що допомога, яку вони отримували від адміністрації Байдена, може не продовжитися за нового президента.

Спочатку українські дипломати не поспішали адаптуватися до Трампа. Його зовнішньополітична платформа, здавалося, суперечила українським амбіціям. Минули місяці, перш ніж Київ зрозумів, що президент не надто переймається російською агресією — він повністю зосереджений на досягненні мирної угоди, зазначає Максим Скрипченко, президент Центру трансатлантичного діалогу.

Це усвідомлення було важким для багатьох в Україні, але з часом їхня стратегія еволюціонувала. За порадами британських і французьких дипломатів українські урядовці прийшли до критичного розуміння: Їм потрібно взаємодіяти з дипломатією Трампа, продемонструвати свою готовність до співпраці й чекати, поки Росія першою відкине будь-яке потенційне припинення вогню або мирні переговори. Такий підхід дозволяє Україні уникнути звинувачень, коли переговори неминуче зірвуться.

Однак стратегія залежить від Трампа. У своєму прагненні позиціонувати себе як миротворця президент має два шляхи, і жоден з них не є простим. Перший — наполягати на швидкому врегулюванні в рамках жорстких параметрів, зіткнутися з опозицією однієї з воюючих сторін і звинуватити цю сторону в провалі плану.

Другий, більш тривалий шлях передбачає підштовхування обох сторін до поступок. Це пов'язано з певними труднощами. США мають певні важелі впливу на Росію, але вони потребують співпраці з Москвою для проведення важливих ядерних переговорів щодо закінчення терміну дії Договору про нові ядерні озброєння, а також для зусиль, спрямованих на те, щоб запобігти набуттю Іраном ядерної зброї.

Тиснути на Україну легше, але це може призвести до зворотних наслідків, вважає Скрипченко.

Серед українського керівництва існує відчуття, що США наполягатимуть на швидкому врегулюванні війни з мінімумом можливих відхилень. Одна сторона буде названа перешкодою на шляху до миру, щойно вона відмовиться йти на поступки. Це поставить Україну у безвихідне становище, коли вона відчайдушно потребуватиме підтримки США, водночас стикаючись з тиском щодо досягнення результатів у переговорах.

"До тривоги України додається розуміння, що хоча європейська підтримка залишається надійною, вона не може замінити військову та розвідувальну допомогу США, яка дозволила Україні продовжувати боротьбу. Європейські лідери приватно радять Україні не провокувати США і не ставати перешкодою в мирних зусиллях Трампа, особливо коли вимоги адміністрації Трампа ще тільки формуються. Мета для Києва зрозуміла: не ставати проблемою", — пише Скрипченко.

Україна опинилася в складному становищі. Темп дипломатії з Трампом дуже швидкий, і ризик відставання високий. Європейці просять Київ діяти швидко, але стратегія Трампа не дає багато простору для помилок, вважає Скрипченко.

Він додає, що Україна має пристосуватися до пріоритетів Вашингтона, які постійно змінюються. Боротьба йде не стільки за військову міць, скільки за дипломатичну спритність. Головне для Києва — не потрапити в пастку перетворення на перешкоду на шляху до миру.

Раніше у газеті Financial Times з'ясовували, чому спроби Трампа завершити війну в Україні провалюються. Критики зазначили, що позиція Трампа щодо України дала Москві додаткові важелі впливу. В останні тижні він неодноразово критикував президента України Володимира Зеленського та намагався чинити тиск на Київ.