Цей фільм — інтелектуальна провокація. Репортаж з показу стрічки «Якби Чорновіл»

«Детектор медіа» неодноразово розміщував різні думки й огляди на цю стрічку (наприклад, тут, тут, тут, і тут), що показує увагу до цієї картини від глядачів і фахівців. Цей матеріал — репортаж про ще один показ фільму за участі її творців і героїв.

«Суспільне є місцем, де народжується ось такий продукт, ось такі сенси. Це думання “вдовгу”, це те, чим не може займатися блогосфера просто за визначенням. Там, де народжуються сенси, там, де народжується думка і там, де з цією думкою далі працюють. Ми вкотре переконалися, що є інститути, які незамінні. Завдяки цьому продукту Суспільне акумулює в собі людей, які інакше, можливо, не співпрацювали б і не підсилювали б один одного», — сказав перед переглядом фільму журналіст і телеведучий Юрій Макаров.

 Юрій Макаров

Прем’єрний показ фільму «Якби Чорновіл. Кращий сценарій для України?» відбувся торік 21 грудня на Першому каналі Суспільного. Документальний проєкт досліджує поширені в суспільстві уявлення про альтернативний перебіг історії — що б сталося, якби... Назва стрічки відсилає глядачів до поширеної думки «От якби у 1991 році обрали Чорновола, а не Кравчука — жили б як у Чехії або Польщі!».

Багато хто з українців розмірковує над тим, що призвело країну до нинішньої ситуації, намагаючись знайти відповіді. І припускають, що з самого початку Україна обрала неправильний шлях розвитку. Саме ці поширені у суспільстві думки змусили автора фільму Олександра Зінченка взятися за створення документального проєкту, який він сам називає не інакше як «інтелектуальна провокація».

• Читайте також: Провокація так провокація

«Цей фільм — інтелектуальна провокація, тобто мене настільки задовбала “якбитологія”, що я вирішив: “Окей, якщо ви дієте проти історії способом різноманітних маніпуляцій, я вам це віддзеркалю так, що мало не здасться». Ми використали цей самий “якбитологічний” прийом проти “якбитології”: а спробуймо спробуємо змоделювати, як можна пройти всі ці кроки, які ми насправді не могли пройти, як насправді проаналізувати ті сценарні повороти, яких у принципі й бути не могло, але — спробуймо. Можливо, тоді комусь стане очевидним, що не треба гратися в “якбитологію”. Комусь стане очевидним, що ми пройшли насправді далеко не найгірший шлях. Ми завдяки цьому шляху стали міцнішими», — розповів Олександр Зінченко у коментарі «Детектору медіа».

Олександр Зінченко

Фільм  «Якби Чорновіл. Кращий сценарій для України?»  є закликом до всіх краще розуміти значення державних реформ і необхідність їхньої суспільної підтримки. Також він пояснює, чому зміна однієї особи на головній посаді не є гарантією швидких радикальних змін.

«Подумаймо: можливо, те, що ми “перехворіли” багатьма “хворобами”, й створило той імунітет, який тепер лежить у фундаменті нашої національної стійкості. Можливо, завдяки цьому ми й вистояли у 2014 році й у 2022 році, коли Росія спочатку атакувала нас гібридними методами, а потім перейшла до повномасштабної війни. Нам давали три дні, потім два тижні — а ми вистояли й за три роки можемо говорити у вільному Києві про наш успішний чи неуспішний досвід економічної суспільної трансформації», — говорить Олександр Зінченко.

Юрій Макаров, Катерина Ющенко, Олександр Зінченко, Світлана Остапа, Володимир Ладижець

Стрічку створено департаментом виробництва соціально впливового контенту Суспільного мовлення. Над нею працювали: автор і ведучий Олександр Зінченко; режисер Сергій Лисенко; автори ідеї Костянтин Стрюков, Олександр Зінченко; редакторка Марія Маро; оператор-постановник Юнус Сейтаблаєв; оператори Євген Шевченко, Олег Авілов, Микола Зоценко, Дмитро Глухенький, Павло Семенов; звукорежисери Дарина Петренко, Євген Муравйов, Борис Якименко, Роман Києвицький; режисерка монтажу Тетяна Фетько; лінійна продюсерка Юлія Іванченко; виконавчий продюсер Олександр Опанасюк; продюсер Володимир Ладижець.

• Читайте також: Фільм Суспільного «Якби Чорновіл»: хто насправді заважає реформам в Україні

По завершенню показу відбулася дискусія на тему «Особистості чи інституції: чи подорослішало суспільство до усвідомлення своєї відповідальності?», яку модерував Юрій Макаров. У ній узяли участь автор і ведучий фільму Олександр Зінченко; правозахисниця, лауреатка Нобелівської премії миру Олександра Матвійчук; економістка, засновниця фонду «Україна 3000» Катерина Ющенко та політик, економіст, премʼєр-міністр України у 2005—2006 роках Юрій Єхануров.

Учасники дискусії: Юрій Єхануров, Катерина Ющенко, Юрій Макаров, Олександра Матвійчук, Олександр Зінченко

«Ми зробили фільм не про Чорновола, а про українців, їхні ілюзії та необхідні складові спільного успіху в майбутньому. І тут вдалося пояснити, що чарівних паличок не існує, не існує чарівників, треба просто багато працювати», — сказав на початку розмови Олександр Зінченко.

• Читайте також: Альтернативний відгук до документального фільму «Якби Чорновіл. Кращий сценарій для України?» від Суспільного

Далі учасники дискусії намагалися знайти відповідь на питання, хто важливіший: особистість чи інституція? Чи може сильний лідер подолати недосконалість інституцій?

«Цінності суспільства завжди домінують. Інституції важливі, люди важливі, але цінності суспільства завжди домінують, тому що вони завжди дають ту енергію, яка запускає закони та формальні інституції, дають змогу рухатися в якомусь конкретному напрямку. Коли драматичні часи тестують людей, вимагають справжнього лідерства, справжньої мужності, справжньої відповідальності, то все одно все справжнє стикається з цінностями суспільства», — висловила свою думку Олександра Матвійчук.

Олександра Матвійчук

Катерина Ющенко пояснила, що ще місяць тому, відповідаючи на це питання, сказала б, що інституції — це все. «А після того, що відбулося в Америці, я розумію, що інституції дуже крихкі й залежать від сили людей, від особистостей, від суспільства, від пропаганди. Ми бачимо, що інституції в Америці міняються просто миттєво, а наші українські інституції базуються на волі людей. Усе буде мінятися, але Україна виживе», — сказала вона.

Катерина Ющенко

Юрій Єхануров нагадав, що потрібно робити висновки з пройденого державою шляху. «У нас є люди, які добре розуміють, якою має бути країна. У мене рефлексія від цього фільму така: ми прожили це життя і бачимо, що були помилки, бачимо, що могли бути кращими. Але ми маємо те суспільство, яке маємо, і нам треба впливати на нього. Виховуймо в українців опору на свої сили», — сказав Юрій Єхануров.

Юрій Єхануров

Модератор дискусії Юрій Макаров адресував Олександру Зінченку як історику питання в контексті майбутніх виборів в Україні: чи вірить він у диво та чи може назвати імена сильних лідерів, які свого часу змінили хід історії в якомусь суспільстві.

«Усе залежить від того, яке це суспільство, в яких умовах воно функціонує. Ми перебуваємо на тому етапі історії, коли дуже важливо, щоб усе суспільство рухалося з певною швидкістю. Як відомо, ескадра рухається зі швидкістю останнього корабля. Найважливіше для України — щоб ар’єргард потихеньку прискорювався, для цього потрібна дуже потужна освіта. Демократія зробила бовдурів електорально суб’єктними, а соціальні мережі дали їм платформу для того, щоб поширювати свої вигадки. І це такий виклик для всієї демократії, який дуже складно буде розв’язати. Я вірю в роботу інституцій, у те, що через помилки, трагедії та конфлікти ми будемо прориватися до усвідомлення, що треба робити», — сказав Олександр Зінченко.

• Читайте також: Фільм «Якби Чорновіл?»: версія, але не істина

Олександра Матвійчук прокоментувала, що під час повномасштабного вторгнення змінилося не лише ставлення іноземців в оцінці українських державних інституцій і українського суспільства загалом, а й українців — до своєї держави.

«Бо виявилося, що звичайні люди залишились і почали робити надзвичайні речі. І коли мільйони людей стали за цими державними інституціями — Україна тримається понад три роки. Люди зрозуміли, яка це розкіш — мати власну державу, і що це величезна цінність — мати власну державу», — сказала правозахисниця. За її словами, нині варто будувати такі інституції, які об’єднуватимуть людей, роз’єднаних війною.

«Я звертаю увагу на те, що нам треба будувати мости між різними групами, які зараз формуються в суспільстві. Війна фрагментує суспільство на дуже багато різних груп залежно від життєвого досвіду, і нам треба будувати мости між ними. У юристів є презумпція невинуватості, я її називаю презумпцією турботи один до одного. Презумпція турботи дозволить створити безпечні простори, у яких люди зможуть пропрацювати свої травми й рухатися далі», — розповіла Олександра Матвійчук.

Катерина Ющенко, відповідаючи на питання щодо досвіду українців у виживанні у найскрутніших обставинах, пояснила, що це є нашою демократичністю і силою. «Ми — постгеноцидне суспільство. Ми ще під час Голодомору навчилися, що ми маємо виживати. Це деколи означало, що ми боялися ризикувати, завжди робили все поступово, повільно. Але у нас є наша сила і наше вміння творити тенденції. Ми пережили гібридну війну Росії, зробили три революції, показали європейцям, як це — цінувати ті цінності, що вони, може, й забули. Те, що ми зробили у 2004, 2014 та у 2022 році, буде прикладом для інших народів», — сказала Катерина Ющенко.

Дискусія про інституції та особистостей в історії завершилася словами Юрія Єханурова, який закликав українців до єднання. «Об’єднуймо українців. Працюймо разом над тим, що ми різні, допускаймо різні точки зору, але розуміймо, що є святі речі, яких ми повинні дотримуватися. Такі рефлексії викликав цей фільм — і дуже хотілося б, щоб його кожен українець подивився», — сказав Юрій Єхануров.

Під час дискусії автор і ведучий фільму «Якби Чорновіл. Кращий сценарій для України?»  Олександр Зінченко запропонував глядачам у залі взяти участь в опитуванні.

«Я його на своїх лекціях регулярно проводжу. І кожного разу результат один і той самий. Ось запитання: “Як ви гадаєте, який відсоток щасливих людей в Україні?”. Більшість вважає, що до 20 відсотків. Можливо, стільки ж, — що до 40% українців почуваються щасливими в цих наших складних обставинах. Але коли питаєш, а хто з вас сьогодні почувається щасливим, — то зазвичай 72—76% підіймає руки. Тобто ми як спільнота про себе гіршої думки, ніж ми є насправді. Ми себе постійно недооцінюємо. Те, що нас вороги недооцінюють, — це добре. Те, що нас друзі недооцінюють, — це гірше. Але те, що ми самі себе недооцінюємо, — оце велика проблема. Найголовніше в цій історії — те, що ми намагаємось усе це відрефлексувати. Про це був фільм, і про це сьогоднішня дискусія», — підсумував Олександр Зінченко.

Подивитися фільм «Якби Чорновіл. Кращий сценарій для України?»  можна на ютуб-каналі Першого каналу Суспільного.

Фото: Анастасія Мантач, Суспільне