Учені вперше в історії записали розмови найстрашніших хижаків в океані: акули не мовчазні

Океан покриває понад 70% поверхні планети і є домівкою для величезної кількості видів, зокрема й одного з найгрізніших хижаків планети — акул. Довгий час акули вважалися абсолютно моторошно мовчазними — в результаті це стало невіднятною частиною міфів про цих істот, пише Science Alert.

Тепер учені вважають, що репутація моторошних мовчунів насправді може бути незаслуженою. У новому дослідженні вчені вперше записали, як акули активно видають шум, гучний звук клацання, який видають новозеландські кунячі акули (Mustelus lenticulatus). Це відкриття розкриває цілий можливий вимір комунікації акул, який вислизав від учених досі.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

За словами співавтора дослідження, Керолін Нідер з Океанографічного інституту Вудс-Хоул, раніше вони з колегами припускали, що акули не видають звуків, проте результати їхньої роботи показують, що це зовсім не так. Водночас науковці зазначають, що ми все ще не знаємо, що саме означають ці активні звуки — проте вчені вперше в історії мають записи "розмов акул".

Під водою звук поширюється на великі відстані, і у багатьох морських мешканців насправді є апарат для створення звуків. Ці звуковидавці неймовірно різноманітні, включно з плавальними бульбашками, спеціалізованими м'язами й шорсткими поверхнями, якими вони труться одна об одну, створюючи стридуляційні звуки.

Пластиножаберні, до яких належать і новозеландські кунячі акули — сімейство хрящових риб, до якого входять акули та скати. Представники цього сімейства не володіють спеціалізованими фізичними особливостями для створення звуків, тому вчені були вельми здивовані, коли у 2022 році помітили двох скатів, які видають звуки клацання.

Згодом ще три види скатів також були помічені вченими під час спілкування. Тепер Нідер з колегами почали велике дослідження, спрямоване на вивчення куницевих акул у водах Нової Зеландії.

Автори дослідження зазначають, їхній вибір припав на куницевих акул з цілої низки причин, зокрема:

• мініатюрний розмір акул, що дає змогу тримати їх у руках;
• вчені отримали повідомлення про звуки клацання, які видають мальки куницевих акул у дикій природі.

У період з 2021 по квітень 2022 року вчені отримали й записали 10 молодих акул довжиною від 55,5 до 80,5 сантиметра — 5 самців і 5 самок. Кожну акулу помістили в невеликий експериментальний резервуар, і дослідники взяли їх у руки.

Поки акул брали в руки протягом 20 секунд, акули видавали короткі високочастотні клацання, в середньому близько 48 мілісекунд на клацання, із середньою піковою частотою від 2,4 до 18,5 кілогерца. Більшість дорослих особин можуть чути тільки до 17 кілогерців; тут є зразок 18,5 кілогерца, але його непросто почути.

Автори дослідження зазначають, що звуки акул були записані мікрофоном приблизно за 30 сантиметрів від кожної особини з гучністю до 166 децибелів — для порівняння, це можна порівняти з гучністю пістолета або петарди. Тому клацання не зовсім відповідають шепоту акули.

Відомо, що акули видавали звуки, коли вчені брали їх у руки, але замовкали, коли вільно плавали в акваріумі або годувалися. Це призвело до того, що вчені припускають: клацання — реакція на стрес.

Друга частина дослідження зосереджена на тому, що вчені намагалися відтворити процес виробництва звуків. Дослідники вважають, що акули з силою змикають щелепи, б'ючи зубами один об одного, щоб видати гучний, ударний звук клацання. Утім, будуть потрібні додаткові дослідження, щоб підтвердити механізм.

Раніше Фокус писав про те, що вчені розкрили важливий секрет найбільшої в історії Землі акули.