Як в Україні розробляють нові дрони для глибоких ударів по Росії

Як приклад, хочу розповісти про технологію дронів – носіїв ретрансляторів. Далі читайте в ексклюзивній колонці для сайту 24 Каналу.

Як працює радіокерування дроном на полі бою

Уявіть, що між дроном та пультом керування натягнута тонка невидима нитка – це радіозв'язок. У нитки є певна довжина – це максимальна дистанція дії зв'язку. Далі цієї дистанції дрон не полетить.

Максимальна відстань, на яку простягається наша умовна нитка, називається "радіогоризонт". Цілі, що розташовані за цим горизонтом, наші дрони вразити не можуть. Це проблема, адже часто для того, щоб зупинити російські наступи, найбільш ефективно знищувати стратегічні цілі в їхньому тилу.

Як же збільшити цю відстань?

Можна використати спеціальні щогли – наземні ретранслятори, які приймають та підсилюють сигнал від пульта, завдяки чому дрони можуть летіти далі. Однак у них є два великі мінуси.

• Перший – якщо між щоглою та безпілотником з'явиться якась перешкода, наприклад пагорб чи будинок, то "нитка" зв'язку розірветься й пілот втратить керування.
• Другий – наземні щогли досить великі й добре помітні з повітря. Через це ворогу легше знайти позиції наших пілотів.

Для вирішення цієї проблеми ми звернули увагу на необхідну для фронту технологію дронів-носіїв ретрансляторів.

Це коли ретранслятор – пристрій для передавання сигналу – кріпиться на дрон, що підіймається високо в небо. Він стає посередником, передаючи сигнал іншим дронам, які виконують бойові завдання на великих відстанях.

Повертаючись до "нитки", тепер у нас їх дві: одна з'єднує пульт керування з дроном-ретранслятором, а друга – дрон-ретранслятор з дроном, який виконує бойове завдання. Завдяки висоті ретранслятора, ці "нитки" можуть простягатися значно далі, оминаючи перешкоди та розширюючи зону дії ударних і розвідувальних дронів у багато разів. І, на відміну від щогли, дрон-ретранслятор є мобільним та менш помітним, що знижує ризики демаскування для військових.

Масове використання таких повітряних ретрансляторів може стати новою інфраструктурою зв'язку для наших безпілотних сил і справжнім кошмаром для російських окупантів, які не зможуть почуватися в безпеці навіть далеко за лінією бойового зіткнення.

Тестування теорій та впровадження на практиці

На папері все просто, але в реальності технології потребують перевірки, тестування та постійного вдосконалення. Тому Brave1 за підтримки заступника головнокомандувача Збройних Сил України, бригадного генерала Андрія Лебеденка та Управління інноваційної діяльності ЗСУ провів два масштабні заходи з українськими розробниками дронів і військовими, де ми тестували ці технології.

Перші випробування були свого роду proof of concept: ми перевіряли теоретичний складник. Зокрема, три ключові аспекти для успішного застосування дронів-ретрансляторів:

• власне, самі ретрансляційні пристрої;
• дрони-носії ретрансляторів;
• технологію оптичної стабілізації, щоб дрон міг автономно рухатися та зависати нерухомо над певною точкою, навіть під час дії РЕБ.

До речі, цей захід став першим в Україні масовим випробуванням технології оптичної стабілізації (одометрії) на безпілотниках.

Результати випробувань підтвердили високий потенціал технології, відкривши шлях для подальшого розвитку. Тому наступним нашим кроком стало тестування безпосередньо дронів-носіїв ретрансляторів у наближених до бойових умовах.

Для цього ми зібрали понад 20 виробників дронів, що спеціалізуються на подібних рішеннях. Ключові вимоги – тривалий час роботи, оптимальний баланс ціни та якості, українське виробництво та наявні комплектувальні для пришвидшення логістики ремонту.

Розробники протестували здатність своїх виробів автономно злітати, виконувати політ, приземлятися та нерухомо зависати в повітрі над заданою точкою. Також випробували супервитривалі дрони, що живляться від мережі, та дрони з нічною оптичною стабілізацією для зменшення втрат безпілотників у темний час доби.

Окремий напрям – наземні роботизовані комплекси (НРК). Їх складніше забезпечити зв'язком, оскільки на землі більше перешкод, ніж у повітрі. Тому ми також випробовували рішення для зв'язку з наземними роботами.

За результатами цих тестувань та зворотного зв'язку від військових, наша команда сформувала список вимог до характеристик дронів-носіїв ретрансляторів для розробників. Готуємо наступні тести та працюємо над упровадженням технології в бойові підрозділи. До речі, на випробуваннях були присутні представники R&D-відділів деяких підрозділів, чиї вироби вже показують високу придатність до застосування на полі бою.

"Довгі руки" українських військових

Зв'язок є надзвичайно важливою функцією, але можливості дронів-носіїв ретрансляторів цим не обмежуються.

Деякі з таких дронів можуть нести не лише ретранслятори, а й інші безпілотники, наприклад ударні FPV. Це так званий дрон-матка.

Ці дрони летять на потрібну глибину, запускають FPV та зупиняються в заданій точці, виконуючи роль ретранслятора. А FPV-дрони вражають пріоритетні цілі за десятки кілометрів від лінії фронту, як-от штаби, системи РЕБ або ППО.

Це геймченджери для швидшого, більш точного й далекого ураження ворога там, де він найменше цього очікує. Продовжуємо шукати, тестувати та впроваджувати такі інноваційні рішення, щоб забезпечити українським військовим технологічну перевагу на полі бою.