Час зробити цей крок. Яке рішення для наближення кінця війни має прийняти Рада

Схваленням допуску збройних сил європейців на територію нашої держави Верховна Рада зможе зупинити неухильний процес втрати Україною своєї суб’єктності у визначенні умов закінчення війни та встановлення миру.

Як показує складне визначення умов припинення вогню у війні РФ проти нашої країни, бути суб’єктом під час активних бойових дій завдяки у першу чергу діям Сил оборони та бути суб’єктом під час визначення умов припинення цих бойових дій — різні речі. Й кожна складна по-своєму.

У той час як Україна вимушено погоджується з американськими рецептами досягнення скорішого припинення вогню, Росія активно використовує бажання президента Трампа швидко досягнути зупинки вогню і його одночасне таке ж велике бажання повернути співробітництво з РФ у режимі business as usual.

На цьому треку "фаст-перемир’я від Трампа" наша країна зайняла оптимальну в даних умовах позицію. А саме — як повністю конструктивна сторона, яка підтримує всі ключові пропозиції офіційного Вашингтона для припинення вогню. І сумлінно виконує свою частину зобов’язань.

Але велика увага до цього треку не повинна відвертати увагу нашої країни та наших партнерів у Європі від іншого життєво важливого й для нас, й для них треку. А саме: навіть у найкращому випадку досягнення не простого припинення вогню, а миру, буквально з наступного дня після цього Україні та нашим ключовим європейським партнерам доведеться разом вирішувати завдання, як утримати Росію від подальших агресивних дій проти нашої країни та Європи. На жаль, Дональд Трамп максимально чітко позначив: нинішні США не збираються серйозно вкладатися в гарантії збереження миру в Україні та стримування агресора.

Європейські партнери, перш за все у Великій Британії та Франції, розуміють загальну рамку викликів для безпеки Європи після закінчення гарячої фази війни в Україні. А також необхідність побудови загальноєвропейської архітектури безпеки включно з Україною. Тому цього року проводять зустріч за зустріччю (чергова — сьогодні) для просування до оформлення свого бачення на практиці. Це фактори із категорії "на щастя". Із категорії "на жаль" — швидкість. На початку цього місяця без особливої помпи минув рік з того моменту, як Макрон вперше заявив про можливість направити в Україну французькі війська….

Якщо такі свідомі рівня загроз держави, як Велика Британія і Франція, зволікають з рішучими і швидкими кроками для формування регіонального безпекового союзу з Україною, то діяти рішуче і проактивно доведеться нашій державі. Бо це ми за 11 років російської агресії вивчили правило, що Росія зупиняється тільки тоді й там, де її зупиняють силою.

Оскільки по закінченні "гарячої фази" війни екзистенційна загроза для нашої країни від РФ нікуди не зникне, це сфера відповідальності саме України діяти так, щоб забезпечити ефективні гарантії стримування Росії від поновлення агресії. Цього можна досягти, тільки діючи в союзі з ключовими європейськими союзниками, які так само розуміють ключові речі. А саме:

1. величину та гостроту загрози від РФ;
2. по закінченні гарячої фази в Україні Росія не зупиниться й питання продовження агресії проти Європи — питання лише часу, причому недовгого;
3. замість того, щоб битися з росіянами у своїх країнах, більш оптимально буде посилити своїми військами Україну як форпост проти російської агресії й за необхідності битися з росіянами, робити це на українській території.

Й першим кроком до практичного створення регіонального оборонного союзу для стримування РФ має стати рішення Верховної Ради про допуск військ європейських партнерів на територію України. Згідно зі ст. 85 Конституції України саме до повноважень Верховної Ради належить "схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України".

Більше того, такі кроки передбачають підписані торік двосторонні безпекові угоди України з європейськими партнерами. Наприклад, у першому такому документі — угоді з Великою Британією від січня минулого року — чітко зафіксоване надання Україні всебічної допомоги для захисту. А також те, що саме за допомогою цієї угоди "учасники працюватимуть разом над забезпеченням стійких сил, здатних захистити Україну зараз і стримати російську агресію в майбутньому".

Питання того, чи здатний буде офіційний Київ діяти саме так — рішуче та проактивно, поки європейські союзники гадають, яку позицію займуть щодо направлення їхніх військ в Україну США та чи не призведе такий крок до загострення протистояння з РФ — залишається відкритим. Хоча є ознаки того, що оформлюється розуміння необхідності діяти саме так.

Свідченням тому стало інтервʼю AFP заступника керівника Офісу президента Ігоря Жовкви напередодні сьогоднішнього саміту "коаліції охочих" у Парижі. Жовква заявив, що Україна потребує серйозного внеску з боку Європи, коли йдеться про потенційне розгортання військ. Зокрема, вони мали б бути готові до різних сценаріїв: "Нам не потрібна проста присутність, щоб продемонструвати, що Європа присутня. Нам не потрібні ні миротворці, ні блакитні шоломи, ні неозброєні, ні щось інше".

За його словами, європейські війська в Україні мають бути готові до різних сценаріїв, включно з ракетними ударами чи атаками безпілотників. На його думку, кожен солдат має бути готовий "брати участь у справжньому бою": "Якщо європейські країни серйозно ставляться до свого внеску, вони повинні бути справді серйозними. Не кількість важлива. Важлива їхня готовність битися, їхня готовність захищати, їхня готовність бути оснащеними, їхня готовність розуміти, що Україна є невіддільною частиною європейської безпеки".

Нагадаємо, раніше "Телеграф" розповідав, що дві європейські країни готуються відправити військових до України.