Ощадбанк стягує «Гуллівер» у Поліщука за борги

Після того, як АРМА не змогла обрати управителя для ТЦ «Гуллівер», до справи взявся державний Ощадбанк, який почав процедуру стягнення хмарочоса за багатомільярдні борги девелопера — бізнесмена Віктора Поліщука.

Заморожена ілюзія

Бізнес-центр «Гуллівер» — не просто архітектурна домінанта Печерська, а символ амбіційного кредитування передвоєнного періоду. Побудований у 2013 році за кредитні кошти Ощадбанку та Укрексімбанку, він мав стати зразком державно-приватного партнерства. Але за роки війни і кризи він перетворився на токсичний актив з арештами, кримінальними справами та зупинкою платежів.

Як повідомив голова правління Ощадбанку Сергій Наумов в інтерв’ю Delo.ua, банк офіційно ініціював стягнення «Гуллівера», оскільки протягом другої половини 2024 року компанія-власник повністю припинила обслуговування кредиту.

«Платежів не було впродовж другої половини 2024 року, немає їх і зараз. Тому ми почали процес стягнення активу», — заявив Наумов.

Кредит, що розтанув у часі

Первісна сума кредиту — $441 млн, виданого двома держбанками, мала бути повернута до 2025 року. Однак у 2020-му кредит реструктуризували — термін продовжили на майже два десятиліття, до 2044 року. Це свідчило про готовність банків домовлятися та уникати конфлікту з позичальником.

Утім, ситуація кардинально змінилася у 2024-му. Після того як суд передав «Гуллівер» в управління АРМА, а агентство не змогло обрати управителя, обслуговування боргу зупинилося. За інформацією джерел у банківському секторі, це викликало обурення серед частини менеджменту Ощадбанку та активізацію правоохоронців.

Уже відкрито кримінальне провадження щодо можливого службового недбальства банківських посадовців, які роками не реагували на порушення з боку боржника.

Віктор Поліщук: від недоторканного до фігуранта

Формальним власником «Гуллівера» є компанія ТОВ «Три О», яка перебуває на межі банкрутства. Сам Поліщук, відомий як власник мережі «Ельдорадо» та збанкрутілого банку «Михайлівський», стверджував, що не є власником будівлі, хоча надав особисте поручительство на $207 млн.

На момент початку арештів сукупний борг Поліщука перед Ощадбанком і Укрексімбанком оцінювався в понад 14 млрд гривень. У березні 2024 року Бюро економічної безпеки відкрило справу за фактом ухилення від сплати податків на суму 146 млн грн — саме на основі цього кейсу накладено арешт на майно комплексу.

Багатомільярдні борги не заважають Поліщуку паралельно інвестувати в нові торговельні проєкти за кордоном. В січні 2024 року у Кишиневі відкрився ТРЦ PORT MALL, який пов’язують саме з Поліщуком. Формальним власником вказано скандального молдовського діяча Анатолія Голю — ексочільника Служби держохорони, наближеного до проросійського екс-прем’єра Кирила Габурича. Водночас, згідно з інформацією на сайті самого ТРЦ, будівлею володіє компанія «Три О» — та сама, яка контролює ТРЦ «Гуллівер» у Києві. Поліщук не афішує свою участь у проекті, однак сліди українського боржника чітко простежуються і в молдовському бізнесі.

Реприватизація на новий лад

Сьогодні ситуація довкола «Гуллівера» виглядає як контрольований перехід активу від старого власника до нового бенефіціара — через формально законні інструменти: арешт, стягнення, конкурс управителя. З одного боку — Ощадбанк, що намагається повернути проблемну заборгованість. З іншого — АРМА, яка володіє правом тимчасового розпорядження арештованим активом.

У цій конструкції важливо інше: ні банк, ні АРМА не зацікавлені в довгостроковому володінні об’єктом. Мета — підготувати актив до передачі. А кому саме — стане зрозуміло після завершення юридичних процедур. Як показує практика, подібні сценарії в Україні рідко бувають випадковими.

Полігон для перевірки держави

Справжнє питання — не в долі одного бізнес-центру. «Гуллівер» став полігоном для перевірки державних інституцій на прозорість, незалежність і спроможність діяти в умовах великого фінансового тиску.

Якщо механізм примусового стягнення буде використано чесно — це стане прецедентом. Якщо ж актив просто змінить табір через формальні процедури — ми отримаємо ще один приклад «прихованої реприватизації» під прикриттям боротьби з боржниками