/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F64%2F6d20268b0f401ebdbfe3ec8eef5d8298.jpg)
"Рік тому почали роботу над виставою "Благальниці". Але не підозрювали, що побачимо одну зі сцен у прямій трансляції з Овального кабінету" - найцікавіші події квітня
З 27 березняРетроспективний прокат фільму "Камінний хрест", режисер Леонід Осика
П'яте місце в рейтингу 100 найкращих фільмів в історії українського кіно, який сформував Довженко-Центр, посідає "Камінний хрест" 1968 року режисера Леоніда Осики.
Головний герой Іван Дідух усе життя важко працював, а на схилі літ вимушений емігрувати із сім'єю в пошуках кращої долі. Перед від'їздом до Канади встановлює на горі камінний хрест - останній символ зв'язку з рідною землею. Збирає на проводи односельців і замовляє за собою, ще живим, панахиду, за сюжетом.
"Камінний хрест" вважають одним із ключових фільмів українського поетичного кіно. Сценарій написав поет Іван Драч на основі новел письменника Василя Стефаника "Камінний хрест" і "Злодій". Головну роль виконав Данило Ільченко, а одного із синів Дідуха зіграв Іван Миколайчук.
- Це авторська робота молодого режисера, - каже кінокритик і режисер Станіслав Битюцький. - Леоніду Осиці не було ще й 30-ти. Зробив екранізацію новел Василя Стефаника, але говорять про різне. Письменник - про еміграцію на початку 1900-х із Галичини до Америки. Осика ж тримає в голові знання про сталінський терор, зникнення, допити та вбивства людей. Цей лейтмотив наче приховує за творами Стефаника.З 3 квітня
Прокат фільму "Мишоловка", режисер Сергій Касторних
Військовий Антон уперше опиняється в зоні бойових дій, у бліндажі, вхід в який завалює від прямого влучання ворожого снаряда. Він приходить до тями з травмами, на самоті, ув'язнений під землею. Використовує всі доступні засоби й ресурси, щоб вибратися з пастки. Антон у виконанні актора Юрія Кулініча - герой трилера "Мишоловка".
Це повнометражний ігровий дебют режисера та військового Сергія Касторних, який був співсценаристом фільмів "Як там Катя?" та "Мирний-21". Над проєктом працювало 11 чинних і колишніх військових.
- Якщо мене чому й навчила війна, то це не відкладати нічого на завтра, - говорить Сергій Касторних. - Перший рік в армії я вважав, що ніколи не повернусь у професію. Але одного дня прокинувся та зрозумів, що щойно подивився фільм у себе в голові. Від початку до кінця. З найдрібнішими деталями. Стати режисером було закономірним рішенням. Ніколи не боявся брати на себе відповідальність, але її сприйняття та вагомість набули нового сенсу саме у війську.До 9 квітня
Виставка Марії Левитської "Азовсталь: Полонені. Заручники війни"
Понад 40 картин присвятила полоненим захисникам "Азовсталі" мисткиня Марія Левитська - головна художниця Національної опери України. Створила декорації та костюми для понад 160 опер, балетів і драматичних вистав у різних країнах.
- 2022 року я опинилася з дитиною в Празі, - розповідає Марія Левитська. - Ми пішли до музею. Там побачила старовинні дерев'яні скульптури: Мадонна з немовлям, а в нього обламані ручки й ніжки. П'єта, а у Христа обламані ноги. Відчула: це про нас, про війну, про наших понівечених людей. Про Маріуполь ще майже не було інформації - лише уривки відео захисників "Азовсталі". Не могла нічим їм допомогти. Просто у дворі, біля сміттєвих баків почала малювати свій біль.
2023-го в Національному музеї медицини в Києві ми відкрили виставку. Прийшли дружини та матері полонених азовців. Одна жінка спитала: "А про полонених можете намалювати?" - "Я спробую". Мала це зробити.
Київ, Національна академія мистецтв України, вул. Бульварно-Кудрявська, 20З 10 квітня
Прокат фільму "Киснева станція", режисер Іван Тимченко
Фільм про Мустафу Джемілєва зняв Іван Тимченко, режисер стрічки "Іловайськ 2014. Батальйон "Донбас". Протягом року проводив серію інтерв'ю з лідером кримськотатарського народу. Стрічка отримала спеціальну відзнаку журі національної конкурсної програми торішнього Одеського кінофестивалю за найкращу режисуру.
Дія відбувається влітку 1980-го. Дисидент і політв'язень Мустафа Джемілєв відбуває чотирирічне заслання в селищі Зирянка в радянській Якутії. Там працює на кисневій станції: щоденно наповнює киснем іржаві балони. Зустрітися з ним з Узбекистану їде вчителька Сафінар. Вони закохуються, за сюжетом.
- Це історія про те, як любов стає викликом системі. Про кохання, що зароджується в умовах, де немає місця для людяності. Про вибір, який змінює не лише життя двох людей, а й історію цілого народу, - каже Іван Тимченко. - Мустафа та Сафінар знаходять одне одного там, де немає ні надії, ні майбутнього - і це найсильніша історія, яку можна розповісти.
Режисер описує драму як сюрреалістичну притчу. А головного героя порівнює з міфологічним Сізіфом.
- Тут Сізіф - це радянський дисидент, який продовжує боротьбу в безнадійному становищі та не втрачає наполегливості, мотивації та віри у свій народ , - продовжує Іван Тимченко. -. Кровожерлива сутність імперії, її жадання знищувати цілі народи лишаються незмінними. Саме тому приклад Мустафи Джемілєва актуальний досі: боротьба має тривати до перемоги навіть тоді, коли перемога неможлива.11, 12, 13 квітня
Прем'єра балету "Соляріс", композитор Олександр Родін
До 125-річчя Львівської національної опери представлять балет "Соляріс" на лібрето режисера Василя Вовкуна в постановці балетмейстерки Катерини Курман. Музику написав композитор Олександр Родін.
В основі балету - фантастичний роман польського письменника Станіслава Лема. Дія твору відбувається в далекому майбутньому. За сюжетом, доктор Кріс Кельвін прилітає на покриту таємничим океаном планету Соляріс для розв'язання проблем із психологічним станом членів експедиції.
- Балет "Соляріс" став для мене не просто знаковим етапом у творчості та світогляді, а й справжнім відкриттям - музичним і філософським, - каже Олександр Родін. - Роль людини у Всесвіті, здатність сприймати та приймати нове чи невідоме, межі нашого розуміння та суть буття - все це знайшло відгук у музиці.
11 квітня о 18:00, 12, 13 квітня о 17:00, Львів, Львівський національний театр опери та балету ім. Соломії Крушельницької, просп. Свободи, 2823 квітня
Церемонія нагородження національної музичної премії Yuna
Новою топ-зіркою назвав музичний огляд Ігор Панасов співака Артема Пивоварова. Цього року він отримав шість номінацій на національну музичну премію Yuna у категоріях "Найкращий виконавець", "Найкращий альбом", "Найкраща пісня", "Найкращий дует/колаборація", "Найкращий відеокліп" і "Найкраще концертне шоу".
Торік Артем Пивоваров дав три концерти у столичному Палаці спорту, випустив другий альбом із піснями на тексти українських поетів "Твої вірші, мої ноти Pt.2", а також презентував низку релізів, зокрема хіт "Барабан" у дуеті з Klavdia Petrivna.
- У проєкті "Твої вірші, мої ноти" Артем зміг перетворити вірші класиків на музичні мотиваційні хештеги, які допомагають людям не з'їхати з глузду та продовжувати битися за себе, близьких, країну. Це бойовий гопак у форматі маскульту, - каже Ігор Панасов. - Нічого дивного, що Пивоваров збирав повні Палаци спорту. Він гармонійно виглядає в масштабі, коли поруч на сцені капела Ревуцького разом з оркестром НАОНІ. Зібрав навколо себе команду, що робить сміливе шоу з низкою несподіваних ходів. Корінь усього - шалена енергія, яку він генерує. Вона безперервно шукає вихід і працює як ресурс для тих, хто оточує Пивоварова.
На 14-й церемонії Yuna відзначають найкращих артистів і музичні роботи 2024 року. Загалом вручать 14 статуеток. Окрім Артема Пивоварова по шість номінацій мають Klavdia Petrivna та Dorofeeva. Під час вечора виступлять номінанти та запрошені гості.
18:30, Київ, Міжнародний центр культури і мистецтв, вул. Алея Героїв Небесної Сотні, 124-27 квітня
Книжковий фестиваль "Книжкова країна"
Загалом 140 тисяч людей відвідали "Книжкову країну", яка відбулася двічі торік. Третій фестиваль збере видавців, авторів, блогерів і зіркових гостей.
Заплановано більш як 300 подій: зустрічі з письменниками, презентації, майстеркласи, дискусії, засідання книжкових клубів, ярмарок у павільйонах і просто неба. Розширять програму репрезентації творчості військових і ветеранів "Фронтмени". Буде окремий напрям комбатантської поезії, театральні вистави, кластер сучасної драматургії, вітрина воєнної літератури та читання з ветеранами.
На фестивалі вдруге вручать Премію книжкових блогерів. Її мета - обрати найцікавішу та найбільш обговорювану новинку українського автора, видану протягом останнього року. На нагороду претендують п'ять книжок: "Кубик" Саші Козлова, "Діва, матір і третя" Юлії Нагорнюк, "З нами житиме еласмотерій" Романа Голубовського, "Потяг прибуває за розкладом" Марічки Паплаускайте та "Погляд Медузи" Любка Дереша.
Київ, Національний комплекс "Експоцентр України", просп. Академіка Глушкова, 125 квітня
Прем'єра вистави "Благальниці", режисер Радек Стемпінь
- Пророча сила мистецтва. Рік тому ми почали роботу над виставою "Благальниці". Знали, що тема актуальна, але не підозрювали, що побачимо одну зі сцен у прямій трансляції з Овального кабінету, - каже кураторка проєкту Анастасія Павленко.
Постановку трагедії давньогрецького драматурга Евріпіда готує польський режисер Радек Стемпінь. Дія відбувається під час Пелопоннеської війни. Битва при Деліумі 424 року до нашої ери продовжувалася понад тиждень. Коли афіняни програли, переможці-беотійці порушили священне табу античного світу й відмовилися віддавати тіла полеглих воїнів для поховання, за сюжетом.
У Національному театрі імені Лесі Українки виставу описують як історію про суспільство, що опинилося в пастці: перед загрозою бути покинутими союзниками та перед ризиком стати від них залежними.
- Я не маю на меті проводити прямі історичні паралелі, але аналогія між Фівами та Росією, Афінами та США, Аргосом та Україною під час роботи над виставою стає очевидною. Тому, прийнявши драматургічну структуру, яку Евріпід використовував для своїх втомлених від війни співгромадян дві з половиною тисячі років тому, можемо долучитися до такого ж терапевтичного, жалобного ритуалу сьогодні, - говорить Радек Стемпінь.
18:00, Київ, Національний драматичний театр ім. Лесі Українки, вул. Богдана Хмельницького, 527 квітня
Вистава "Дещо дивне сталося зі мною", режисер Дмитро Сухолиткий-Собчук
Режисер фільму "Памфір" Дмитро Сухолиткий-Собчук дебютував на театральній сцені у січні. Написав і поставив п'єсу "Дещо дивне сталося зі мною".
Головна героїня - викладачка архітектури Світлана, яка займається репетиторством, а водночас відновлює будинок після деокупації. Її оточення - це абітурієнти, слідчий Корній і сусідка, яка проводить у її домі сімейні розстановки за Хеллінгером. Несподівано одна з розстановок запускає низку подій: абітурієнти натрапляють на небезпечну знахідку, а Корній зі Світланою переносяться на понад 100 років у минуле, за сюжетом.
Дмитро Сухолиткий-Собчук визначає жанр постановки як психологічну практику з елементами детективу.
- Події відбуваються у трьох локаціях: в будинку, саду та кабінеті слідчого. Дивним чином переплітаються дві різні історичні епохи, - каже режисер. - Певним тригером є метод сімейних розстановок. З наукового погляду він суперечливий, але якщо людям допомагає ця терапія, то нехай вона буде. З художньої точки зору - це цікавий візуальний спосіб працювати з архетипами та розмірковувати про недосконалість нашого світу.
Робота над виставою - це пошуки нового способу спілкування з глядачем, щоб дати змогу прожити щось дивне. Для мене це був досвід переключення. Монтаж кіно дозволяє комбінувати сцени, зводити їх у часі та просторі. Робота в театрі була органічним продовженням пошуку цієї енергії в часі, а простір тут один. Мені видається, що ті енергії, з якими мені цікаво працювати, співмірні як для театру, так і для кіно.
18:00, Львів, Національний драматичний театр ім. Марії Заньковецької, вул. Лесі Українки, 1До 13 липня
Виставка номінантів на премію PinchukArtCentre 2025
20 художників віком до 35 років претендують на премію PinchukArtCentre 2025 у галузі сучасного мистецтва.
- Виставка показує, як змінюються покоління українських художників. Від 2014 року війна визначає досвід цілого покоління, впливаючи на мислення та світосприйняття, - каже кураторка проєкту Олександра Погребняк. - Одна з перших робіт експозиції - образ виснажених грудей. Це фізичне й емоційне виснаження, вічний акт віддавання. Інші твори продовжують розмову про тіло та його вразливість, досліджують комемораційні практики, звертаються до зв'язків між поколіннями, до травми та пам'яті про пейзаж, у який більше не можна повернутися або який ніколи не стане мирним.
Міжнародне журі обере лауреата головної та двох спеціальних премій, а відвідувачі визначать володаря призу громадськості. Спеціальною відзнакою поза конкурсом вшанують пам'ять художниці Вероніки Кожушко, яка подала заявку на участь у премії, але загинула 30 серпня торік унаслідок російського ракетного удару по цивільній інфраструктурі Харкова.
Київ, PinchukArtCentre, вул. Велика Васильківська/Басейна 1/3-2
П'яте місце в рейтингу 100 найкращих фільмів в історії українського кіно, який сформував Довженко-Центр, посідає "Камінний хрест" 1968 року режисера Леоніда Осики.
Головний герой Іван Дідух усе життя важко працював, а на схилі літ вимушений емігрувати із сім'єю в пошуках кращої долі. Перед від'їздом до Канади встановлює на горі камінний хрест - останній символ зв'язку з рідною землею. Збирає на проводи односельців і замовляє за собою, ще живим, панахиду, за сюжетом.
"Камінний хрест" вважають одним із ключових фільмів українського поетичного кіно. Сценарій написав поет Іван Драч на основі новел письменника Василя Стефаника "Камінний хрест" і "Злодій". Головну роль виконав Данило Ільченко, а одного із синів Дідуха зіграв Іван Миколайчук.
- Це авторська робота молодого режисера, - каже кінокритик і режисер Станіслав Битюцький. - Леоніду Осиці не було ще й 30-ти. Зробив екранізацію новел Василя Стефаника, але говорять про різне. Письменник - про еміграцію на початку 1900-х із Галичини до Америки. Осика ж тримає в голові знання про сталінський терор, зникнення, допити та вбивства людей. Цей лейтмотив наче приховує за творами Стефаника.З 3 квітня
Прокат фільму "Мишоловка", режисер Сергій Касторних
Військовий Антон уперше опиняється в зоні бойових дій, у бліндажі, вхід в який завалює від прямого влучання ворожого снаряда. Він приходить до тями з травмами, на самоті, ув'язнений під землею. Використовує всі доступні засоби й ресурси, щоб вибратися з пастки. Антон у виконанні актора Юрія Кулініча - герой трилера "Мишоловка".
Це повнометражний ігровий дебют режисера та військового Сергія Касторних, який був співсценаристом фільмів "Як там Катя?" та "Мирний-21". Над проєктом працювало 11 чинних і колишніх військових.
- Якщо мене чому й навчила війна, то це не відкладати нічого на завтра, - говорить Сергій Касторних. - Перший рік в армії я вважав, що ніколи не повернусь у професію. Але одного дня прокинувся та зрозумів, що щойно подивився фільм у себе в голові. Від початку до кінця. З найдрібнішими деталями. Стати режисером було закономірним рішенням. Ніколи не боявся брати на себе відповідальність, але її сприйняття та вагомість набули нового сенсу саме у війську.До 9 квітня
Виставка Марії Левитської "Азовсталь: Полонені. Заручники війни"
Понад 40 картин присвятила полоненим захисникам "Азовсталі" мисткиня Марія Левитська - головна художниця Національної опери України. Створила декорації та костюми для понад 160 опер, балетів і драматичних вистав у різних країнах.
- 2022 року я опинилася з дитиною в Празі, - розповідає Марія Левитська. - Ми пішли до музею. Там побачила старовинні дерев'яні скульптури: Мадонна з немовлям, а в нього обламані ручки й ніжки. П'єта, а у Христа обламані ноги. Відчула: це про нас, про війну, про наших понівечених людей. Про Маріуполь ще майже не було інформації - лише уривки відео захисників "Азовсталі". Не могла нічим їм допомогти. Просто у дворі, біля сміттєвих баків почала малювати свій біль.
2023-го в Національному музеї медицини в Києві ми відкрили виставку. Прийшли дружини та матері полонених азовців. Одна жінка спитала: "А про полонених можете намалювати?" - "Я спробую". Мала це зробити.
Київ, Національна академія мистецтв України, вул. Бульварно-Кудрявська, 20З 10 квітня
Прокат фільму "Киснева станція", режисер Іван Тимченко
Фільм про Мустафу Джемілєва зняв Іван Тимченко, режисер стрічки "Іловайськ 2014. Батальйон "Донбас". Протягом року проводив серію інтерв'ю з лідером кримськотатарського народу. Стрічка отримала спеціальну відзнаку журі національної конкурсної програми торішнього Одеського кінофестивалю за найкращу режисуру.
Дія відбувається влітку 1980-го. Дисидент і політв'язень Мустафа Джемілєв відбуває чотирирічне заслання в селищі Зирянка в радянській Якутії. Там працює на кисневій станції: щоденно наповнює киснем іржаві балони. Зустрітися з ним з Узбекистану їде вчителька Сафінар. Вони закохуються, за сюжетом.
- Це історія про те, як любов стає викликом системі. Про кохання, що зароджується в умовах, де немає місця для людяності. Про вибір, який змінює не лише життя двох людей, а й історію цілого народу, - каже Іван Тимченко. - Мустафа та Сафінар знаходять одне одного там, де немає ні надії, ні майбутнього - і це найсильніша історія, яку можна розповісти.
Режисер описує драму як сюрреалістичну притчу. А головного героя порівнює з міфологічним Сізіфом.
- Тут Сізіф - це радянський дисидент, який продовжує боротьбу в безнадійному становищі та не втрачає наполегливості, мотивації та віри у свій народ , - продовжує Іван Тимченко. -. Кровожерлива сутність імперії, її жадання знищувати цілі народи лишаються незмінними. Саме тому приклад Мустафи Джемілєва актуальний досі: боротьба має тривати до перемоги навіть тоді, коли перемога неможлива.11, 12, 13 квітня
Прем'єра балету "Соляріс", композитор Олександр Родін
До 125-річчя Львівської національної опери представлять балет "Соляріс" на лібрето режисера Василя Вовкуна в постановці балетмейстерки Катерини Курман. Музику написав композитор Олександр Родін.
В основі балету - фантастичний роман польського письменника Станіслава Лема. Дія твору відбувається в далекому майбутньому. За сюжетом, доктор Кріс Кельвін прилітає на покриту таємничим океаном планету Соляріс для розв'язання проблем із психологічним станом членів експедиції.
- Балет "Соляріс" став для мене не просто знаковим етапом у творчості та світогляді, а й справжнім відкриттям - музичним і філософським, - каже Олександр Родін. - Роль людини у Всесвіті, здатність сприймати та приймати нове чи невідоме, межі нашого розуміння та суть буття - все це знайшло відгук у музиці.
11 квітня о 18:00, 12, 13 квітня о 17:00, Львів, Львівський національний театр опери та балету ім. Соломії Крушельницької, просп. Свободи, 2823 квітня
Церемонія нагородження національної музичної премії Yuna
Новою топ-зіркою назвав музичний огляд Ігор Панасов співака Артема Пивоварова. Цього року він отримав шість номінацій на національну музичну премію Yuna у категоріях "Найкращий виконавець", "Найкращий альбом", "Найкраща пісня", "Найкращий дует/колаборація", "Найкращий відеокліп" і "Найкраще концертне шоу".
Торік Артем Пивоваров дав три концерти у столичному Палаці спорту, випустив другий альбом із піснями на тексти українських поетів "Твої вірші, мої ноти Pt.2", а також презентував низку релізів, зокрема хіт "Барабан" у дуеті з Klavdia Petrivna.
- У проєкті "Твої вірші, мої ноти" Артем зміг перетворити вірші класиків на музичні мотиваційні хештеги, які допомагають людям не з'їхати з глузду та продовжувати битися за себе, близьких, країну. Це бойовий гопак у форматі маскульту, - каже Ігор Панасов. - Нічого дивного, що Пивоваров збирав повні Палаци спорту. Він гармонійно виглядає в масштабі, коли поруч на сцені капела Ревуцького разом з оркестром НАОНІ. Зібрав навколо себе команду, що робить сміливе шоу з низкою несподіваних ходів. Корінь усього - шалена енергія, яку він генерує. Вона безперервно шукає вихід і працює як ресурс для тих, хто оточує Пивоварова.
На 14-й церемонії Yuna відзначають найкращих артистів і музичні роботи 2024 року. Загалом вручать 14 статуеток. Окрім Артема Пивоварова по шість номінацій мають Klavdia Petrivna та Dorofeeva. Під час вечора виступлять номінанти та запрошені гості.
18:30, Київ, Міжнародний центр культури і мистецтв, вул. Алея Героїв Небесної Сотні, 124-27 квітня
Книжковий фестиваль "Книжкова країна"
Загалом 140 тисяч людей відвідали "Книжкову країну", яка відбулася двічі торік. Третій фестиваль збере видавців, авторів, блогерів і зіркових гостей.
Заплановано більш як 300 подій: зустрічі з письменниками, презентації, майстеркласи, дискусії, засідання книжкових клубів, ярмарок у павільйонах і просто неба. Розширять програму репрезентації творчості військових і ветеранів "Фронтмени". Буде окремий напрям комбатантської поезії, театральні вистави, кластер сучасної драматургії, вітрина воєнної літератури та читання з ветеранами.
На фестивалі вдруге вручать Премію книжкових блогерів. Її мета - обрати найцікавішу та найбільш обговорювану новинку українського автора, видану протягом останнього року. На нагороду претендують п'ять книжок: "Кубик" Саші Козлова, "Діва, матір і третя" Юлії Нагорнюк, "З нами житиме еласмотерій" Романа Голубовського, "Потяг прибуває за розкладом" Марічки Паплаускайте та "Погляд Медузи" Любка Дереша.
Київ, Національний комплекс "Експоцентр України", просп. Академіка Глушкова, 125 квітня
Прем'єра вистави "Благальниці", режисер Радек Стемпінь
- Пророча сила мистецтва. Рік тому ми почали роботу над виставою "Благальниці". Знали, що тема актуальна, але не підозрювали, що побачимо одну зі сцен у прямій трансляції з Овального кабінету, - каже кураторка проєкту Анастасія Павленко.
Постановку трагедії давньогрецького драматурга Евріпіда готує польський режисер Радек Стемпінь. Дія відбувається під час Пелопоннеської війни. Битва при Деліумі 424 року до нашої ери продовжувалася понад тиждень. Коли афіняни програли, переможці-беотійці порушили священне табу античного світу й відмовилися віддавати тіла полеглих воїнів для поховання, за сюжетом.
У Національному театрі імені Лесі Українки виставу описують як історію про суспільство, що опинилося в пастці: перед загрозою бути покинутими союзниками та перед ризиком стати від них залежними.
- Я не маю на меті проводити прямі історичні паралелі, але аналогія між Фівами та Росією, Афінами та США, Аргосом та Україною під час роботи над виставою стає очевидною. Тому, прийнявши драматургічну структуру, яку Евріпід використовував для своїх втомлених від війни співгромадян дві з половиною тисячі років тому, можемо долучитися до такого ж терапевтичного, жалобного ритуалу сьогодні, - говорить Радек Стемпінь.
18:00, Київ, Національний драматичний театр ім. Лесі Українки, вул. Богдана Хмельницького, 527 квітня
Вистава "Дещо дивне сталося зі мною", режисер Дмитро Сухолиткий-Собчук
Режисер фільму "Памфір" Дмитро Сухолиткий-Собчук дебютував на театральній сцені у січні. Написав і поставив п'єсу "Дещо дивне сталося зі мною".
Головна героїня - викладачка архітектури Світлана, яка займається репетиторством, а водночас відновлює будинок після деокупації. Її оточення - це абітурієнти, слідчий Корній і сусідка, яка проводить у її домі сімейні розстановки за Хеллінгером. Несподівано одна з розстановок запускає низку подій: абітурієнти натрапляють на небезпечну знахідку, а Корній зі Світланою переносяться на понад 100 років у минуле, за сюжетом.
Дмитро Сухолиткий-Собчук визначає жанр постановки як психологічну практику з елементами детективу.
- Події відбуваються у трьох локаціях: в будинку, саду та кабінеті слідчого. Дивним чином переплітаються дві різні історичні епохи, - каже режисер. - Певним тригером є метод сімейних розстановок. З наукового погляду він суперечливий, але якщо людям допомагає ця терапія, то нехай вона буде. З художньої точки зору - це цікавий візуальний спосіб працювати з архетипами та розмірковувати про недосконалість нашого світу.
Робота над виставою - це пошуки нового способу спілкування з глядачем, щоб дати змогу прожити щось дивне. Для мене це був досвід переключення. Монтаж кіно дозволяє комбінувати сцени, зводити їх у часі та просторі. Робота в театрі була органічним продовженням пошуку цієї енергії в часі, а простір тут один. Мені видається, що ті енергії, з якими мені цікаво працювати, співмірні як для театру, так і для кіно.
18:00, Львів, Національний драматичний театр ім. Марії Заньковецької, вул. Лесі Українки, 1До 13 липня
Виставка номінантів на премію PinchukArtCentre 2025
20 художників віком до 35 років претендують на премію PinchukArtCentre 2025 у галузі сучасного мистецтва.
- Виставка показує, як змінюються покоління українських художників. Від 2014 року війна визначає досвід цілого покоління, впливаючи на мислення та світосприйняття, - каже кураторка проєкту Олександра Погребняк. - Одна з перших робіт експозиції - образ виснажених грудей. Це фізичне й емоційне виснаження, вічний акт віддавання. Інші твори продовжують розмову про тіло та його вразливість, досліджують комемораційні практики, звертаються до зв'язків між поколіннями, до травми та пам'яті про пейзаж, у який більше не можна повернутися або який ніколи не стане мирним.
Міжнародне журі обере лауреата головної та двох спеціальних премій, а відвідувачі визначать володаря призу громадськості. Спеціальною відзнакою поза конкурсом вшанують пам'ять художниці Вероніки Кожушко, яка подала заявку на участь у премії, але загинула 30 серпня торік унаслідок російського ракетного удару по цивільній інфраструктурі Харкова.
Київ, PinchukArtCentre, вул. Велика Васильківська/Басейна 1/3-2
Поділитися сюжетом
Джерело матеріала
Згадувані персони