"Поза армією, але в строю": чи можуть мобілізувати добровольців, які збивають ворожі дрони, і чи платять їм

У війні проти Росії безпілотні літальні апарати стали одним із головних інструментів агресора. В середньому, ворог щодня запускає 100-150 дронів. Збити їх дуже складно, тож нерідко одразу кілька мобільних вогневих груп протиповітряної оборони працюють над збиттям одного безпілотника. Однак окрім основних підрозділів Повітряних сил України та регіональних повітряних командувань, над захистом українського неба працюють також добровольчі угрупування.

Чому ці добровольці, маючи необхідну підготовку, не мобілізовані й не отримують грошового забезпечення? Як багато ворожих "Шахедів" вони збивають та як знаходять фінансування для закупівлі зброї? Чи можна ДФТГ вважати "клубом" для тих, хто уникає мобілізації? Як долучитися до таких підрозділів? Дізнався "Телеграф".

"Зі зброєю в руках, але цивільні"

Сюжетів про добровольчі мобільні вогневі групи при батальйонах ТрО в українських ЗМІ чимало. Один із них розповідає про таке угруповання на Львівщині, створене для боротьби з "Шахедами". Йдеться про 120–200 осіб на всю область, які пройшли вогневу підготовку, проте не отримують жодних грошових виплат і навіть власноруч покривають деякі витрати, пов'язані зі службою.

Схожий сюжет про одну з мобільних вогневих груп добровольчого формування територіальної громади публікували й на офіційній сторінці Сил територіальної оборони ЗСУ.

Підрозділ створено на базі департаменту муніципальної безпеки Одещини. Структурно він інтегрований у військову частину Тероборони, а безпосереднє керування здійснюється через спеціальний пункт управління, де перебуває офіцер бригади. Учасники ДФТГ цілодобово моніторять повітряну обстановку. У разі загрози для області вони отримують команду висуватися на позиції та відкривати вогонь по ворожих цілях. Їхнє головне завдання — охорона критичної інфраструктури міста та боротьба з ворожими БПЛА.

Водночас ці добровольці також залишаються цивільними. Це дозволяє їм поєднувати службу з основною роботою. Станом на 6 січня 2024 року єдиним професійним військовим у групі був її командир. Інші учасники — бізнесмени, вчителі, медики та представники інших професій.

Питань у пересічного глядача після перегляду таких сюжетів може виникнути чимало. Адже ці люди захищають наші домівки від авіаційних атак, тоді чи справді держава не фінансує їхню діяльність? Чи координується робота добровольців з основними силами ППО і як саме? А також чи може участь у такому формуванні стати альтернативою загальній мобілізації?

Про це журналісти "Телеграфу" вирішили запитати безпосередньо у командира столичного ДФТГ "Мрія" – судді Конституційного Суду України у відставці Сергія Саса. Це формування має найбільше вогневих позицій у Києві.

Командир одразу зазначив, що добровольчі формування не діють безпідставно – їхня діяльність ґрунтується на Законі України "Про основи національного спротиву". Саме він визначає, що ДФТГ підпорядковуються військовим частинам Сил територіальної оборони. Окрім того, є ще постанова Кабміну №1449 від 29 грудня 2021 року. Вона детально пояснює, як саме мають діяти такі формування.

І дійсно, добровольці формування "Мрія" не мають військового статусу і є цивільними особами.

— Командира для ДФТГ призначає командувач Сил територіальної оборони України. Для мене таке призначення відбулося 8 березня 2022 року. Відповідно до закону, командир добровольчого формування укладає контракти з добровольцями для проходження служби у ДФТГ, — пояснює він.

Іншими словами — всі, хто підписав контракт, є добровольцями й на добровільних засадах виконують завдання територіальної оборони, визначені Законом України "Про національний спротив".

За словами Сергія Саса, чоловіки від початку знали, що жодних виплат за таку службу не буде. Адже відповідно до закону, добровольчі формування забезпечуються виключно зброєю (переважно стрілецькою) та боєкомплектом до неї. За певних обставин може надаватися інша зброя, але для цього потрібне окреме рішення командувача Сил територіальної оборони.

Що стосується матеріально-технічного забезпечення, то одяг, транспорт, пальне, харчування, місця постійної дислокації, облаштування вогневих позицій засобами спостереження, ДФТГ вирішує самостійно.

— Від держави ми отримуємо лише планшети із системою "Віраж" або "Кропива" для моніторингу повітряного простору. Усе інше – тепловізори, біноклі, лазерні вказівники, прожектори – закуповується силами добровольців завдяки підтримці спонсорів та небайдужих людей, — говорить командир.

Люди, звісно, потребують матеріальної допомоги, і за три роки добровольці отримували її від київської влади. Перший рік — по 12 тисяч гривень, потім двічі по 20 тисяч.

— Це важко назвати зарплатою, але для багатьох сума була суттєвою, бо ж треба форма, взуття, екіпірування, — говорить Сергій Сас.

За його словами, добровольці звикли шукати ресурси самостійно. Ті члени формування, що мають пристойну цивільну зарплату, часто віддають частину своїх грошей на забезпечення підрозділу.

І відповідь на питання, чому держава обирає не включати добровольців до складу сил оборони як військовослужбовців та відповідно не платити грошове забезпечення, насправді існує. Як пояснює Сергій Сас, між добровольцем і військовим є одна важлива відмінність.

Військовослужбовець підписує контракт із державою. Він зобов’язується виконувати певні завдання, а держава, своєю чергою, зобов’язується платити йому зарплату, забезпечувати місце служби, відповідну посаду, виходячи з його навичок і фаху. Ситуація з ДФТГ дещо відрізняється: вони надають можливість тим, хто хоче боротися з ворогом, виконувати бойові завдання, але в той самий час не бути призваним до лав Збройних Сил. Але…

Перебування у ДФТГ (не) є гарантією від призову

Жодного спеціального посвідчення про свій статус члени ДФТГ не мають. Однак, як суворо підкреслює командир "Мрії", статус добровольця жодним чином не впливає на можливість мобілізації чи призову на військову службу.

— Дехто думає, що добровольчі формування – це місце, де ховаються ті, хто не хоче мобілізуватися. Але це абсолютно хибна думка, і я можу пояснити чому, — говорить Сергій Сас.

Наприклад, у "Мрії" є понад 50 суддів, які здійснюють правосуддя, а у вихідні та вночі несуть чергування на постах протиповітряної оборони. Також є ветерани та інші категорії осіб, що не можуть бути мобілізовані.

Що ж до військовозобов’язаних, то процедура чітко визначена. Командир добровольчого формування при укладанні контракту передає один примірник добровольцю, один залишається у ДФТГ [у відділі кадрів], а ще один надсилається до ТЦК за місцем приписки добровольця.

— Тобто ТЦК отримує інформацію, що ця людина є добровольцем. Якщо виникає необхідність, її не потрібно шукати – вона вже зареєстрована, і у разі потреби вона готова йти на службу, — наголошує Сергій.

Командир відзначає, що не має змоги прийняти добровольця та укласти з ним контракт, якщо той не стоїть на обліку в ТЦК. Саме тому одна копія контракту обов’язково передається туди. Крім того, ще один примірник надсилається у військову частину Сил територіальної оборони, під керівництвом і контролем якої діє ДФТГ.

На запитання журналістки "Телеграфу", чи, можливо, в ТЦК вважають, що якщо люди зайняті справою, то немає потреби їх мобілізувати, командир ДФТГ відповів, що вони в будь-якому разі не ховають військовозобов'язаних добровольців. Навпаки – тут люди навчаються, здобувають необхідні навички, зокрема у володінні зброєю, і вміють виконувати реальні бойові розпорядження.

— Усі добровольці, незалежно від статусу – чи то народні депутати, судді, державні службовці — проходять обов’язковий двотижневий навчальний курс у нашому військово-цивільному центрі. Ми формуємо навчальні групи по 15–20 осіб, які проходять підготовку з тактики, стрілецької зброї, психології, тактичної медицини та інших дисциплін, які потрібні сучасному військовому, — говорить він.

Після цього добровольці безплатно отримують сертифікат про проходження базової загальновійськової підготовки (БЗВП). Це фактично курс молодого бійця, який раніше мав іншу назву.

"Попри непридатність захищали Київ"

Як зазначає Сергій Сас, добровольці – це зріз населення, тобто представники всіх соціальних груп. На початку широкомасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року багато громадян вирушили до військкоматів (тоді ще не ТЦК) або до частин Сил територіальної оборони, де формувалася Київська бригада ТрО. Однак через велику кількість охочих не всі змогли потрапити до армії чи територіальної оборони.

Тоді люди почали вступати до добровольчих формувань, оскільки це дозволяло їм отримати зброю і стати на захист держави. Серед них були:

• військовозобов’язані, які не встигли потрапити до лав ЗСУ;

• державні службовці, судді та інші особи, що мали бронь і не могли бути мобілізованими;

• студенти, які не підлягали призову;

• особи віком 60+, яких не призивали до ЗСУ;

• пенсіонери, ветерани війни, ветерани Збройних Сил та правоохоронних органів;

• люди з інвалідністю, які не могли служити в армії, але хотіли допомагати обороні.

Тоді ініціативна група звернулася до Київської військової адміністрації, яка погодила створення ДФТГ. Сергій Сас, пригадує, як підписав контракт із понад 1200 добровольцями, які брали участь у боях за Київ. За цей період формування втратило 5 осіб, один з них зник безвісти, а 18 отримали поранення, з яких 8 — тяжкі.

Щоправда, пізніше ситуація в складі добровольчого формування змінилася. Частина людей за ці три роки пішла до лав Збройних Сил – понад 300 осіб. А оскільки добровольчі формування не виплачують зарплату, а всі організаційні та матеріальні питання лягають на самих добровольців, деякі повернулися до цивільної роботи. Ще частина людей залишили службу через здоров'я. Тож нині у ДФТГ "Мрія" залишилось понад 500 відданих добровольців, які продовжують виконувати завдання територіальної оборони.

"Сили ППО повідомляють все, що потрібно знати — куди, коли і що летить"

Коли добровольці оговталися після перших тижнів великої війни, вони помітили, що є багато завдань, які держава не може вирішити самостійно. Один із таких напрямків – безпілотні літальні апарати. Вже тоді стало зрозуміло, що вони матимуть значний вплив на хід бойових дій.

Сьогодні ДФТГ "Мрія" має кілька мобільних груп, що патрулюють небо столиці.

— Добровольці, звісно, не працюють самі по собі, не діють хаотично чи за власним бажанням. Наші мобільні та стаціонарні вогневі групи діють за наказами командування територіальної оборони та ЗСУ, — говорить Сергій Сас.

Перший безпілотник добровольче формування територіальної громади "Мрія" збило ще 31 грудня 2022 року. На той момент у ДФТГ вже були розгорнуті вогневі позиції, які успішно знищували ворожі дрони. Приблизно так це відбувається і зараз.

За словами командира, за останній місяць [березень] ДФТГ вдалося збити три ворожі безпілотники, які, на щастя, так і не долетіли до своєї цілі.

— Добровольчі формування – це не лише наше, а й десятки інших підрозділів у Києві та за його межами. Усі вони діють у системі сил протиповітряної оборони, і наша робота чітко координується з військовими, — пояснює Сас. — Все, що потрібно знати — куди, коли і що летить — у нас є ця інформація. Це ж не хаотична стрільба "куди попало", а чітко відпрацьована система, яка мінімізує загрозу для цивільного населення.

Саме тому добровольці працюють з тими ж засобами, що й Повітряні Сили. Відомо, що Ракети Patriot занадто дорогі, щоб їх можна було випустити по кожній цілі. Тому з дронами іранського виробництва Shahed мобільні групи борються з більш рентабельними технологіями.

— У системі ППО є різні рівні. Є так звана "велика" ППО — це комплекси типу Patriot, SAMP/T, IRIS-T, а також, наприклад, Gepard, які можуть працювати по ракетах. Це випускають тільки по балістичних цілях та крилатих ракетах. Використовувати його для дронів-камікадзе просто нерентабельно. Це дуже дорога система, ракета до якої може коштувати мільйони доларів. А "Шахед" — це, вибачте, дрон "із гілок і палок", який коштує 100–150 тисяч, — розповідає командир.

Зазвичай для виявлення і знищення дронів застосовують прожектори, тепловізори та стрілецьку зброю.

— У Києві туман взимку був справді проблемою, бо Дніпро не замерзає, часто підіймається туман, низька хмарність. Але якщо небо ясне, прожектори працюють добре. Якщо є туман або хмари низько, ми використовуємо тепловізори. Для збиття беремо кулемети калібру 7,62×54 мм і 12,7 мм. Вони ефективні. Деякі підрозділи працюють із зенітними установками, як-от ЗУ-23-2. Плюс є "Гепарди". Все разом дає певний результат. Але, звичайно, хотілося б кращого оснащення, — розповідає командир.

Завдання не лише в небі

Окрім протиповітряної роботи, добровольчі формування залучаються до інших поставлених завдань. До прикладу, у 2022 році ДФТГ "Мрія" активно доставляли необхідні вантажі на фронт – загалом понад 200 тонн. Це були автомобілі, харчі, генератори, медичні препарати, спеціальне обладнання.

Згодом столичні добровольці створили навчальний центр, який функціонує й досі. Отримали сертифікат Міністерства оборони та почали навчати як військовослужбовців, так і цивільних операторів дронів. За словами Сергія Саса, за три роки вдалося підготувати понад шість тисяч спеціалістів, з них понад чотири тисячі – це військові, які зараз виконують бойові завдання у складі різних підрозділів.

Після завершення навчання видається сертифікат і атестаційна книжка. Там зазначено, які типи літальних апаратів освоєно і скільки годин нальоту має людина. Це дає можливість тим, хто йде до ЗСУ, отримати військово-облікову спеціальність "оператор безпілотних літальних апаратів".

Ще один напрямок їхньої роботи – навчання операторів ПЗРК. Це переносні зенітно-ракетні комплекси, які застосовуються для ураження живої сили, бронетехніки та повітряних цілей противника. До них відносяться такі відомі системи, як "NLAW", "Javelin", "Stinger", різні типи РПГ.

— Ми вже навчили майже сім тисяч осіб, як цивільних, так і військових. Причому навчання в нашому центрі, як для операторів дронів, так і для операторів ПЗРК, є безплатним — ділиться Сергій.

Крім цього, у ДФТГ "Мрія" є два інженерні підрозділи, де ми виробляємо турелі для мобільних і стаціонарних вогневих груп, що спеціалізуються на виявленні та знищенні ворожих дронів – зокрема "шахедів" та інших загроз, які атакують українські міста.

— А ще ми займаємося виготовленням артилерійських установок. Шукаємо по всій Європі відповідні автомобілі, встановлюємо на них 100-мм зенітні гармати та передаємо ці бойові машини прикордонникам, підрозділам територіальної оборони та іншим військовим частинам, які виконують бойові завдання, — розповідає командир. — Неодноразово наші добровольці брали участь у пошукових операціях з виявлення та знищення диверсійних груп у Києві. Такі заходи проводяться регулярно, і це теж бойові розпорядження.

"Доєднатися може кожен охочий"

Під час розмови з "Телеграфом" до кабінету Сергія Саса час від часу заходять його підлеглі. Двоє жінок, які служать у ДФТГ "Мрія" з перших днів великої війни, з 2022 року, паралельно працюють у Міністерстві соціальної політики.

— Одна чергує щочетверга, інша – щоп’ятниці, вони заступають на вогневі позиції. У нас багато жінок, хоча точну кількість зараз важко сказати. Але ніяких обмежень чи дискримінації немає. — говорить командир. — Якщо говорити по суті, то є 65-та стаття Конституції України, яка чітко зазначає: захист суверенітету, територіальної цілісності та незалежності – це обов’язок кожного громадянина, незалежно від віку, статі чи соціального стану.

У ДФТГ "Мрія" також багато студентів, навіть цілий молодіжний взвод. Молоді хлопці заступають на чергування, але перед цим проходять обов’язкове навчання. Буває, що люди спробують і розуміють, що це не для них. Але є й ті, хто залишається.

— Серед наших добровольців є і молоді дівчата. Наприклад, була одна дівчина, яка приєдналася два роки тому, щойно після школи, ще не досягнувши 18 років. Ми навіть сумнівалися, чи приймати її, але зрештою погодилися. Сьогодні вона несе чергування на вогневій позиції, освоїла зброю та всі необхідні навички, — розповідає Сергій.

За його словами, після двотижневого навчання всі проходять додаткові тренування в інтерактивному тирі, де вивчають боротьбу з повітряними цілями, роботу з ПЗРК різних типів.

— Наше головне завдання – дати всім можливість виконати свій обов’язок. У нас немає такого, що командування сидить в кабінетах, а всі інші чергують. Всі ходять на вогневі позиції, включно зі мною. Ми діємо за наказом, відповідно до графіка, і я сам також несу службу нарівні з іншими. Щодня видаються накази, хто заступає на яку вогневу позицію, з яким озброєнням і які засоби ураження застосовуються, — розповідає командир.

На його думку, добровольчі формування важливі, і саме Київ є прикладом. Оскільки добровольці відіграли вирішальну роль у захисті міста на початку війни. Тоді в столиці було 47 ДФТГ, і разом із ЗСУ та іншими військовими формуваннями вони змогли організувати оборону міста. Добровольці взяли зброю, долучилися до ТрО та ДФТГ, і це дало результат.

— Загалом, за ці три роки стало очевидним: в Україні виросло покоління, яке не знає ні "совка", ні "раші". Вони народилися в незалежній Україні, і для них це їхня країна, яку вони готові захищати, — підсумовує командир ДФТГ "Мрія" Сергій Сас.