"Борг" у $120 млрд та загроза суверенітету: скандальні деталі нової угоди про копалини - ЗМІ

Угода про корисні копалини була готова до підписання у Вашингтоні ще 28 лютого.

Але цього не сталося через словесну перепалку в Овальному кабінеті.

Після цього США «викинули на смітник» старі домовленості і 23 березня запропонували варіант угоди, який є наперед неприйнятним для України.

Про це у своїй статті пише редактор «Європейської правди» Сергій Сидоренко.

У матеріалі зазначається, що проєкт угоди:.

перетинає майже усі червоні лінії, узгоджені перед тим;.

позбавляє Україну частини суверенітету;.

суперечить майбутньому членству в ЄС;.

зобов’язує Україну оплатити усю допомогу США минулих років, яку держава отримувала як безповоротну.

«Останній підхід розпаковує скриньку Пандори і неуникно спричинить навалу претензій також від інших держав.

Годі й говорити, що у проєкті немає ані слова про безпекові гарантії», — зазначає автор статті.

На його думку, підписувати угоду в такому вигляді немає сенсу.

Цей крок був би політично самовбивчим для президента Володимира Зеленського і шкідливим для держави.

Окрім того, така угода не має шансів бути ратифікованою у Верховній Раді.

Без ратифікації угода або взагалі не запрацює, або буде одразу скасована.

Що міститься у проєкті угоди про корисні копалини?.

23 березня Україна отримала від США перший проєкт нової угоди про розподіл доходів від українських надр, написаної на 58 сторінках дрібним шрифтом.

Американці вирішили відмовитися від двостадійного підходу.

Відповідно до нього, спершу сторони мали б узгодити рамковий договір з основними параметрами, а потім — детальну міжурядову угоду та перейти до фінального документа.

Українські посадовці безуспішно намагалися переконати американців, що це хибний підхід, що велику угоду треба буде ратифікувати у Верховній Раді.

Автори документа описали все — від поводження з доходами до правил голосування у двосторонній структурі, яку має створити ця угода.

Згадана структура отримала назву «Американсько-український інвестиційний фонд реконструкції та розвитку».

З боку США головним учасником фонду мала стати Міжнародна фінансова корпорація з розвитку (або DFC).

Передбачалося, що вона робитиме основні призначення у фонді, керуватиме коштами тощо.

Зазначається, що США повністю переглянули параметри та принципи «спільного» управління українськими надрами, майже повністю підпорядкувавши цей процес собі.

Тобто по суті, цей проєкт угоди ґрунтується на найпершому її варіанті, який міністр фінансів США Скотт Бессент привіз до Києва ще 12 лютого.

Тоді Зеленський назвав документ неприйнятним.

Раптовий «борг» України на 120 мільярдів доларів.

Проєктом угоди передбачено, що Україна зобов’язана компенсувати США вартість усієї їхньої допомоги — бюджетної, військової, гуманітарної тощо, наданої після повномасштабного російського вторгнення 2022 року.

Згідно з документом, загальну вартість допомоги ще треба буде підрахувати.

Вона отримує статус «Початкового внеску DFC» до фонду.

За оцінками незалежного Інституту Кіля, сума американської допомогу для України становить 114 млрд євро або 123 млрд дол.

Якщо детальніше про умови компенсації, то на уряд України накладений обов’язок конвертувати доходи фонду у долари і перераховувати їх на закордонні рахунки американської сторони за першим запитом і без жодних комісій.

Гроші для свого функціонування і для погашення «пайового боргу» фонд збиратиме з майбутніх доходів від українських надр: отримуватиме 50% від вартості усіх нових ліцензій, рентних платежів тощо з нових родовищ.

Окрім того, у документі є згадка про 50% доходу держави від інфраструктурних об’єктів, але вона лишилася не деталізованою.

Угода передбачає право фонду реінвестувати всі або частину отриманих доходів в інвестпроєкти в Україні на свій смак.

Водночас фонд отримуватиме 50% майбутніх доходів держбюджету України від цих інвестицій.

Але всі гроші не будуть реінвестовані, адже за Україною лишається зобов’язання погасити понад 120 млрд дол.

І сума компенсації до американського бюджету збільшуватиметься на 4% щороку.

«Тобто в України не лише з’являється величезний де-факто борг, якого зараз не існує — на додаток до цього нашу державу «ставлять на лічильник», — зазначає автор статті.

Це була одна з найчіткіших червоних ліній для Києва.

Україні доведеться забути про Європу та суверенітет.

США у новому проєкті угоди вимагають право першого розгляду щодо усіх майбутніх інвестиційних проєктів «у сфері природних ресурсів та у сфері інфраструктури».

Україна може вести переговори з іншими лише у разі відмови американських учасників.

А ще український уряд має розкривати для США усі, зокрема й конфіденційні, деталі таких переговорів.

Передбачається, що Україна буде юридично позбавлена права робити будь-кому з інвесторів кращу ніж американцям пропозицію протягом року від моменту відмови партнерів зі США від інвестицій у певний проєкт.

Ще одне положення зобов’язує Україну додавати до ліцензій для компаній-видобувачів «критично важливих копалин» заборону на продаж цих копалин «покупцям, основне місце діяльності яких розташоване в країні, яку DFC визначає як стратегічного конкурента США».

«Зважаючи на чинне торгове та політичне протистояння США з Європою, є значний шанс, що Євросоюз буде визначений конкурентом Америки (зрештою, це так і є).

Для України, яка прямує до членства в ЄС, заборона торгівлі з ЄС є безглуздям — утім, автори угоди не переймалися такими речами», — вказує автор матеріалу.

Найбільше суверенітет України обмежує те, що уряд узагалі не матиме впливу на роботу фонду та його рішення.

DFC одноосібно призначатиме генерального партнера, який операційно керуватиме фондом.

У правлінні фонду більшість матимуть представники США, і їхніх голосів буде достатньо для ухвалення рішень, незалежно від позиції представників України.

Окрім того, українські кандидати повинні будуть пройти схвалення з боку DFC.

Таким чином фонд, який де-факто фінансуватиме лише Україна за рахунок бюджетних надходжень від надр та інфраструктури, юридично більше схожий на американську організацію.

Навіть податки він платитиме у США, а не в Україні.

Бізнес, а не держава.

Текст угоди написаний як проєкт комерційної домовленості, до якої держави не долучені.

Документ не містить вимогу України про ратифікацію договору у Верховній Раді.

Цю вимогу просто неможливо обійти, адже без ратифікації угода про корисні копалини не матиме законної сили.

Згідні зі ще однією нормою проєкту угоди, її треба адаптувати не до вимог ЄС або Конституції, натомість Україна має гарантувати США, що угода про надра в її чинному вигляді не призведе до конфлікту з іншими законами та зобов’язаннями і до проблем DFC через це.

Головний висновок: угода у цьому вигляді має нуль шансів на ратифікацію.

Видання зазначило, що угода вона нагадує документ про експропріацію.

Згідно з угодою, США претендують на половину нафтових, газових і вуглеводневих ресурсів України, майже на всі її метали та більшість інфраструктури.

Натомість США не пропонують жодних гарантій безпеки.