Глобальні здирники готують розмін інтересів, або Трамп і Путін в дії

Пряма мова Зеленського щодо т. зв. договору про корисні копалини: «Ми маємо дуже багато цих договорів про корисні копалини. І тому я хотів би до цього підходити не теоретично, а практично. І тоді, коли буде кінцева версія від США того чи іншого договору, чергового. Тому що постійно змінюються умови. І мені здається, начебто ми вже домовилися, що буде рамкова угода, а вже потім повна угода. А зараз, я так розумію, Америка змінює ці правила і пропонує одразу повну угоду», – сказав президент.

Ключове – США змінюють «ці правила», тобто правила гри змінюються по ходу гри. Почали  гру в шахи, продовжили грою «в Чапаєва», а на завершення – дошкою по голові. Так виглядає…

Чому США міняють правила і умови? Та тому, що паралельно йде трек домовленостей з росіянами в рамках пакту Віткоффа – Дмитрієва з формування глобального партнерства Трампа – Путіна. А точніше – глобального партнерства заради глобального ж здирництва. Не випадково Путін завів мову про Арктику і нібито випадково «згадав» що Америка претендувала на Гренландію ще в середині ХІХ століття. Подальший історичний екскурс Путіна створює враження обґрунтованості претензій Трампа на Гренландію, мовляв, давно США її хотіли.

І ось тут якраз і криється відповідь на питання якою може бути оборудка двох безумців, спраглих до переділу світу.

Путін підтримає Трампа в питанні Гренландії, Трамп підтримає Путіна в питанні України. «Ти хочеш Україну? Тримай, ось моя угода по мінералах, в якій я заправляю всім, що є в Україні, через мою більшість і контрольну позицію в управлінні Фондом (п’ять людей, троє з них від США з повним правом вето)», – так може виглядати пропозиція Трампа Путіну у разі, якщо українська сторона погодиться на підписання тої дикості, що запропонована з Білого дому.

Зі свого боку, Путін не буде заперечувати і з розумінням поставиться до анексії Сполученими Штатами Гренландії, адже, мовляв, претензія історично обґрунтована. «Ми говоримо про серйозні плани з американської сторони щодо Гренландії. Ці плани мають давнє історичне коріння», – сказав Путін на Міжнародному арктичному форумі в Мурманську 27 березня.

Відомий британський правник Алан Райлі, якого знаю певно років зо 15, якщо не більше (з часів протидії ще першому «Північному потоку»), дав детальний юридичний аналіз неприйнятності для України американського проекту договору про корисні копалини.

На основі цього аналізу можна дійти висновку що юридична схема управління фактично американським «Фондом «Україна» (місце реєстрації - штат Делавер, внутрішній офшор США) надає можливість адміністрації Трампа передати цей актив третій стороні в будь-який час. Здійснити розмін українського активу, сконцентрованого в американських руках, якщо інші руки запропонують вигідну Deal, ніщо не заважатиме, адже для Трампа deal – понад усе. А якщо аборигени будуть проти, то можна «дошкою по голові» в російському стилі нетрадиційної гри в шахи.

Чиї це будуть руки і з ким може бути Deal, цілком зрозуміло.  Принцип «ти мені, я тобі» вже простежується у форматі двох глобальних здирників.

В якості доважку до України Путін ще може отримати від Трампа згоду на анексію норвезького архіпелагу Свальбард (Поморскіє острова) в Арктиці.

Ось така картина глобального здирництва двох схиблених геронтократів вимальовується. І ще одне – пропонована Трампом Зеленському оборудка «по мінералах» з послідуючим перепродажем «активу», цілком вписується в стратегію «віддирання Росії від Китаю» через зваблення Путіна Україною. Мовляв, ти 12-й рік воюєш за цей актив, поклав мільйон своїх людей, а я його без війни здобув за кілька місяців і готовий продати…

Deal!

Тож, вологим мріям загарбників, звідки би і в якому вигляді вони не приходили, маємо покласти край спільними зусиллями.