Основна проблема введення нагляду за ОМС — місцеві держадміністрації-гібриди

Сьогодні реформа децентралізації зайшла в глухий кут. Все що можна було зробити безболісно та в рамках Конституції вже зроблено, і далі лишилося різати по живому. Про те, чому децентралізація зайшла у глухий кут і в чому основна причина проблеми введення державного нагляду за ОМС в інтерв'ю редактору відділу внутрішньої політики Інні Ведерніковій розповів експерт — співавтор базового законопроєкту №4298, голова Центру політико-правових реформ (ЦППР) Ігор Коліушко у статті «Законопроєкт №4298. Чи зможуть центральна та місцева влади подолати розкол заради держави?».

«Щоб розібратися в ситуації, потрібно згадати, з чого все починалося. Концепція реформи місцевого самоврядування і територіальної організації влади затверджена Кабінетом міністрів 2014 року. Щодо місцевих державних адміністрацій вона містить дві цілі: запровадити контроль над якістю публічних послуг, які надають органи місцевого самоврядування та територіальні органи центральних органів виконавчої влади (ЦОВВ), і перетворити самі держадміністрації з органів загальної компетенції на структури з контрольно-наглядовими функціями у системі виконавчої влади. Згодом, у процесі реалізації, ми почали частіше вживати термін «органи префектурного типу. Це, по суті, те саме. Але першопричина проблеми в іншому: з моменту ухвалення Конституції 1996 року наші місцеві державні адміністрації стали своєрідними гібридними утвореннями», – розповідає  голова ЦППР Ігор Коліушко.

Він пояснив, що, по-перше, держадміністрації представляють державну владу в межах певної адміністративно-територіальної одиниці. Частково така ситуація відповідає моделі префектур.

По-друге, додав експерт, держадміністрації фактично мають територіальні підрозділи деяких центральних органів виконавчої влади. Тоді як префектури зазвичай таких функцій не мають. Зокрема, префектури здійснюють нагляд і координацію роботи територіальних підрозділів ЦОВВ, але самі ними не є. І, по-третє, місцеві державні адміністрації фактично виконують функції виконавчих органів обласних і районних рад як органів місцевого самоврядування.

Тобто місцеві держадміністрації увібрали у себе все. Чому? За словами Коліушка, тоді у 1996 році — у парламентарів був страх перед сепаратизмом та надмірною самостійністю обласних рад.

«Коли ж планувалася децентралізація, передбачалося, що в місцевих держадміністрацій залишаться тільки дві функції — координація територіальних органів державної влади й нагляд за законністю актів органів місцевого самоврядування. Тобто саме те, що й роблять префектури. І все це має бути пов’язано з представництвом держави на місцях — саме в особі уряду», – зазначив експерт.

Однак для цього, потрібна була зміна Конституції. У Концепції реформи місцевого самоврядування і територіальної організації влади, затвердженої раніше урядом, відповідні зміни Основного закону зазначені як перший пункт реформи.

«Передбачалося, що зміни до Конституції будуть внесені на першому етапі, — і цими ж змінами буде передбачено створення виконавчих органів обласних і районних рад. У такому разі відповідна функція місцевих держадміністрацій відійшла б автоматично. Тоді залишалося б тільки розмежувати повноваження між центральними органами виконавчої влади і майбутніми префектурами. А також між центральною та місцевою владою», – додав Коліушко.

Однак змін до Конституції не внесли, бо не вистачило політичної волі.

Реформа децентралізації в Україні стала найуспішнішою, за версією європейських партнерів. Однак, навіть попри те, що місцева влада отримала гроші та повноваження, подальші зміни все ж стали на паузу. Зокрема, центральна та місцева влада по різному бачать держнагляд і завершення децентралізації. А проєкт закону №4298, який і має завершити реформу, заблоковано в комітеті.