Путін не помре, Трамп не охолоне: 5 варіантів продовження мирних перемовин

Володимир Зеленський, перебуваючи 26-27 березня з візитом у Франції, дав інтерв’ю групі телеканалів Eurovision News, під час якого розповів, що мораторій на удари по енергетичній інфраструктурі, про що було домовлено у Ер-Ріяді, фактично почав діяти.

Відповідаючи ж на запитання про страхи Путіна, Зеленський неочікувано сказав, що той невдовзі помре. "Чого боїться Путін — втратити свою силу. Це залежить від стабільності суспільства, але залежить і від його років. Путін помре скоро, це факт, і все закінчиться. Він може закінчити до того, як закінчить своє абсолютно невдале історичне життя. Ось чого він боїться. Ну і лишитись на самоті", — зазначив президент, додавши при цьому, що очільник Кремля "хоче відновити СРСР і трішечки більше".

Наскільки доречними є подібного роду висловлювання в той час, коли на дипломатичному горизонті з’явилася надія на перемир’я, поцікавився Фокус у глави Центру прикладних політичних досліджень "Пента", політолога Володимира Фесенка.

Президент Зеленський здивував журналістів, коли відповідав на питання про ймовірні страхи Путіна і сказав, що той скоро помре. Крім того, глава держави зауважив, що керівництво США, зокрема спецпредставник Трампа Віткофф зараз перебуває під впливом наративів Росії. Чи не завадять, на ваш погляд, такі висловлювання першої особи держави мирному перемовному процесу?

Я думаю, що в цих заявах, як часто буває у Зеленського, присутня, передусім, емоційна складова. На Трампа, а відтак на позицію США у переговорному процесі може вплинути те, що стосується самого Трампа. Зеленський щоправда, крім того, що Путін невдовзі помре, сказав і про певні російські впливи, зокрема, на спец посланця президента США Віткоффа. Втім зараз, на відміну від того, що ми спостерігали нещодавно в Овальному кабінеті Білого дому, градус напруги суттєво впав. До того ж, Трамп, а також віце-президент США Ді Венс вже реагували на критику Віткоффа після його інтерв’ю Такеру Карлсону, зазначивши, що це не вплив РФ, а такий собі потяг до миру його спецпосланця. Тому, будемо сподіватися, що ніяких серйозних наслідків свіжі заяви президента України у Білому домі не викличуть. Так, звісно, краще не ходити по лезу, але знову ж таки, інтерв’ю Eurovision News, на моє переконання, відображає нинішній емоційний та політичний стан президента Зеленського. З одного боку, це, безумовно, сподівання на мир, на те, що переговори врешті-решт приведуть до припинення вогню. З іншої ж сторони, заяви відносно смерті Путіна – це насправді відображення не лише власних бажань, а й ретрансляція очікувань абсолютної більшості українців.

Дональд Трамп заявив, що Білий дім вивчатиме перелік умов, які висунув Кремль за підсумками перемовин у Ер-Ріяді. Чому США, систематично вимагаючи поступок з боку Києва, лояльно ставляться до забаганок Москви?

Річ у тім, що Дональд Трамп, який прагне будь що досягти угоди про повне припинення вогню, досі вважає, що це можна зробити за рахунок поступок Путіну. Тобто, поки що Трамп все ще вважає, що такий підхід є дієвим і неодмінно спрацює. Тут слід зауважити, що РФ вдається і до різних маніпулятивних інструментів. У якості наочного прикладу можна навести історію з портретом президента США, який привіз з Росії пан Віткофф, попутно розказавши історію про те, як Путін молився за Трампа. Ніхто ж не може насправді перевірити, молився Путін чи ні, але звучить це зворушливо, а для Трампа — це бальзам на його поранену душу. Але при тому, що кремлівські елементи психологічного впливу на Трампа, на жаль, діють, Трамп не до кінця вірить Путіну, адже йде на поступки РФ частково-вибірково, а не цілком і повністю. А якщо говорити загалом, то Трамп і Путін певною мірою — споріднені душі, тільки Путін хоче Україну, а Трамп – Гренландію. Різниця лише в тому, що Путін пішов повномасштабною війною, а Трамп поки що обмежується лише торгівельними війнами.

Коли і за яких обставин США змінять нинішню тактику пряника на метод батога відносно Росії?

Насправді, нехай другими планом і не зовсім помітно, але батоги і зараз використовуються. Наприклад, санкції проти Росії Сполученими Штатами продовжено і певні шпаринки для РФ там закрито. Але, на превеликий жаль, "пряників" для Росії наразі більше і, скоріше за все, це пов’язано з тим, що Трамп, усіляко уникаючи жорстких антиросійських методів, не хоче вийти на прямий конфлікт безпосередньо з Путіним. Втім, мені здається, у Трампа починає наростати незадоволення і навіть роздратування іграми Кремля.

Коли саме у Трампа увірветься терпець – це питання, на яке поки що не має однозначної відповіді. Але чи може Трамп охолонути до питання врегулювання російсько-української війни? Гадаю, підставою для цього може стати ситуація, коли переговорний процес зайде в глухий кут. Втім, на мій погляд, ще декілька місяців Трамп буде наполегливо рухатися до своєї мети щодо повного припинення вогню, адже це для нього вже idea fix. В той же час, коли він для себе остаточно зрозуміє, що нічого не виходить через постійні маніпуляції росіян, він дійсно може охолонути. Передбачити, коли це станеться – влітку чи восени, неможливо, тому що це Трамп, якому притаманні спонтанні рішення. Не виключено, що Трамп взагалі може раптово переключитися на якусь іншу проблему і замість припинення війни в Україні для нього на перше місце в списку пріоритетів вийде Гренландія. У разі, якщо Трамп дійсно до нас охолоне і вийде з переговорної гри, думаю, що тоді – не відразу, а через певний час, у ролі головного миротворця виступатиме Китай.

Важливо Дональд-завойовник: чи створить Трамп імперію, придбавши Гренландію, і як це вплине на Україну

Якщо аналізувати перемовини у Ер-Ріяді під призмою самокритики, які ще можливості могла задіяти українська делегація?

Важко сказати, бо для цього потрібно було б бути безпосередньо там, у Саудівській Аравії за переговорним столом. Втім, на мою думку, зараз, поки ще не має остаточних домовленостей "під ключ" щодо припинення вогню на морі, Україні вкрай важливо зробити акцент на тому, щоб наступний крок торкався припинення вогню в повітрі і відповідна угода була обов’язково формалізована. Тобто, США також мають взяти на себе відповідальність по реальному контролю за припиненням вогню. Зараз же – не в повній мірі, але все ж таки росіяни у переговорному процесі отримали трохи більше. З урахуванням цього, гадаю, ми маємо зробити свою позицію більш жорсткою.

У разі, якщо домовитися про перемир’я зрештою не вдасться, чи можливе загострення на фронті? Інакше кажучи, яким чином дипломатія впливає на військову погоду?

В даному разі йдеться скоріше про зворотній зв’язок. Тобто, не стільки переговори впливають на війну, скільки навпаки. З іншого боку, зрозуміло, що коли з’являється хоча б якась примара щодо завершення війни, якось не хочеться ризикувати життям і мотивація природно зменшується. Це – безумовний ризик. Плюс до цього, Росія може користатися постійними коливаннями американської позиції, як це було під час припинення постачання нам зброї і надання розвідувальної та супутникової інформації. На жаль, це безпосередньо впливає на хід бойових дій.

Але на переговорний процес військова ситуація впливає набагато більше. І найважчими в цьому сенсі будуть переговори щодо припинення вогню на суходолі. Головна проблема полягатиме в тому, що на багатьох ділянках не має стабільної лінії фронту і відповідно буде вкрай важко визначити лінію зіткнення. Поряд з тим, те, чого так прагнуть росіяни, а саме щоб ми ще до припинення вогню віддали їм Херсон, Запоріжжя і щоб лінією зіткнення були адміністративні кордони анексованих регіонів, не відбудеться. Я абсолютно переконаний в тому, що Україна на такий крок не піде, адже для нас це така ж червона лінія, як і невизнання окупованих територій російськими.