Запорізький напрямок: чисельність і перспективи дій військ РФ

Сьогодні ми на деякий час повернемося до старого формату – спробуємо розглянути ситуацію виключно на одному напрямку, на Запорізькому. Тому що, досить багато читачів запитують про це. Схема буде вже «випробувана» – про ворога, поточну ситуацію та її можливий подальший розвиток.

• 1 •

Даний напрямок входить до зони відповідальності угруповання військ (УВ) противника під назвою «Днепр» (фактично це частина військ «Южного военного округа»/ЮВО РФ). Його основу складають частини і з'єднання 58-ї загальновійськової армії (ЗВА), посилені рядом з'єднань і частин окружного підпорядкування.
58-а ЗВА діє у цьому напрямку практично у повному «штатному» складі:

19-та мотострілецька дивізія (мсд);
42-га мсд;
136-та окрема мотострілецька бригада (омсбр);
Мобільні тактичні групи з'єднань та частин зі складу армійського комплекту цієї армії, включаючи 12-ту ракетну бригаду (рбр), 100-ту окрему розвідувальну бригаду (орвбр), 4-ту військову базу, Цхінвалі (до мотострілецького батальйону), 291-шу артилерійську бригаду (абр), 67-му зенітно-ракетну бригаду (зрбр), 34-ту бригаду управління (бру) та 31-й інженерно-саперний (ісп), а також 40-й радіаційного, хімічного та біологічного захисту полки.

Крім військ (сил) самої 58-ї ЗВА, у тому ж напрямку розгорнуті придані їй сили і засоби, зокрема:

7-ма десантно-штурмова дивізія (дшд). Тут фіксується, як мінімум, два її десантно-штурмових полки (дшп) – 108-й і 247-й дшп.
47-ма «мотострілецька дивізія» (фактично, стрілецька дивізія), сформована у складі 18-ї ЗВА на території Кримського півострова, у рамках мобілізаційного розгортання. Спочатку вона належала до «територіальних військ», але потім її нібито реорганізували у стандартну «мотострілецьку дивізію». Вона діє у цьому напрямку у складі двох своїх «мсп» – за одними джерелами, за іншими – тільки одним «мотострілецьким полком».
22-га окрема бригада спеціального призначення (обр СпП) - до двох зведених тактичних загонів.
45-та окрема бригада спеціального призначення повітряно-десантних військ (обр СпП пдв). Діє на цьому напрямку щонайменше одним зведеним тактичним загоном.
І до 3-х, так званих «формувань типу БАРС» (фактично стрілецькі батальйони, що мають на озброєнні окремі одиниці бронетехніки, артилерії і мінометів, пересуваються в основному на «позаштатному» транспорті) + до 3-х батальйонів (всі «Ахмати»), що належать до федеральної служби військ національної гвардії (фсвнг) «россгвардія».
Основні сили армії діють на ділянці від Кам'янського до району села Білогір'я (на лівому фланзі 35-ї ЗВА, зі складу УВ «Восток»). По суті, армія розгорнута своїми основними силами на двох операційних напрямках – власне Запорізькому та Оріхівському.

За різними оцінками, угруповання військ противника на Оріхівському та Запорізькому напрямках може налічувати до:

70-72 тисячі «тушок» особового складу (за іншими даними, їх не більше 65 тисяч);
до 310-320 танків всіх типів (в основному це різні модифікації танків типу Т-72, але є навіть «модернізовані» Т-62М\МВ);
до 720-725 одиниць бойових броньованих машин (ББМ), включаючи бронеавтомобілі та тягачі типу МТ-ЛБ;
до 645-650 одиниць «ствольної» арти;
до 110-125-и реактивних систем залпового вогню (РСЗВ);
до 8-10-и пускових установок (ПУ) оперативно-тактичного ракетного комплексу (ОТРК), за іншими даними, може бути до 14-16 ПУ.

• 2 •

На даний момент, 58-а ЗВА веде позиційну оборону на значній частині своєї смуги, за винятком району між П'ятихатками – на північ від Долинки, де її сили і засоби вже майже два тижні намагаються просунутися у тактичній зоні (почалося десь між 13-15 березня), діючи у двох напрямках:

Долинка – Щербаки;
П'ятихатки – Степове.

У атакуючих/штурмових діях противника беруть участь до 2-х батальйонів 108-го дшп (зі складу 7-ї дшд), а також декілька підрозділів 503-го мсп (зі складу 19-ї мсд) та десь до батальйону 70-го мсп (зі складу 42-ї мсд).

Очевидно, що найближчим завданням передових підрозділів противника на цьому напрямку є просування до траси Кам'янське-Оріхів на ділянці Степове-Щербаки, а також захоплення опорних пунктів Збройних Сил України у районі сіл Степове та Щербаки.

Станом на вчорашній ранок противнику, у результаті досить активних атакуючих/штурмових його дій та інтенсивного вогню по позиціях наших передових підрозділів, вдалося просунутися (вклинитись) на цих напрямках на глибину до 2 км (у бік дороги та села Щербаки) та до 1,5 км (у напрямку села Степове).

Противник продовжує атакувати на згаданих напрямках, проте очевидно відчуває низку складнощів щодо підтримання інтенсивності своїх атак на попередньому рівні, оскільки темпи його просування явно мінімальні, навіть у рамках «тактичного покращення» передових позицій, а його передові підрозділи, намагаючись просуватися вперед, явно зазнають значних втрат.

На даний момент передові підрозділи противника, вочевидь, намагаються «зачепитися» за південні околиці села Малі Щербаки, встигли впритул підійти до вищевказаної дороги (на ділянці близько 3 км по фронту, між Степовим та Малими Щербаками) та вступити у бої за залишки хутора Лобкове, на південний захід від села Степове, попередньо зайнявши село П'ятихатки, розташоване на південь.

Очевидно, що командуванню противника вдалося сконцентрувати переважаючі сили та засоби на цій ділянці (насамперед щодо кількості особового складу, придатного для використання в активних штурмових діях, у складі своїх штурмових груп та підрозділів), використовуючи тактику дій малими піхотними групами, при інтенсивній вогневій підтримці (у тому числі за допомогою артилерії та тактичних ударних БпЛА), досягти певних результатів на тактичному рівні.

Разом з тим, питання ефективності його подальших дій, насамперед щодо нарощування темпів просування передових підрозділів, розширення свого тактичного вклинення у систему оборони Збройних Сил України на цьому напрямку, залишається відкритим. Оскільки, 2 км за два тижні – це не ті показники, які у цьому плані можуть сприяти особливому оптимізму його командування. Особливо, якщо згадати ту «ціну», яку воно було вимушене «заплатити» за просування на ці самі 2 км.

• 3 •

Тепер розглянемо можливі відповіді на питання – навіщо і що може статися далі?

У зв'язку з цим варто розглянути дві гіпотетичні ситуації, які можливі у даному випадку:

Якщо ці дії противника носять виключно «місцевий» (тактичний) характер
І, якщо ці самі дії противника «означають» щось більше і «глибше», ніж тактичний масштаб.

У першому випадку ці дії зрозумілі і логічно обґрунтовані. Противник на цьому напрямку явно намагається відновити положення, яке існувало до літа-осені 2023 року (до початку українського наступу на цьому напрямку) і водночас полегшити собі завдання, а також ускладнити його для ЗСУ, перерізавши найближчу рокаду в їхньому тактичному тилу (дорога між Степовим та Щербаками), що явно ускладнить для них маневр сил та засобів на тактичному рівні. І на даний момент, він близький до виконання цієї «мінімальної» програми – по суті, дорога вже перерізана, не сьогодні, так завтра ворог також «зачепиться» за Степове і Щербаки.

Але в іншому випадку все трохи складніше.

Очевидно, що для подальшого розвитку цього наступу, особливо з якимось оперативно-тактичним прицілом (наприклад, для дій щодо району оборони Збройних Сил України у районі Кам'янське, або для створення умов для початку/відновлення активних наступальних дій на сусідньому Оріхівському напрямку), противнику доведеться ввести у бій додаткові сили та засоби на цьому чи сусідньому напрямку. І на сьогодні я не готовий сказати, де саме він їх візьме. Просто тому, що поки я не знайшов інформації про перегрупування будь-яких значних сил і засобів (резервів) противника у смугу 58-ї ЗВА противника.
Ще одна особливість полягає у тому, що всі ці атаки (бої) «локального масштабу» на Запорізькому напрямку можуть мати «допоміжну» або, простіше кажучи, «відволікаючу» роль. У зв'язку з цим однозначно варто розглянути можливість спроби противника знову «стрибнути за Дніпро» або відновити активні дії на Оріхівському напрямку. Адже, ці дії явно не тягнуть на більший (стратегічний) масштаб «відволікання уваги».

Причому в обох цих варіантах явно відбувалися б «взаємовиключні» речі, адже їх масштаби різні, як і напрямки гіпотетичних дій військ противника. У першому йшлося б про зосередження основних сил і засобів зі складу УВ «Днепр» у смузі 18-ї ЗВА (й туди ж масово тягнулися б «обладнання для форсування»), у другому все відбувалося б навпаки – командування УВ «Днепр» перекидало б додаткові сили з Придніпровського напрямку у смугу 58-ї ЗВА (наприклад, 76-у дшд або одну, або навіть відразу дві, бригади 49-ї ЗВА – 34-у або 205-у омсбр).

Таким чином, підводячи підсумки, щодо Запорізького напрямку можна прийти до двох основних висновків.

«Наступальні дії» (а точніше, атаки) окремих частин та підрозділів 58-ї ЗВА противника на Запорізькому напрямку, на даний момент, мають дуже обмежений (тактичний) масштаб і саме на цьому рівні вони мають якесь значення. Не більше того.
Про якусь більшу загрозу з боку ворога на цьому напрямку говорити поки зарано. Інша справа, якщо одночасно ворог «пожвавішає» на Придніпровському напрямку або на сусідньому Оріхівському, чи намагатиметься різко та значно збільшити розмах та інтенсивність своїх атакуючих/штурмових дій на Запоріжжі.

Саме у такому разі, буде варто більш детально розібратися у гіпотетичних планах та задумах противника.