Ретрофутуризм у кіно та серіалах: «Фолаут», «Той, хто біжить по лезу» та інші

Наші уявлення про майбутнє весь час застарівають. Тому деякі сміливі винаходи та наукові прогнози з минулого сьогодні викликають лише ностальгічну посмішку. Але це не завадило їм отримати друге життя на кіно- та телеекранах. Тож зустрічайте добірку фільмів і серіалів у жанрі ретрофутуризм: від антиутопії «Бразилія» до постапокаліптичного серіалу «Фолаут». 

Ретрофутуризм в кіно та його основні піджанри

Промислова революція XIX століття зародила віру в науковий прогрес, який неодмінно має вказати людству шлях у щасливе завтра. Так народився футуризм — ідеалізоване уявлення про майбутнє з летючими автомобілями, монорейками, роботами, що приносять сніданок у постіль, і звичними туристичними подорожами на інші планети.

Деякі з цих сміливих фантазій про швидкість, комфорт і нечувані розваги сьогодні стали реальністю. Але більшість з них так і залишились нездійсненними мріями, змушуючи нас відчувати ностальгію, що з часом трансформувалася у ретрофутуризм — фантастичний жанр про майбутнє, яким його бачили з минулого чи яке базується на використанні застарілих в наш час технологій. Різноманітність цих технологій стала причиною появи цілої низки піджанрів ретрофутуризму зі своїми атмосферою та антуражем.

Стимпанк надихнувся Вікторіанською епохою та зображує альтернативне майбутнє, в якому технології використання пари досягли набагато більшого розвитку, призвівши до появи парових роботів і механічних комп’ютерів. 

Дизельпанк відтворює світи, що базуються на технологіях «дизельної ери» 1920-1940-х років. Це не лише двигуни внутрішнього згоряння, але й нуарна естетика тих років з джазом, дирижаблями та крутими детективами з одного боку та зростанням тоталітарних режимів і економічними потрясіннями з іншого.

Атомпанк — це ядерні технології, лампові комп’ютери, мрії про підкорення космосу та боротьба наддержав. Це також ейфорія 1960-х років, коли здавалося, що все можливе, на Марсі ось-ось розквітнуть яблуні, а інженери побудують фотонні зорельоти, на яких людство колонізує планети навколо найвіддаленіших зірок. 

Атомпанк створив стиль Raygun Gothic з візуальними мотивами сріблястих ракет, краплеподібних автівок і висотних веж, та знайшов яскраве втілення в іграх серії Fallout, де присутні не лише атомні автівки та літаки, а навіть компактні ядерні батареї для живлення вуличних ліхтарів, роботів і деяких видів зброї. 

Кіберпанк відрізняється від інших «панків» своїм песимізмом. А розвиток кібернетики, штучного інтелекту та віртуальної реальності у творах цього жанру відбувається на тлі занепаду, бідності, тотального контролю та домінування корпорацій. Влучно цю особливість описує англійській вираз High Tech, Low Life (високі технології, але низький рівень життя).

Варто зазначити, що ретрофутуристичні фільми можна умовно поділити на два типи. Одні свідомо малюють майбутнє на основі химерного поєднання технологій, як ось, наприклад, «Смертні машини» за романом британського фантаста Філіпа Ріва, де прогрес пішов іншим шляхом після планетарної катастрофи. 

Інші, як культова «Космічна одіссея 2001 року», потрапляють в ТОП фільмів у жанрі ретрофутуризм внаслідок дії невблаганного часу. Річ у тім, що різні технології, особливо комп’ютерні, старіють з різною швидкістю. Тому лампові монітори на борту зорельотів і штучний інтелект з пристроями зберігання на мікроплівках зараз виглядають, як ностальгічний зразок сміливих передбачень, що ніколи не стануть реальністю.

«Смертні машини»

Рік виходу: 2018
Рейтинг IMDb: 6.1

Лише 60 хвилин знадобилося світовій війні, щоб майже знищити все людство та відкинути його у середньовіччя. Через сотні років і наступила ера «Великих хижих городів» — циклопічних схожих на гори парових машин, які рухаються отруєною землею в пошуках ресурсів та продовольства, пожираючи менші міста заради виживання.

І головним серед цих гігантів є Лондон — моторизований мегаполіс на танкових гусеницях 60-метрової ширини та з собором Святого Павла на вершині. Правителі Лондона досліджують артефакти «стародавніх» —  іншими словами, людей XXI століття, щоб розробити таємничу суперзброю та поневолити всю Європу. А зупинити їх може лише дівчина на ім’я Естер Шоу. 

Розібратися у технологіях світу «Смертних машин» — це та ще головоломка. Адже попри те, що місто димить трубами парових двигунів, всередині його їздять звичайні автомобілі, володарі користуються примітивною подобою відеотелефона, а секретна лабораторія проводить експерименти з… розщеплення радіоактивних елементів. 

«Дикий, дикий Вест»

Рік виходу: 1999
Рейтинг IMDb: 4.9

1869 рік, США. Президент Грант відправляє двох свої кращих агентів, щоб розкрити таємницю зникнення відомих вчених. Виявляється, що їх викрав лиходій Арліс Лавлейс, який будує плани вбити президента та розділити країну на окремі частини.

Досягти цієї мети Лавлейс сподівається за допомогою своїх винаходів: парового танка та велетенського механічного павука, озброєного гарматами, кулеметами Гатлінга та вогнеметами. Але Джеймс Бонди XIX століття теж не пальцем роблені: мають в запасі чимало корисних шпигунських гаджетів, щоб покарати злого генія та відновити справедливість.

Стимпанкова комедія «Дикий, дикий Вест» отримала аж 5 антинагород «Золота малина». Але якщо сприймати її як дотепну пародію на всім відомі вестерни, то стрічка безперечно варта уваги. Тим паче, що різноманітні парові технології в ній відтворені справді досить винахідливо.

«Ліга видатних джентльменів»

Рік виходу: 2003
Рейтинг IMDb: 5.8

1899 рік, Велика Британія. Невідомі зухвало грабують державний банк за допомогою найновішого винаходу — танка. Незабаром ті ж грабіжники викрадають німецького розробника цепелінів. Поки світ опиняється на межі війни через взаємні звинувачення європейських держав, Її Королівська Величність викликає на допомогу членів секретної організації, до якої входять відомі літературні герої з надзвичайними здібностями: Капітан Немо, Людина-невидимка, вампірка Вільгельміна Гаркер, доктор Генрі Джекілл та інші. 

Така передумова дає можливість не лише відтворити на екрані ідеї Жюль Верна та інших класиків ретрофутуризму, але й пояснює, чому про всі ці винаходи не відомо широкому загалу. В іншому сюжет нагадує «Дикий, дикий Вест»: суперзлодій також викрадає вчених, щоб створити надзвичайно потужну зброю та захопити світ, але на його шляху стають герої з новітніми технологіями та власними надздібностями.

«Залізне небо»

Рік виходу: 2012
Рейтинг IMDb: 5.9

Чи достатнім був технологічний рівень нацистської Німеччини, щоб побудувати поселення на Місяці? Дехто, мабуть, скаже, що ні. Але прихильники теорії змови про таємну базу СС під кригою Антарктиди впевнено дадуть відповідь «так». Автори «Залізного неба» вирішили їм підіграти та дослідити, як би могла виглядати база гітлерівців на Місяці.

За сюжетом, наприкінці війни німецькі вчені досягли прориву у вивченні антигравітації, та встигли запустити декілька побудованих на її основі летючих тарілок в бік нашого природного супутника. Там фашистські недобитки збирали сили заради вирішального удару по Землі, поки у 2018 році США не направили місію на Місяць. 

Цікаво, що німецькі колоністи якось примудрилися створити велетенський космічний крейсер «Загибель богів», але у розвитку комп’ютерів застрягли на рівні кінця 1940-х. Тому вирішили застосувати для керування своїм найпотужнішим судном обчислювальні потужності звичайного смартфона, який конфіскували в одного з американських астронавтів.

«Небесний капітан і світ майбутнього»

Рік виходу: 2004
Рейтинг IMDb: 6.1

Ви будете сміятися, але це вже третій фільм у стилістиці ретрофутуризму, в якому на початках загадково зникають відомі вчені. Але цим справа не обмежується. Тільки уявіть: над США кінця 1930-х років ширяють зграї невідомо чиїх безпілотників. А вулицями Нью-Йорка під оглушливе ревіння сирен крокують радіокеровані роботи зростом з п’ятиповерховий будинок.

Виявляється, що їх надіслав колишній нобелівський лауреат, а нині людиноненависник і лиходій Тотенкопф. В прихованих від світу ущелинах Тибетських гір він заснував таємну базу, на якій будує свій варіант космічного Ноєвого Ковчега та виношує плани покращити світ, вбивши всіх людей на планеті.

Врятувати людство береться дизельпанковий «дідусь» залізної людини —  небесний капітан Джо Салліван. Цікаво, що свою головну помічницю, журналістку Поллі Перкінс, він, схоже, передав у спадок герою Роберта Дауні-молодшого: і Поллі, і дружину Старка Вірджинію Поттс грає чарівна Гвінет Пелтроу.

Салліван, звісно, не має високотехнологічного костюма, але в нього є винищувач, який може робити досить… гм… дивні речі, які не під силу навіть новітнім F-47. Наприклад, може пікірувати в воду та продовжувати рух, як справжнісінький підводний човен. У фільмі є й інші паралелі з всесвітом Marvel. Насамперед героїня Анджеліни Джолі, яка подібно до Ніка Ф’юрі з «Месників» теж має летючий авіаносець і втратила одне око.

«Шалений Макс: Дорога гніву»

Рік виходу: 2015
Рейтинг IMDb: 8.1

Ідея дизельпанка, в центрі якої знаходяться важкі та шумні двигуни, що приводять у рух потужні механізми, отримала ідеальне втілення в постапокаліптичній франшизі про героя-одинака Макса Рокатанського, який намагається виживати в жорстоких австралійських пустелях.

Історія у світі «Шаленого Макса» пішла альтернативним шляхом, коли після кількох енергетичних криз Австралія опинилася повністю відрізаною від надходжень палива. Внаслідок цього повсюдно відбулися бунти, уряд був знищений, а владу захопили дикі банди, що пересуваються мотоциклами чи саморобним транспортом.

«Земля майбутнього: Світ за межами»

Рік виходу: 2015
Рейтинг IMDb: 6.4

«Коли я був дитиною, майбутнє уявлялося мені зовсім іншим», —  каже герой Джорджа Клуні на перших хвилинах фільму. Що це, як не основний лейтмотив ретрофутуризму? За сюжетом, наприкінці XIX століття видатні винахідники та мрійники Жюль Верн, Нікола Тесла, Томас Едісон та інші заснували таємну організацію «Плюс Ультра».

Об’єднавши власні наукові здобутки, вони вирішили втілити у життя мрію про кращий світ без недоліків сучасного суспільства та збудували в іншому вимірі фантастичне місто майбутнього з роботами, антигравітацією, міжзоряними порталами, та шпилястими хмарочосами, які наче зійшли зі сторінок науково-фантастичних журналів 1960-х років.

У 1964 році великий шанувальник цих журналів, хлопчик Френк Вокер, прибуває на всесвітню виставку до Нью-Йорка, щоб представити на ній ракетний ранець власної розробки. Проте внаслідок низки карколомних подій потрапляє у паралельний світ інновацій, креативності та прогресу зі своїх мрій.

«Бразилія»

Рік виходу: 2018
Рейтинг IMDb: 7.8

Сюрреалістична суміш антиутопії та чорної комедії розповідає історію скромного бюрократа, який живе під постійним наглядом авторитарної держави та, щоб втекти від одноманітності своєї безглуздої роботи, мріє стати героєм у білому вбранні, який самовіддано захищає красунь у біді. 

Одного разу він випадково долучається до розшуків чергового «терориста» та таємничим чином зустрічає ту саму жінку, яку щоночі рятує від лиходіїв у своїх снах. Ретрофутуризм фільму очевидний через його стилістику, в якій домінують машини, людей оточують гнітючі бетонні мурашники, а комп’ютери являють собою дику суміш технічних ідей 1980-х на елементній базі 1950-х.

«П’ятий елемент»

Рік виходу: 1997
Рейтинг IMDb: 7.6

Проблеми звалюються на нью-йоркського таксиста Корбена Далласа просто з неба у вигляді напівголої дівчини Лілу, що вдало приземлилась на його літаючу машину та щось лопоче невідомою мовою. Виявляється, що у руках інопланетянки ключ, зданий захистити Землю від вселенського зла. Але врятувати рід людський самотужки їй не під силу, тому герою Брюса Вілліса доведеться залишити всі справи, щоб вирушити на інший бік галактики та вступити у бій з расою космічних найманців Мангалорів.

Зазначимо, що події фантастичного бойовика Люка Бессона відбуваються у XXIII столітті, яскраві обриси якого з літаючими між хмарочосами тисячами автівок навіяні американською фантастикою 60-х років та французькими коміксами того ж періоду, як то «Валеріан та Лореліна», що став основою ще однієї роботи режисера — фантастичного блокбастера «Валеріан і місто тисячі планет».

Технології у «П’ятому елементі», з одного боку, фантастичні та майже інопланетні, коли дозволяють швидко досягати віддалених зірок. З іншого — повсюдно зустрічаються примітивні кнопкові комп’ютери, пневмопошта та лампові монітори, що натякає на погляд крізь призму графічних романів з минулого.

«Фолаут»

Рік виходу: 2024 —  …
Рейтинг IMDb: 8.3

Фантастичний серіал Amazon Prime Video ґрунтується на однойменній серії ігор та переносить нас в альтернативну версію США, де у 2077 році відбувся глобальний ядерний конфлікт. Події сюжету розгортаються 219 років по тому, коли мешканка «Сховища 33» Люсі змушена вийти на забруднену радіацією поверхню, щоб знайти батька, якого викрали рейдери.

За всіма канонами атомпанка, мікросхеми у світі «Фолаута» так і не винайшли. Тому електроніка доволі примітивна та громіздка. Натомість вибуховий розвиток отримали ядерні технології, які стали доступними у звичайному побуті, та робототехніка, що дозволила створити десятки моделей роботів від кухонних помічників і охоронців до синтів Інституту, яких майже неможливо відрізнити від людей. 

«Той, хто біжить по лезу»

Рік виходу: 1982
Рейтинг IMDb: 8.1

Наріжний камінь ретрофутуризму в кіно, кіберпанкова стрічка «Той, хто біжить по лезу» Рідлі Скотта, заснована на романі «Чи мріють андроїди про електричних овець?» американського письменника та великого візіонера Філіпа Діка. Вона розповідає історію мисливця за головами Ріка Декарда та його завдання спіймати чотирьох синтетичних людей-вигнанців, яких називають «реплікантами». 

Глядачі зустріли фільм доволі прохолодно. З бюджетом $26 млн у прокаті він зібрав $27 млн, половина з яких пішла кінотеатрам. Але, як це буває зі справжньою класикою, «Той, хто біжить по лезу» отримав друге життя у домашньому прокаті. Зараз його називають найкращим фантастичним фільмом в історії та використовують слова «видатний» та «знаковий».

Минуло понад 40 років після прем’єри, а фільм Скотта досі не перестає вражати естетикою кіберпанка, в якій бурхливий розвиток робототехніки та штучного інтелекту поєднується зі злиденністю отруєних міських околиць. При цьому високі технології 2019 року зберегли притаманний ретрофутуризму відбиток уявлень про майбутнє, яким воно бачилось з 1980-х: «пузаті» монітори на основі електронно-променевих трубок, величезні неонові реклами та паперові газети, з яких герой Форда через відсутність смартфонів змушений дізнаватися про новини.

На які ще фільми у жанрі «ретрофутуризм» варто звернути увагу?

Крім вищенаведеного суб’єктивного топу є ціла низка чудових стрічок, з якими варто ознайомитись шанувальникам жанру. P.S. Якщо ви маєте свої варіанти, напишіть нам, будь ласка, у коментарях, але прохання обґрунтувати які саме ознаки ретрофутуризму, на ваш погляд, містить той чи інший фільм.

• «Електричний штат» (2025)
• «Оповідки з Кільця» (2020)
• «Елізіум» (2013)
• «Безсмертні: Війна світів» (2004)
• «Ґаттака» (1997)
• «Темне місто» (1997)
• «Марс атакує!» (1996)
• «Суддя Дредд» (1995)
• «Ракетник» (1991)
• «Робокоп» (1987)
• «Втеча з Нью-Йорка» (1981)
• «Космічна одіссея 2001 року» (1968)
• «Втеча Логана» (1976)
• «Зоряний шлях: Оригінальний телесеріал» (1966-1969)
• «Метрополіс» (1927)