Україна-сусіди: в оточенні турбулентності

Прихід до влади Дональда Трампа, який своїми діями ламає систему міжнародних відносин, принципи функціонування якої були непохитними протягом десятиліть, спричинив радикальні зміни у світовій політиці. Україна в даному випадку не є винятком. Сприйняття Вашингтоном нашої держави як "слабкої ланки" знаходить відображення у політиці наших сусідів.У пошуках правильного виборуМайже два роки тому, у квітні 2023 року, сталося помітне погіршення польсько-українських відносин, які перебували, здавалося б, на рівні повного та всеосяжного порозуміння. Причиною стало українське збіжжя, яке заполонило польський ринок та стало причиною збитків для багатьох польських фермерів. Відтоді у країні змінилася влада (прем'єром країни став досвідчений та вельми прагматичний Дональд Туск), проте збереглося ембарго на ввезення українського зерна до Польщі.Зараз у Польщі триває президентська кампанія, у якій не бере участь чинний глава держави Анджей Дуда (завершується його друга президентська каденція). Не бере участі у "великих перегонах" і Дональд Туск, а кандидатом від "Громадянської платформи" став президент (мер) Варшави Рафал Тшасковський. Його кандидатуру однопартійці підтримали на перших у політичній історії Польщі партійних праймеріз.Праві сили ("Право і справедливість" та їхні союзники) висунули кандидатом у президенти президента Інституту національної пам'яті Кароля Навроцького. До трійки лідерів входить і Славомір Ментцен, представник "Конфедерації", яка не приховує антиукраїнських поглядів та прагнення шукати спільну мову з Кремлем. Зауважимо, що популярність цієї політичної сили між осінню 2023 року (парламентські вибори) та літом 2024-го (місцеві вибори та вибори до Європейського парламенту) практично виросла вдвічі.Тема Волинської трагедії для кандидатів у президенти Польщі виглядає чимось на кшталт обов'язкового компоненту кампанії, уникнути її неможливо, проте голосування пройде за кілька тижнів до Дня пам'яті жертв Волині. Насправді цей сюжет є швидше ритуальним, ніж дієвим компонентом великих перегонів, адже завдання кандидатів - визначати власну цільову аудиторію.Анджей Дуда та Дональд Туск, які висловилися про доцільність розміщення ядерної зброї у Польщі (американської та французької відповідно), додали президентській кампанії, яка набирає обертів, нового звучання. Участь у програмі Nuclear Sharing чи спроба самим стати членом ядерного клубу - це питання може стати ключовими для Польщі після президентських перегонів.Гримаси путінферштеїнгуПара сусідів України - Словаччина та Угорщина - регулярно демонструють готовність порозумітися з Путіним та показово капризують під час ухвалення Європейським Союзом рішень про підтримку України. Проте є один помітний нюанс: словацький ОПК має низку замовлень в інтересах Сил Оборони України, що додає Роберту Фіцо певної стриманості. Проте це не завадило словацькому прем'єру у грудні 2024 року відвідати Москву та провести переговори з Владіміром Путіним. На батьківщині Фіцо зустріли не лише масові акції протесту, але і кризові процеси всередині правлячої коаліції, задля вгамування яких Фіцо був змушений піти на кадрові перестановки, інакше кажучи, розрахувався міністерським портфелем за лояльність.У середині березня Віктор Орбан оприлюднив перелік із 12 пунктів, які можна назвати підкреслено спрямованими проти ЄС. Однак мова про вихід Угорщини з ЄС не йде - у цій країні понад половина її громадян цілком задоволені перебуванням у складі Європейського Союзу. Проте не допустити вступ України до ЄС - Орбан планує, на цьому і будуватиме парламентську кампанію за рік партія FIDESZ.Орбану та його прихильникам доведеться боротися з партією TISZA, яку очолює Петер Мадяр. Ця політична сила вражаючим мітингом відзначила річницю революційних подій 1848 року, спробувавши провести аналогію для Орбана. Втім, нагадування про революційні часи не повинно викликати зайві ілюзії: значна кількість виборців FIDESZ живе в провінції.Сьогодні Вишеградська четвірка у питанні співпраці з Україною виглядає поділеною навпіл. Проте травневі президентські вибори у Польщі на тлі відновлення відносин Варшави та Будапешта та парламентські у Чехії, де може повернутися до влади Андрей Бабіш та партія ANO - дозволяють припустити ускладнення для України ситуації у відносинах з V4. Проте це не привід відмовлятися від пошуку перспектив розвитку відносин із нашими західними сусдіами.Скуті одним ланцюгомХоча концепт "Великої Румунії" сьогодні не надто популярний, ситуація у Румунії та Молдові виглядає подібною. Келін Джорджеску, який балотувався у президенти з контраверсійними гаслами та виглядав антисистемним та популістським кандидатом, зумів перемогти у першому турі виборів наприкінці 2024 року. Він фактично встигнув висловитися за перегляд підсумки Другої світової війни та відважити кілька реверансів Путіну, проте результати волевиявлення було скасовано Конституційним Судом Румунії (це входить до його повноважень), а до повторної спроби балотуватися Джорджеску не допустили.Ситуація для країни-члена ЄС, м'яко кажучи, несподівана, проте влада Румунії постаралася знайти підстави для легітимізації своїх дій. Наприкінці лютого Джорджеску був затриманий за звинуваченням у створенні фашистського угруповання та незаконному фінансуванні виборчої кампанії. Проте він не опинився за гратами.Прапор антисистемного кандидата підхопив лідер партії AUR Джордже Сіміон, який тривалий час є персоною нон грата в Україні та Молдові. Ультраправий за поглядами політик став кумиром люмпенізованого населення, пропонуючи прості рішення за принципом "тут і зараз". Втім, він виглядає дещо більш поміркованим за Джорджеску. На початку травня громадянам Румунії доведеться визначатися, і лідер AUR має непогані шанси на вихід до другого туру, поки його потенційні опоненти шукають додаткові можливості.У Молдові на президентських виборах 2024 року Маї Санду вдалося утримати свою посаду, проте парламентська кампанія, яка має пройти у середині поточного року, практично не залишає правлячій партії PAS шансів на збереження монобільшості. Фіналіст президентських перегонів Олександр Стояногло об'єднався з мером Кишинева Іоном Чебаном у блок "Альтернатива".Не сказали останнього слова комуністи та соціалісти, вплив яких на молдовське суспільство скорочується, проте доволі повільно. Активним залишається і Ілан Шор, який завдає інформаційних ударів по Санду з Москви, не приховуючи зв'язків з Кремлем. Молдова - парламентська республіка, у законодавчому органі якої працює всього 101 депутат, і боротьба за кожне місце буде запеклою. Правоохоронці затримали при спробі вилетіти з Молдови башкана Гагаузької автономії Євгенію Гуцул, яка зазвичай не приховує контактів зі згаданим Шором, а з-за ґрат звернулася по допомогу до Владіміра Путіна.Дозволю собі нагадати, що Україна через Румунію та Молдову отримує чималий обсяг стратегічного імпорту, а українське збіжжя також вирушає на світовий ринок через Румунію. Стабільність у цих державах для України залишається проіритетом.Анексія від Лукашенка25 березня, коли національно-демократичні сили Білорусі традиційно святкують День Волі, у Мінську відбулася інавгурація Олександра Лукашенка. Він, як відомо, очолює Білорусь із липня 1994 року, встановивши європейський рекорд за часом перебування при владі. Президентська кампанія нагадувала фарс, тривала мінімальний термін, а формальні кандидати більше нагадували спарінг-партнерів Лукашенка. Центрвиборчком Білорусі намалював Лукашенку 86% голосів підтримки, щоб він не перегнав, не дай Боже, за цим показником Владіміра Путіна.Лукашенко після політичної кризи 2020 року зумів утримати владу, проте зробив це дорогою ціною: повідець до Кремля став набагато коротшим. Два роки тому Путін заявив про розміщення у Білорусі тактичної ядерної зброї, а днями Польща та Литва заявили про мінування прикордонної смуги з Білоруссю. Значна частина білоруського ОПК підпорядкована інтересам Росії, проте громадяни Білорусі воювати не хочуть. Кілька сотень тисяч з них після протестів 2020 року залишили межі країни, за гратами залишається кілька тисяч політичних в'язнів.Прихід до влади Дональда Трампа подарував Лукашенку нову надію, адже команда 47-го президента США не надто переймається питаннями захисту прав людини. Цікаво, чи ризикне Лукашенко запропонувати американцям можливість приватизувати підприємства країни, які переважно перебувають у державній власності. Іншого виходу для ефективного збереження влади сьогодні знайти важко, бо і Росія, і Китай навряд чи готові продовжувати підтримувати ветерана президентської служби. Разом із тим варто розуміти, що шанси змінити Лукашенка на посаді має лише ще більш проросійський за нього кандидат. Білоруські демократичні сили так і не зуміли стати чимось більшим за філію туристичного бюро та клубу за інтересами. Виняток становлять білоруські добровольці, які воюють у лавах Сил Оборони України,Стратегія наїжаченостіУкраїна продовжує перебувати у ситуації, коли формування концепції добросусідства є одним із принципів виживання. Сьогодні у нас є ворог - Росія, співагресор Білорусь та низка сусідів, з якими до цього часу не визначені спільні інтереси. Відтак необхідно бути прагматичними, чітко розуміти свої переваги та недоліки. Питання не лише у проведенні SWOT-аналізу, а у спроможності нашої держави реалізувати свій потенціал, про який говорили роками. Для початку - позбавившись остаточно іміджу "заднього двора" Росії та позиціонуючи себе як центральноєвропейську державу.