Адвокат виправданих у вбивстві трьох інкасаторів Віктор Червгуз: Я виграв цю справу, але за державу прикро

У жовтні 2015 році Україну вразило жорстоке вбивство трьох інкасаторів Приватбанку. Двох підозрюваних знайшли, слідство оголосили завершеним, справу передали до суду. І ось через десять без малого років після злочину оголошено вирок. Дуже несподіваний, якщо не сказати - шокуючий: обвинувачені вийшли на волю із залу суду, бо… прокурор не довів, що вони вчинили кримінальне правопорушення. Подробиці резонансної історії - у матеріалі Коротко про.

Двічі порушили правила безпеки

Ранком 23 жовтня 2015 року троє інкасаторів - 46-річний Юрій Магдибор. 43-річний Андрій Новіков та 45-річний Володимир Гончар - поїхали з Чернігова до Києва за готівкою. Приблизно о дванадцятій годині вони завантажили в свій зелений «Фольксваген» два кейси. Один містив 10,5 мільйона гривень, інший - 150 тисяч доларів і 30 тисяч євро. Машина вирушила у зворотний бік, її шлях відстежували з київського офісу.

 Майже о чотирнадцятій годині на екрані монітора блимнув сигнал тривоги, екіпаж на виклики не відповідав. Навігатор показав, що «Фольксваген» звернув з основної траси на путівець до села Скоренець Чернігівської області і за 200 метрів зупинився. Коли на місце прибули опергрупи, машина догоряла з трьома чоловіками у ній. Двері відсіку, де лежали гроші, були відчинені. Пізніше експерти скажуть, що в усіх трьох інкасаторів стріляли.

До роботи в банку загиблі служили в міліції, мали добрий досвід щодо правил безпеки. Цього ж дня вони чомусь порушили їх двічі. Спершу, коли на кілька хвилин зупинилися біля села Прогрес, потім - коли звернули на сільську дорогу. Зупиняти інкасаторську машину або міняти її маршрут суворо заборонено. Дивним видавалося і те, що в салоні не було слідів боротьби. Водій залишався за кермом, поруч було тіло ще одного інкасатора, третій знаходився на задньому сидінні.

Гільз від куль не знайшли, зброї, з якої стріляли, також. Якщо убивця і залишив десь відбитки пальців, їх знищив вогонь.

Підозрюваного затримали в Росії

Найвірогіднішою здавалася версія, що загиблі були добре знайомі з убивцею і самі впустили його в салон мікроавтобуса. Для чужого вони б не зробили заборонену зупинку. Підозра пала на колегу убитих - 35-річного Олександра Маклюка. Наступного після надзвичайної події дня він нібито прийшов на роботу зі слідами опіків на руках і голові. Коли почали розпитувати, сказав, що ремонтував електрочайник. А через два дні написав заяву на звільнення. Після того просто зник.

Все, що вдалося знайти в домі підозрюваного – це його внутрішній і закордонний паспорти, банківські картки. Дружина присягалася, що нічого не знає про чоловіка, те саме про сина казали батьки. З правоохоронцями вони поділилися думкою, що Олександра могли викрасти. Така версія теж мала право на життя. Якщо у колишнього інкасатора були спільники поза банком, вони цілком могли убити і його, щоб розірвати ланцюжок.

На початку листопада Маклюка оголосили в розшук, а 23 жовтня 2016 року – рівно через рік після загибелі інкасаторів - він був затриманий працівниками Інтерполу у Санкт-Петербурзі після вечері в недорогому грузинському ресторані. Свого часу Маклюк служив прикордонником, і цей досвід, либонь, допоміг перебратися в Росію.

Запит на екстрадицію був задоволений, підозрюваного передали в Україну, де він був взятий під арешт.

За версією слідства, події розгорталися таким чином. Маклюк подзвонив своїм колегам (дзвінок був підтверджений), сказав, що в нього зламалася машина, і попросив підкинути ближче до дому. Нічого не підозрюючи, адже це земляк і колега, інкасатори взяли його в мікроавтобус біла села Прогрес. Через декілька кілометрів пасажир застрелив інкасатора, який був на задньому сидінні, потім вистрілив у того, що сидів на передньому, а водія під дулом пістолета змусив звернути на путівець до Скорінця і також убив.

Тоді ж стало відомо, що у затриманого мав бути спільник. Змовники перевантажили гроші в його автомобіль, облили машину інкасаторів запальною сумішшю і підпалили. Тільки в цей момент в банку спрацював тривожний сигнал…

Спільника (знову ж таки за версію слідства і обвинувачення) затримали в листопаді 2017 року. Маклюк сам назвав ім’я уродженця містечка Городня Володимира Терещенка, якого знав з дитинства. На той час сам Олександр нібито уже зізнався і в убивстві, і в пограбуванні інкасаторської машини. Терещенко жодної вини не визнавав, стверджуючи, що правоохоронці змусили Маклюка його обмовити.

«Білі плями» у справі залишалися і залишаються досі: куди поділися викрадені гроші і зброя, з якої стріляли в інкасаторів?

За державу прикро

У 2018 році справу про розбійний напад і вбивство інкасаторів Приватбанку передали до Броварського міськрайонного суду. Обвинуваченим загрожувало довічне ув’язнення. Процес уже майже добігав кінця, коли змінився склад суду, і в 2020-му розгляд почали з самого початку. Маклюк на суді змінив свої свідчення – погодився, що грабував машину, але вбивство колег заперечував, твердив, що залишив їх живими, а попередні зізнання зробив під тиском. Терещенко стояв на тих же позиціях, що ні до чого не причетний.

26 березня суд сказав своє слово: «Маклюка О.Д. визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України («Розбій»), та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років із конфіскацією майна. У пред’явленому обвинуваченні за п. п. 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України («Умисне вбивство») визнано невинуватим та виправдано у зв’язку з тим, що прокурором не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим. Терещенка В.В. визнано невинуватим за всіма статтями обвинувачення та виправдано у зв’язку з тим, що прокурором не доведено, що кримінальні правопорушення вчинено обвинуваченим», - йдеться в пресрелізі Броварського міськрайонного суду.

Обоє в той же день отримали волю. Терещенко - як людина, яка тепер має право подавати на компенсацію за сім років, безпідставно проведених в неволі. Маклюк – за «законом Савченко», коли рік перебування в слідчому ізоляторі рахується за два. По цій формулі він, виходить, пересидів майже два зайві роки за розбій.

- Підстава, на яку спирався суд, означає, що слідчі і прокуратура в особі тих, хто здійснював процесуальне керівництво, «чайники». Вони абсолютно безграмотні в методиці розслідування злочинів, - коментує вирок адвокат Терещенка – Віктор Червгуз.

Захисник каже, що зараз має подвійні відчуття.

- Як адвокат я маю перемогу, я виконав присягу, що в межах закону захищатиму клієнта, з яким укладено договір. А як пересічному громадянину мені прикро за державу. Вбито три людини, діти залишилися без батьків, дружини без чоловіків, батьки без синів, а прокуратура і слідчі не змогли довести, хто вбив. Я провів 20 років на слідчій роботі, я радів кожному вироку, коли винні були покарані, бо я виконав свою функцію. Останні 30 років я допомагав переважно злочинцям. Вони мають конституційне право на захист, і я їм це забезпечую. Але у більшості справ, які я виграю, винні слідчі і прокурори, які взялись за цю роботу, не вміючи її виконувати. Ще раз кажу, що прикро за державу, яка платить їм гроші, дає високі пенсії, а вони свої функції не виконують.

Прокуратура безсумнівно подасть апеляцію на вирок.