"Безславний кінець" контрнаступу: NYT про авантюру Сирського, яка зірвала початковий план

Після повернення Херсона і більшості території Харківщини восени 2022 року Мелітополь був основою контрнаступу.

Проте на сумнозвісний невдалий контрнаступ на півдні кинули менше сили, ніж планувалося, адже генерал Сирський захотів відбити Бахмут.

Про це пише The New York Times.

У виданні зазначають, що у у середині 2023 року, коли українці розпочали контрнаступ, західна стратегія стала жертвою розбіжної внутрішньої політики України.

«Президент Володимир Зеленський проти свого військового начальника і потенційного конкурента на виборах (Валерія Залужного — Ред.), а військовий начальник проти свого свавільного підлеглого (Залужний проти Сирського — Ред.).

Коли Зеленський став на бік підлеглого, українці кинули величезну кількість людей і ресурсів у остаточно марну кампанію, щоб відбити зруйноване місто Бахмут.

За кілька місяців весь контрнаступ закінчився мертвонародженою невдачею», — йдеться у статті.

У коаліції переважала думка, що контрнаступ 2023 року стане останнім у цій війні.

Натомість українська влада заявляла про абсолютний тріумф, або Путін буде змушений просити про мир.

«Ми переможемо у всій цій справі», — сказав коаліції Зеленський, згадує один із високопоставлених американських чиновників.

Залужний наполягав, щоб основними зусиллями був наступ на Мелітополь, щоб задушити російські сили в Криму — те, що, на його думку, було великою втраченою можливістю завдати нокаутуючий удар по ослабленому супротивникові 2022 року.

У Вісбадені — центрі, де координувадися українсько-американські дії, у приватних бесідах з генералом Забродським та британцями, генерал Донахью вказував на російські траншеї, вириті для захисту півдня: «Вони окопуються, хлопці.

Як ви збираєтеся переправитися?».

Генерал Забродський та європейський чиновник згадували, що натомість він запропонував зробити паузу: якби українці витратили наступний рік, якщо не більше, на створення та навчання нових бригад, вони були б у кращому становищі, щоб пробитися до Мелітополя.

Конкуренція між Залужним та Сирським.

Як і 2022 року, у січні 2023 року військові ігри призвели до розробки двостороннього плану.

Другий наступ сил генерала Сирського на сході мав бути зосереджений на Бахмуті — де бої тліли вже кілька місяців — із замахом на Луганську область.

Цей маневр, як вважалося, зв’яже російські сили на сході та полегшить шлях до головних зусиль на півдні — атаки на Мелітополь.

Але проблеми іншого роду вже терзали новий план.

Перевага верховного головнокомандувача Залужного все більше ставилася під загрозу через суперництво з генералом Сирським.

За словами українських чиновників, воно почалося ще 2021 року, коли Зеленський ухвалив рішення підняти Залужного над його колишнім начальником Сирським.

Сирський народився в Росії і служив у її армії; доки він не почав працювати над своєю українською, на нарадах він зазвичай говорив російською.

За інформацією NYT, Залужний іноді глузливо називав його «цей російський генерал».

Сирський кинув сили на Бахмут замість Мелітополя.

Джерела NYT стверджують, що контрнаступ мав розпочатися 1 травня.

Сирський мав виділити чотири загартовані у боях бригади — від 3000 до 5000 солдатів кожна — на навчання у Європі; до них мали приєднатися чотири бригади новобранців.

Проте у нього були інші плани.

В Бахмуті росіяни розміщували і втрачали величезну кількість солдатів.

Сирський побачив можливість поглинути їх і розпалити ворожнечу в їхніх лавах.

«Візьміть усіх нових хлопців» для Мелітополя, — сказав він, за словами американських чиновників.

І коли Зеленський став на його бік, незважаючи на заперечення верховного головнокомандувача Залужного та американців, ключова основа контрнаступу була фактично зведена нанівець.

Відсутність далекобійної зброї як одна з причин поразки контнаступу.

З американського боку спостерігалася паралельна динаміка.

Нові розвіддані показали, що росіяни перенесли найважливіші об’єкти межі досяжності HIMARS.

Тому генерали Каволі та Агуто рекомендували надати українцям армійські тактичні ракетні комплекси ATACMS, які можуть долати відстань понад 300 км, щоб утруднити російським військам у Криму допомогу у захисті Мелітополя.

Відповідь США була різкою: досить просити ATACMS.

Тим не менш, американці бачили шлях до перемоги, хоча і звужується.

Ключем до того, щоб простягнути нитку в голку, був початок контрнаступу вчасно, 1 травня, до того, як росіяни відремонтують свої укріплення та перекинуть війська для зміцнення Мелітополя.

Але призначена дата настала і пройшла.

У Пентагоні чиновники почали відчувати, що намічається серйозніша тріщина.

Початок контрнаступу.

Наприкінці травня розвідка показала, що росіяни швидко будують нові бригади.

Генерал Залужний виклав остаточний план на засіданні Ставки.

Генерал Тарнавський отримав 12 бригад та основну масу боєприпасів для головного штурму Мелітополя.

Командувач морської піхоти генерал-лейтенант Юрій Содоль мав вирушити до Маріуполя.

Сирський мав очолити допоміжні зусилля Сході у районі Бахмута.

Потім виступив Сирський і заявив, що хоче відступити від плану і провести повномасштабну атаку, щоб вибити росіян з Бахмута.

Потім він просуватиметься на схід у бік Луганської області.

Зрозуміло, йому будуть потрібні додаткові люди та боєприпаси.

Американцям не повідомили про результати зустрічі.

Але потім американська розвідка зауважила, що українські війська та боєприпаси рухаються у напрямках, які не відповідають узгодженому плану.

Незабаром після цього на спішно організованій зустрічі на польському кордоні Залужний зізнався генералам Каволі та Агуто, що українці вирішили вести наступ одразу у трьох напрямках.

«Це не план», — вигукнув генерал Каволі.

За словами українських чиновників, сталося таке: після наради у Ставці Зеленський розпорядився розділити боєприпаси коаліції порівну між Сирським та Тарнавським.

Сирський також отримає п’ять із новопідготовлених бригад, залишивши сім для мелітопольського бою.

«Це було схоже на те, ніби ми спостерігали за загибеллю Мелітопольського наступу ще до його початку», — сказав один український чиновник на умовах анонімності.

«Такі рішення щодо життя та смерті, а також того, яка територія вам дорожча, а яка — ні, є по суті суверенними рішеннями», — пояснив високопосадовець адміністрації Байдена.

«Все, що ми могли зробити, це дати їм пораду».

Сумнозвінсний Содоль спочатку мав успіхи на своєму напрямку.

Керівник штурму Маріуполя, генерал Содоль охоче користувався порадами генерала Агуто.

Ця співпраця привела до одного з найбільших успіхів контрнаступу: після того, як американська розвідка виявила слабке місце в російських лініях, війська генерала Содоля, використовуючи вісбаденські орієнтири, захопили село Старомайорське та майже вісім квадратних миль території.

Для українців ця перемога поставила питання: Чи може маріупольська битва бути перспективнішою, ніж наступ на Мелітополь? Але наступ застопорився через брак живої сили.

Бахмут виснажив українську армію.

Проблема була позначена прямо на карті поля бою в кабінеті генерала Агуто: наступ генерала Сирського на Бахмут виснажив українську армію.

Генерал Агуто переконував його відправити бригади та боєприпаси на південь для наступу на Мелітополь.

Але Сирський не зрушив із місця.

Він також не зрушив з місця, коли Євген Пригожин повстав проти військового керівництва Путіна і направив війська у бік Москви.

За словами одного зі співробітників американської розвідки, перехоплені розмови показали, що російські командири здивовані тим, що українці не стали сильніше наступати на малозахищений Мелітополь.

Проте генерал Сирський так і не звільнив Бахмут, так і не просунувся до Луганська.

І доки росіяни відновлювали свої бригади та продовжували боротися на сході, українці не мали такого легкого джерела поповнення.

Українці не дійшли до Мелітополя.

Новою метою контрнаступу 2023-го невелике місто Токмак поряд із важливими залізничними та автомобільними шляхами.

Зневірившись у контрнаступі, Білий дім санкціонував секретне транспортування невеликої кількості касетних боєголовок з радіусом дії близько 160 км, а генерал Агуто та Забродський розробили операцію проти російських вертольотів.

Було знищено щонайменше 10 вертольотів.

Проте, українці не могли просунутися вперед.

Останньою рекомендацією американців було доручення Сирському прийняти бій за Токмак.

Пропозиція була відхилена.

Тоді вони запропонували генералу Содолеві послати своїх піхотинців до Роботино, щоб ті прорвали російську лінію.

Кринки як апогей невдачі.

«Але натомість Залужний наказав відправити піхотинців до Херсона, щоб відкрити новий фронт в операції (йдеться про десант на Кринки — Ред.), яка, на думку американців, була приречена на провал — спробі переправитися через Дніпро і просунутися до Криму.

На початку листопада піхотинці переправилися через річку, але в них закінчилися люди та боєприпаси.

Контрнаступ повинен був завдати нокаутуючий удар.

Натомість на нього чекав безславний кінець», — підсумували у статті.