"Головне – вчасно свідомо прокинутися": інтерв'ю з Олександром Хоменком – лідером проєкту МУР

Олександр Хоменко разом із командою однодумців під час повномасштабної війни створили культурний проєкт МУР задля популяризації української культури та її відмежування від російської.

Проєкт здобув популярність завдяки освітнім відео про українських діячів, які вірусилися в соціальних мережах. А у лютому 2024 року МУР випустив перший в Україні історичний альбом-мюзикл "Ти [Романтика]". У 17 композиціях, що пов'язані між собою сюжетом, слухачів переносять у часи розстріляного відродження – буремні для української літератури 1920-ті роки.

Успіх альбому приголомшив не лише творців проєкту, а й сколихнув весь культурний світ. Тоді МУР вирішили розширити свою діяльність й поставили на великій сцені реп-мюзикл "Ти [Романтика]", з якими гастролювали українськими містами.

Щоб продовжити наближати українську літературу до сучасної аудиторії, показати проблеми, з якими стикалися письменники минулого і які залишаються актуальними сьогодні, МУР зняли фільм-спектакль, прем'єра якого в кінотеатрах відбудеться 10 квітня.

Яка мета цього фільму? Хто став його ініціатором? Чи є конкуренти в МУР на українському ринку? Про все це дізнавайтеся у розмові з Олександром Хоменком у рамках проєкту "Інтерв'ю24".

Бліц з Олександром Хоменком

• Сучасна чи класична українська література? Класична.

• Ретрит в горах чи вистава МУРу? Вистава МУРу.

• Тисячу людей на виставі чи мільйон переглядів на ютуб? Тисячу людей на виставі.

• Театр чи кінотеатр? Кінотеатр.

• Яку книжку готові перечитувати більше, ніж двічі? "Три товариші", перечитував її чотири рази.

• Якщо алкоголь, то – ром.

• Улюблене місто – Київ.

У нас в країні такого немає, – для чого мюзикл "Ти [Романтика] в кіно" покажуть в кінотеатрах

Мюзикл "Ти [Романтика] в кіно" можна буде побачити на великих екранах вже 10 квітня. Хто став ініціатором цього фільму-спектаклю?

Власне, це я. Дуже люблю мюзикли й у підлітковому віці було шкода, що цей жанр не розвинений у нас в країні. Ми зняли особливий жанр кіноверсії вистави, який демонструє її у сценічному вигляді, з акцентом на кінематографічній динаміці: використання крупних планів, зміни ракурсів, фокусування на деталях, які підсилюють емоційний вплив театральної гри. Монтаж додає нових ритмів, але зберігає автентичність і атмосферу живого виступу.

Коли був підлітком, дивився записані вистави французьких театрів, Бродвею і думав: "Як круто! Хоч я й не можу бути в залі наживо, бо ці вистави відбулися років десять тому, але можу подивитися їх у записі, побачити, якою є тамтешня театральна культура". А в нас в країні такого немає.

Можливо, є якась причина, чому у нас досі такого не роблять. Думаю, дізнаємось про це 10 квітня. Але в нас точно ніколи не було історичного мюзиклу. Ми робимо крок вперед, щоб згодом вистави Уривського та інших наших режисерів були в кіно. Щоб їх круто, повноцінно записували.

"Ти [Романтика] в кіно" : дивіться онлайн трейлер фільму

Ми зняли "Ти [Романтику] в кіно", щоб відкрити театральну культуру для масового глядача. Буде дуже сумно, якщо через 30 років не можна буде подивитися жодної вистави з тих, які ставлять зараз, у час війни. А якщо все-таки ми почнемо записувати їх для великих екранів, уявіть, якою це стане знахідкою для майбутніх школярів.

Сюжет мюзиклу проводить глядачів новиною про створення будинку "Слово", репресіями та шляхом Павла Тичини. Події сторічної давності переплітаються із сучасністю та війною проти Росії. Головний посил – історія, на жаль, циклічна. Кожна сцена – це своєрідна поетична й музична капсула, що занурює глядача у внутрішній світ героїв: від відчайдушної любові до боротьби з власними страхами й компромісами.

А скільки часу знімали цей фільм?

Було три дні зйомок і це дуже важко. В один день доводилось грати по кілька вистав, щоб зняти певні кадри, реакції, емоції. Паралельно відбувалися виступи в Жовтневому палаці.

Для такої масштабної реалізації потрібен не лише величезний людський ресурс, але й фінанси. Чи не боялися йти на такий ризик? Бо, як ви вже казали, в Україні не розвинена культура подібних проєктів.

Виставу ми ставили за кошти, які виручили з продажу квитків. Тобто люди купували квитки на виставу, якої, по суті, ще не було. Тож нам не звикати до ризиків. Чи можемо ми влетіти в мінус? Так, напевно. Але ж варто спробувати.

Коли тобі 20+ років, ти живеш в стані війни, то не сильно переживаєш за те, щоб сидіти на горі золота та купувати квартиру в елітному ЖК. Тому, якщо у нас у всіх завтра буде по 20 гривень на рахунку, хоч буде страшно, але точно не буде кінця світу.

Це прецедент, – чому кожен українець має побачити "Ти [Романтику] в кіно"

Назвіть і обґрунтуйте 5 причин, чому кожному українцю треба подивитися "Ти [Романтику] в кіно".

По-перше, це прецедент. Для того, щоб українські вистави демонструвалися і зберігалися. Навіть якщо ви не чули про "Ти [Романтику]", купіть квиток собі чи друзям. Для чого? А потім театр Франка та інші театри побачать і скажуть: "Нічого собі, люди ходять, треба записувати вистави".

"Ти [Романтика] в кіно" / Кадр з трейлера

По-друге, якщо ви чули про нашу виставу, але не були на ній, то це чудовий шанс виправити ситуацію. До того ж квитки в кінотеатр набагато доступніші, ніж на вистави.

По-третє, "Ти [Романтика]" завжди різна, постійно змінюються цілі сцени. Тож у цьому фільмі, скоріш за все, будуть якісь сцени, яких ви ще не бачили.

По-четверте, якщо ви бачили "Ти [Романтику]" кілька разів, їздили за нами у всі міста, крупні плани акторів все одно нічого не замінить. Крупний план – це те, чого ніколи не видно в театрі. Це деталі, взаємодії персонажів, на які автори хочуть звернути вашу увагу.

По-п'яте, правило мюзиклу – ставити більше, ніж треба: тут танцюють, тут борються, тут музична сцена, тут б'ються на шаблях тощо. І глядач сам обирає, на що йому дивитися.

А у фільмі ти можеш побачити все очима тих людей, які цю виставу створили. Тебе направляють, куди дивитися, керують ті люди, які цю виставу написали.

"Ти [Романтика] в кіно" / Кадр з трейлера

Вони вже це роблять, – хто є головними конкурентами МУРу

МУР – унікальний продукт на українському ринку. Чи є у вас конкуренти?

Мені здається, що нашими конкурентами, наступниками буде та частина аудиторії, якій зараз років 16. І якщо зацікавити людей історією у такому ранньому віці – це неймовірно! Зараз вони дивляться на те, що робить МУР, а через років 7 почнуть створювати власні вистави.

А якщо хтось з теперішніх ваших прихильників прийде до вас за 5 років, принесе ідею якогось проєкту і скаже: "Сашо, допоможи", чи буде Олександр Хоменко якось сприяти розвитку цього?

Вони вже це роблять. І ми завжди допомагаємо, це ж круто. Я з радістю поділюсь потрібними контактами, скерую кудись. Ми намагаємось допомагати так, як можемо.

Цей злам стався дуже раптово, – як російськомовний Хоменко став популяризатором української культури

Ви не приховуєте, що раніше були російськомовним, захоплювались російською літературою, і ніколи не ставитесь зверхньо до читача чи слухача. Насправді це й притягує. І ви мотивуєте не лише цікавитись, а й ділитись українською культурою. А хто змотивував вас ділитись цим?

Ба більше, я був суперактивним російськомовним. Популяризувати вдається через те, що немає зверхнього ставлення до людей. Хтось скаже: "Як можна не знати, хто така Ольга Кобилянська?". Такі люди не допускають, що інші можуть не знати навіть тих речей, які здаються базовими.

Я можу уявити, як, живучи в Києві, можна не розуміти, чому українська література крута. Чому цим можна не цікавитись, коли молодий. Чому все ще, бл*ть, можна слухати російську музику. Головне – вчасно свідомо прокинутися.

"Ти [Романтика] в кіно" / Кадр з трейлера

У моєму житті цей злам стався дуже раптово. Посидів в окупації 47 днів і зрозумів, що російська література до добра не доводить. Але насправді зрозумів це ще в перший день війни. Можливо, прозвучить казково, по-дурному, але прокинувся о 5-ій ранку від вибухів і написав пост, що російські танки їдуть там, де є російські друковані видання.

Тоді мені було дуже соромно і дуже боляче. Я казав, що більше ніколи не вийду на сцену, розповідаючи про письменників цієї йо**ної, бл*ть, держави-гній.

Коли вийшов з окупації, прийшло усвідомлення, що я так багато робив для російської культури, що зараз не можу просто сказати: "Ну, більше так не буду". Зрозумів, що маю робити більше для української, хоча б вивчати, щоб викупити провину. Тобто першочергово були думки: "Я маю якось реабілітуватися". І лише потім по-справжньому зацікавився.

Відчувається велика відповідальність, – як змінилися МУР за час успіху проєкту

Для багатьох МУР є культурним феноменом. А хто серед сучасних українців є культурним феноменом для Олександра Хоменка? Чи є такі?

Великим другом, колегою і прикладом для мене є Женя Янович. Він надихає мене і я дуже вдячний йому за багато речей.

Також Ярослава Гресь. Вона вражає своїм ритмом, дуже цінно знати, що в цій країні є такі люди. До їх числа можу віднести й Павла Гоца з гурту NAZVA. На мою думку, вони роблять найцікавішу музику в українській естраді. А ще вони інтелектуали.

Якби всі наші колективи були на рівні NAZVA, то українська музика взагалі б не викликала жодних сумнівів, що найкраща у світі.

"Ти [Романтика] в кіно" / Кадр з трейлера

Як за час успіху "Ти [Романтики]" змінився Олександр Хоменко?

На мою думку, ми всі не сильно змінилися. Крім того, що перестали переживати, за що, наприклад, купити піджак (сміється – 24 Канал).

МУР – це компанія друзів. Коли ви всі одночасно досягаєте успіху, балансуєте, то залишаєтесь собою. Коли досягаєш успіху з людьми, з якими за 5 гривень знімали короткометражні фільми на студії Довженка, то нічого не змінюється. Бо не змінюється коло спілкування.

Що змінилося в моєму житті? Відчувається велика відповідальність за покоління, до якого ти виходиш. Наприклад, я курю IQOS, інколи виходжу в прямі ефіри в соцмережах, але постійно наголошую на тому, що куріння шкідливе. Почав зважувати свої дії з погляду на те, як вони впливають на людей.

Зараз ми ставимо нову виставу і в антракті я б дуже хотів, щоб люди просто 10 хвилин посиділи в темряві. Наодинці з тим, що вони побачили, відчули. Але не можу цього зробити. Моя кохана питає: "Чому? Це ж ах**нно!". А я розумію, що це втрачені 10 хвилин, коли можна ще щось розповісти, показати, закохати в певного персонажа, в українську історію. Я не можу собі цього дозволити у той час, коли ми ставимо перед собою завдання максимально розповісти про історію.